3. Російське проникнення: загрози внутрішній та зовнішній безпеці держави

Радянські спецслужби (КДБ i ГРУ) створили і жорстко контролювали військові спецслужби ПНР. Так було в 40-х роках і не зазнало принципових змін до 1989 р. В 2 Управлінні Генерального Штабу та у Військовій Внутрішній Службі радянські служби мали свої постійні представництва, в котрих розміщувалися резиденти ГРУ i КДБ. Також на рівні територіальних структур ВВС налагоджені були постійні контакти з офіцерами ГРУ, котрі охороняли окремі частини радянських військ. Вони мали вільний доступ до кадрів контррозвідки і військової розвідки ПНР і до їхніх оперативних баз, в тому числі до оперативних документів конспіративних квартир, персональних джерел інформації, а також до інформації про решту співробітників.

Кадри ВІС
ВІС була створена в жовтні 1991 року в результаті об’єднання ВВС i 2 Управління ГШ. Незважаючи на нову назву і замінене керівництво ВІС зберігали принциповий характер спецслужб підвладних країн СРСР: їх кадри складалися з вибраних людей і тих, кому довіряли, котрі здобули спеціальну підготовку, котра гарантувала лояльність, при чому в комуністичний час радянські служби мали вирішальний вплив на кадрову політику в 2 Управлінні ГШ, у ВВС i в цілому Народної Польської Армії (НПА). Тільки визначені ними особи розглядалися на призначення на керівні посади у військових спецслужбах ПНР і на службу у військовій дипломатії, особливо в країнах НАТО. Це були так звані «перспективні кадри», тобто офіцери, котрі в майбутньому мали зайняти керівні посади. Відібрані до цієї плеяди особи скеровувалися на підготовку в ГРУ чи КДБ в Радянському Союзі, або інших країнах комуністичного блоку. Аналіз матеріалів, які подавалися до Верифікаційної комісії, а також окремих оперативних справ, вказує на важливе значення в службі тих осіб, котрі пройшли підготовку в СРСР, або у військових школах інших країн блоку. Із зібраних даних випливає, що з початку 70-х років була розпочата регулярна підготовка польських офіцерів в школах КДБ i ГРУ. Це було магістерське навчання (денне або вечірнє), післядипломне (шести- або дев’ятимісячне) або трьохмісячні курси, котрі організовувалися в закритих спеціальних приміщеннях».29 До цього часу не володіємо повними даними про чисельність випускників і типи шкіл, які вони закінчили.
29 Більше на тему курсів в Додатках № 10, № 11, №12, № 13.
Сторінка 25 з 374
Наприклад, лише в 1973/74 навчальному році в 21 вищих навчальних закладах СРСР перебувало на перекваліфікації 127 польських слухачів зі спецслужб. Про динаміку говорить той факт, що – як читаємо в звіті заступника військового аташе при Посольстві ПНР в Москві - „кількість перекваліфікованих за однин рік слухачів упродовж останніх трьох років зросла майже втричі”.30 Згідно з іншими, зібраними до цього часу Комісією матеріалами, з початку 70-х років до 1989 року в школах в СРСР перебувало принаймні 800 офіцерів з Польщі. Скерування на навчання в СРСР розглядалося як нагорода за ідейну позицію, досягнення в роботі і лояльність. Кандидати на навчання мали відповідати вимогам31:
. бездоганної ідеологічної позиції;
. підтвердженої і постійно верифікованої лояльності стосовно системи;
. спроможність виконувати оперативні завдання;
. безоглядного виконання отриманих наказів.
Закінчення навчання в СРСР було умовою отримання керівної посади в спецслужбах ПНР. Така кадрова політика забезпечувала очікуваний росіянами рівень контролю та інтеграції військових спецслужб ПНР з радянськими службами.32
З розповідей учасників курсів відомо, що під час курсів доходило до розкриття процедур та деталей оперативних дій служб ПНР. Офіцери знаходилися під безперервним наглядом радянських спецслужб. Як випливає з цих розповідей, в інтернатах та аудиторіях були закладені пристрої для підслуховування, а кожний вихід за межі тих об’єктів завжди відбувався в компанії т.зв. „хвоста”. Також правдоподібно, що КДБ вербувало польських військовослужбовців. На заняттях їх детально розпитували про оперативні методи, які використовувалися в Польщі, в той час як викладачі переказували тільки книжкові та неактуальні знання. Організовані ГРУ i КДБ курси для військовослужбовців країн східного блоку були спрямовані на отримання інформації про учасників курсів, їх негативних і позитивних звичок, вироблення їх психологічних портретів, і на збір відомостей про кадровий склад служб.33
„Перспективні кадри” направлялися з Польщі також до радянських вищих військових і цивільних навчальних закладів і до дипломатичних академій, які знаходилися під
30 Папка „Документи офіцерів військових аташатів”.
31 Службова записка щодо випускників курсів КДБ i ГРУ – офіцерів Інспекції ВІС, папка під кодовою назвою „ГВЯЗДА” («ЗІРКА»), арк. 55.
32 Загрози, котрі виникають зі зв’язків служб ПНР-СРСР, op. cit., арк. 48-52.
33 Як випливає зі звіту полковн. В. К., слухача курсу КДБ в 1988 р., „ під час перебування на курсі в Москві було багато ознак , які свідчили про те, що за польською групою ведеться спостереження, тобто: було постійне усвідомлення наявності підслуховуючи пристроїв у помешканнях, постійний моніторинг проведення занять в лекційних аудиторіях, повна обізнаність про ситуацію в польській групі, запитання чергових перекладачів про деякі типово польські значення виразів, котрі, як ми потім з’ясували, були висловлені в конкретний день, в конкретній кімнаті”, дивись Додаток № 10.
Сторінка 26 з 374
жорстким контролем радянських спецслужб. Підготовку в СРСР пройшли між іншим керівники ВІС (капітан першого рангу Казімєж Гловацький i ген. Марек Дукачевський), а також наступні начальники розвідки, в тому числі полковн. Вальдемар Жак i останній з них, полковн. Кшиштоф Сурдик. Підготовку в СРСР пройшли також начальники Відділу безпеки ВІС: полковн. Марек Вітковський (курс ГРУ) i полковн. Анджей Зєнткєвіч (курс КДБ). Підготовку пройшли також офіцери під прикриттям з Відділ Y (пізніше 22 Відділ ІІ Управління).34 На підготовку направлялися особи середнього віку, зі знаннями іноземних мов і добрими навиками в оперативній роботі. Останні курси навчання здійснювалися в КДБ i ГРУ ще наприкінці 80-х на початку 90-х років, коли розпад комуністичного блоку був уже неминучий. Згідно з даними Верифікаційної Комісії на радянські курси відправляли офіцерів, стосовно яких планувалося, що після політичних змін вони займуть в нових спецслужбах керівні посади (або агентуру впливу). Для деяких учасників це вже було друге таке навчання 35. Випадки підготовки офіцерів ВІС в Росії зафіксовані ще в 1992 i 1993 р.36
Факт, що до 2006 року в структурах ВІС служили декілька десятків випускників з радянською підготовкою і курсами підтверджує те, що до цього часу не проведено принципових змін у військових спецслужбах РП. Цю ситуацію унаочнює співставлення функцій, які в окремих організаційних підрозділах ВІС виконували деякі з офіцерів, котрі проходили підготовку в СРСР37:
Керівники ВІС
34 Верифікаційна Комісія здобула інформацію, що ще у травні 1992 р. Перебував під Москвою на місячних спеціальних курсах з питань обслуговування систем наведення полковн. П. Із записки цього офіцера випливає, що нa цьому курсі окрім нього було четверо офіцерів з Польщі, котрі об’єдналися в окрему навчальну групу.
35 Папка ОС „ ГВЯЗДА” том II, арк. 24.
36 Це настільки важливо, що ще декілька років тому колишній Міністр національної оборони (МНО) Януш Онишкевич категорично стверджував, що військова розвідка ПНР зберігала значну незалежність від СРСР. Колишній керівник МНО рішуче відхиляв можливість перевербування східними спецслужбами агентів військових служб ПНР. „Отже, залежність [від ГРУ] була очевидною, але вигодою такої ситуації було те, що коли змінився лад і військо вже могло бути армією суверенної держави (а цього хотіла більшість офіцерів), то не мали тут жодної формальної, розбудованої структури. На додаток польська розвідка часів ПНР (так як кожна розвідка в світі), зберігала значну суверенність”. Я. Онишкевич „Від саммітів до НАТО. З Янушем Онишкевичем розмовляють Вітольд Бересь i Кшиштоф Бурнетко”, Варшава 1999, с. 97. Проведені на початку 90-х років зміни у військових спецслужбах Я. Онишкевич оцінив позитивно: „Від початку ми з Коморовським поділилися роботою в тому сенсі, що він детальніше займався ВВС i контррозвідкою, котрі пов’язані зі становищем усередині війська. А мені залишилася розвідка, котра більше пов’язана з закордонною політикою”. Я. Онишкевич, „Від саммітів до НАТО…”, с. 99.
„Коли йдеться про так звану агентуру, то пострадянські служби не мали до неї жодного доступу” Я. Онишкевич, „Від саммітів до НАТО…”, с. 100.
Броніслав Коморовський стверджував, що співпраця військових служб ПНР i СРСР не спиралася на агентурні зв’язки. В інтерв’ю Б. Коморовський повідомив:„Між спецслужбами Війська Польського і радянської армії існувало тісне співробітництво. Однак, це було скоріше співробітництво інституцій, а не агентурні контакти, що спиралися на принцип індивідуальної вербовки. Навіщо радянським спецслужбам було розміщувати агентів в інституції, яка цілком їм підпорядкована? Це сумнівно… Вважаю, що відкликання радянських оперативних офіцерів – резидентів, повинно перервати співробітництво. А вони вже давно відкликані. „Немає небажання”, розмова з Броніславом Коморовським, „Газета Виборча” від 15 липня 1992 р.
37 Упорядкований Верифікаційною Комісією перелік учасників обговорюваних курсів і навчання вміщено в Додатку №12 до Звіту. Цей Документ – з огляду між іншим на знищення документальних матеріалів офіцерами ВІС – не містить повного переліку прізвищ.
Сторінка 27 z 374
1. ген.бриг. Дукачевський Марек (2001-2006)
2. контр-адм. Гловацький Казімєж (1996-1997)
3. ген. див. Ізидорчик Болеслав (1992-1994)
Заступники начальника ВІС
1. полковн. Янухта Роман (1996-1998)
2. полковн. Янус Стефан(1996-1997)
3. полковн. Пухта Януш (1991-1992)
Агентурно-оперативна розвідка
1. полковн. Чижик Юліан (1975-1988)
2. підполковн. Гловіцький Марек (1975)
3. полковн. Кружель Анджей (1979-1983)
4. полковн. Людвіховський Станіслав (1975-1977;1980-1982;1990)
5. полковн. Монка Доброслав (1976; 1977-1980; 1984-1987)
6. полковн. Пєняк Януш (1975; 1976-1981; 1984-1986)
7. капітан 1 рангу por. Русс’ян Єжи (1987-1990)
8. підполковн. Смаза Стефан (1975; 1976-1985; 1986-1990)
9. полковн. Сталюшка Владислав (1983-1989)
10. полковн. Ворожбіт Збігнєв (1977-1979)
11. полковн. Висоцький Марек (1976-1980; 1981-1983)
Відділ Y (Відділ 22)
1. полковн. Бекєр Мацєй (без даних)
2. полковн. Бєрнат Зигмунт (1983-1984)
3. підполковн. Бобек Януш (без даних)
4. майор Болєвський Ришард (без даних)
5. підполковн. Цібулля Ян (без даних)
6. полковн. Дуналь Хенрик (1983-1986)
7. контрадм. Гловацький Казімєж (1983-1986)
8. підполковн. Гловіцький Марек (1985-1986)
9. полковн. Ліперт Цезари (1983-1989)
10. капітан 1 рангу Лєвіцький Ришард (1990)
11. полковн. Міхальський Гжегож (1987-1989 начальник Відділу Y)
Сторінка 28 з 374
12. капітан Романський Казімєж (без даних)
13. підполковн. Сівановіч Ришард (без даних)
14. полковн. Сосновський Ришард (1983-1987)
15. полковн. Сурдик Кшиштоф (без даних)
16. підполковн. Шуба Тадеуш (1983-1984)
17. полковн. Вітковський Марек (1985-1988)
18. полковн. Ворожбіт Збігнєв (1987)
19. полковн. Жиловський Здзіслав (1984-1991)
Бюро / Управління вивчення i аналізу
1. підполковн. Адамчик Кшиштоф – спеціаліст (1995-1999; в Управлінні Вивчення i Aналізу – 1999-2004)
2. полковн. Арчинський Януш - старший спеціаліст (1991-1994)
3. полковн. Бартков’як Хенрик - начальник відділу (1993-1996)
4. полковн. Бекєр Мацєй - начальник відділу (1998-1999, в Управлінні Вивчення i Aналізу 1999-2001)
5. полковн. Бєрнат Зигмунт - заступник начальника бюро вивчення i аналізу (1997-1999)
6. полковн. Блащак Мар’ян - начальник відділу (1996-1997)
7. полковн. Будзік Здзіслав - начальник відділу (1998-1999, в Управлінні Вивчення i Aналізу 1999-2005)
8. майор Дороз Марек – спеціаліст (в Управлінні Вивчення i Aналізу 2002-2004)
9. капітан 1 рангу Дзюбінський Ришард - головний спеціаліст (1996-1997)
10. майор Ференц Аркадіуш - старший проектант (1996-1999)
11. полковн. Гаєвський Боніфаци - начальник бюро вивчення i аналізу (1995-1997)
12. полковн. Кендзьорек Здзіслав - начальник відділу (1991-1992)
13. підполковн. Клочевський Марек - старший спеціаліст (1995-1999)
14. полковн. Косьля Пйотр - начальник відділу (1991-1994)
15. майор Ліс Єжи – офіцер (1993-1995)
16. полковн. Лісяк Марек - начальник відділу (2002-2003)
17. полковн. Мазуркєвіч Артур - заступник начальника управління (Управління Вивчення i Aналізу 1999-2001)
18. полковн. Новак Марек - старший спеціаліст (1993-1996; Управління Вивчення i Aналізу 2000-2003)
19. підполковн. Оболєвіч Збігнєв - старший спеціаліст (1996-1999, Управління Вивчення i Aналізу 1999)
20. підполковн. Піарс Станіслав – спеціаліст (1996-1998; Управління Вивчення i Aналізу 2001-2003)
21. капітан-лейтенант1 рангу Ригель Яцек - старший офіцер (1997)
22. полковн. Сабак Збігнєв - головний спеціаліст (Управління Вивчення i Aналізу 2004-2005)
23. підполковн. Стоцький Єжи - старший офіцер (1991-1994)
24. полковн. Шуберт Єжи – начальник відділу (2000-2002)
Сторінка 29 з 374
25. полковн. Траткєвіч Анджей - заступник начальника відділу (Управління Вивчення i Aналізу 2004-2005)
26. полковн. Твардовський Вєслав - заступник начальника Відділу (1993-1999)
27. полковн. Воляк Ян - старший спеціаліст (Управління Вивчення i Аналізу 2001-2002)
28. полковн. Вожняк Мацєй - начальник відділу (1996-1999)
29. полковн. Висоцький Марек - заступник начальника відділу (1996-1999)
30. полковн. Завілінський Казімєж - головний спеціаліст (1995-1996)
II Управління
1. полковн. Базиляк Станіслав - начальник відділу (1999-2003)
2. полковн. Борищик Ромуальд- начальник відділу (1996-1998)
3. полковн. Брода Кшиштоф - старший спеціаліст (1997-1999)
4. полковн. Бури Владислав - старший офіцер (1996-2000)
5. полковн. Чижик Юліан - керівник представництва (1998-2003)
6. ген.бриг. Дукачевський Марек - головний спеціаліст (1992-1997)
7. полковн. Гаєвський Боніфаци – начальник управління (1997)
8. полковн. Гарис Владислав - заступник начальника управління (2004-2005)
9. підполковн. Гловіцький Марек – старший офіцер (1991-1999)
10. підполковн. Гощицький Томаш - керівник представництва (1998-2000)
11. підполковн. Грисс Войцєх - керівник представництва (1994-1998)
12. ген.бриг. Ізидорчик Болеслав - начальник управління розвідки (1991-1992)
13. підполковн. Єсьоновський Януш - заступник начальника відділу - начальник відділу (1998-1999)
14. полковн. Юргєлєвіч Станіслав - старший офіцер (1991-1995)
15. капітан 1 рангу Карчевський Чеслав - головний спеціаліст (1997-1998)
16. полковн. Кастелік Мар’ян - заступник керівника представництва (1996-1999)
17. підполковн. Козловський Анджей - старший спеціаліст (1991-1992; 1997)
18. полковн. Краєвський Збігнєв - керівник представництва (1998-1999)
19. полковн. Лєсьньовський Тадеуш - керівник представництва (1993-1997)
20. полковн. Ліперт Цезари - начальник управління (1996-1997)
21. полковн. Лісяк Марек – начальник відділу (2003)
22. полковн. Людвіховський Станіслав - керівник представництва (1996-1999)
23. полковн. Лончинський Віт - начальник відділу (1992-1995)
24. полковн. Лучкєвіч Роберт - керівник представництва (1995-1999)
25. полковн. Маженда Влодзімєж - заступник начальника відділу (1996-1999)
26. майор Москала Єжи - старший офіцер (1997)
Сторінка 30 з 374
27. полковн. Пацьорек Войцєх - заступник начальника відділу (1995-1999)
28. полковн. Паращук Юзеф - старший офіцер (1991-1996)
29. полковн. Патер Єжи - керівник представництва (1996-1999)
30. полковн. Пєняк Януш - головний спеціаліст (2001-2004)
31. підполковн. Пшелясковський Вітольд - керівник представництва (2003-2004)
32. полковн. Пухала Зигмунт – начальник управління (2001)
33. полковн. Росовський Ян - начальник відділу (1993-1999)
34. підполковн. Рудзінський Збігнєв – заступник начальника відділу (1999-2001)
35. капітан 1 рангу por. Русс’ян Єжи - керівник представництва (1996-1999)
36. капітан 1 рангу ppor. Ригель Яцек - заступник керівника представництва (1997-1999)
37. полковн. Сосновський Ришард - начальник відділу (1992-1995)
38. полковн. Сталюшка Владислав - керівник представництва (1993-1996)
39. підполковн. Станішевський Анджей – заступник керівника представництва (1996-1999)
40. підполковн. Стоцький Єжи - старший офіцер (1994-1995)
41. полковн. Сурдик Кшиштоф - начальник управління (2003-2006)
42. підполковн. Шляковський Войцєх - старший офіцер відділу (1992)
43. полковн. Шолуха Міхал - заступник начальника управління (1998-2000)
44. полковн. Шуберт Єжи - старший офіцер (1996-1998)
45. полковн. Убих Тадеуш – начальник відділу (1998-1999)
46. полковн. Вітащик Казімєж - керівник представництва (1997-2002)
47. полковн. Ворожбіт Збігнєв - начальник відділу (1991-1995)
48. полковн. Вожняк Ришард - керівник представництва (1996-1997)
49. підполковн. Високовіч Марек - керівник представництва (1992-1997; 1998-2001)
50. полковн. Задора Єжи - начальник відділу (1998-1999)
51. полковн. Жиловський Здзіслав - головний спеціаліст (1991-1992)
III Управління
1. полковн. Бялек Адам - старший офіцер (1996-1999)
2. полковн. Боцяновський Ришард - начальник відділу (1992-1995)
3. полковн. Бочек Вальдемар - начальник відділу (2002)?
4. полковн. Бортновський Анджей - старший офіцер (1991-1993)
5. полковн. Брода Кшиштоф - заступник начальника бюро (1999-2002)
6. полковн. Чаплінський Марек - начальник відділу (1996-1999)
7. полковн. Каліна Лєх - заступник начальника управління (1993-1995)
Сторінка 31 з 374
8. полковн. Кочковський Мєчислав - старший спеціаліст (1998-2000)
9. підполковн. Ковальський Вєслав - старший спеціаліст (1998-2001)
10. підполковн. Кучинський Зигмунт - заступник начальника відділу (1999-2000)
11. полковн. Куліта Мєчислав - головний спеціаліст (1995-1996)
12. полковн. Лендзьон Євгеніуш - заступник начальника бюро (2002-2003)
13. полковн. Ліперт Цезари - начальник відділу (1993-1994)
14. полковн. Лісак Кшиштоф - заступник начальника відділу (1999-2001)
15. підполковн. Лістовський Єжи - старший офіцер (1998-1999)
16. полковн. Міколайчик Чеслав - начальник відділу (2001-2004)
17. підполковн. Набожни Станіслав - старший спеціаліст (1996-1999)
18. полковн. Новаковський Марек - начальник відділу (1991-1998)
19. підполковн. Пацко Вєслав - заступник начальника відділу (1992-1997)
20. полковн. Паращук Юзеф - старший спеціаліст (1996-1998)
21. підполковн. Піарс Станіслав - старший спеціаліст (2004)
22. полковн. Пшепюрка Мар’ян - старший спеціаліст (1997)
23. підполковн. Радзевіч Едмунд - старший спеціаліст (1997-1998)
24. полковн. Жепецький Єжи - начальник управління (1997-1999)
25. полковн. Садовський Ромуальд - старший спеціаліст (1996-1998)
26. підполковн. Шалацінський Збігнєв - заступник начальника відділу (2005)
27. підполковн. Шляковський Войцєх - старший спеціаліст (2000-2003)
28. полковн. Вілюсь Єжи - старший спеціаліст (1994-1995; начальник відділу 1995-1999)
29. полковн. Вітковський Марек - старший спеціаліст (1991-1993)
30. полковн. Волошик Мацєй - старший спеціаліст (1993-1996)
31. полковн. Зєнткєвіч Анджей - старший спеціаліст (без даних)
32. полковн. Жирек Еміль - старший офіцер відділу (1981-1990)
Центр підготовки Військових Інформаційних Служб
1. полковн. Домбрось Луціан - заступник коменданта центру, начальник відділу (2001-2002)
2. капітан 1 рангу Карчевський Чеслав – керівник циклу (1998-2002)
3. полковн. Кобацький Єжи - керівник циклу (1996-1998)
4. підполковн. Козловський Анджей - старший викладач (1997-1998)
5. капітан 1 рангу Лєвіцький Ришард – заступник коменданта центру, комендант центру (1992-1996)
6. підполковн. Краєвський Тадеуш – викладач (1990-1996)
7. полковн. Пєжак Збігнєв - заступник коменданта (2000-2005)
Сторінка 32 з 374
8. полковн. Пшепюрка Мар’ян - керівник циклу (1997-1998)
9. підполковн. Шляковський Войцєх – викладач іноземних мов (1991-1992)
10. полковн. Таргінський Едвард - старший викладач (1995-1998)
Служба Технічного Забезпечення
1. полковн. Анджейовський Міхал - заступник начальника відділу (1995-1998)
2. полковн. Кожуховський Анджей - начальник відділу (1990-1997)
3. підполковн. Куйава Богдан - старший організаційно-кадровий офіцер (1992)
4. полковн. Льорек Казімєж - начальник відділу (1995-1995)
5. полковн. Пєняк Януш - керівник служби (1992-1995)
6. підполковн. Рак Пйотр - начальник відділу (1994-2000)
7. полковн. Вінніцький Ришард - заступник керівника служби(1992-1996)
8. полковн. Жирек Еміль - начальник відділу (1996-1999)
Центр Телеінформаційної Безпеки
1. полковн. Касперек Ян – директор (1999)
2. полковн. Монка Доброслав - начальник центру (2001-2003)
3. полковн. Польковський Кшиштоф - начальник центру (2004-2006)
4. полковн. Рембач Богдан - начальник відділу (2000-2001)
Відділ Контрозвідки Повітряних Військ і Протиповітряної Оборони
1. полковн. Боцяновський Ришард - начальник відділу (1990-1997)
2. полковн. Бугайни Яцек - заступник начальника відділу (1992-1997)
3. підполковн. Хоптови Казімєж - заступник начальника відділу (1994-1997)
4. підполковн. Дудис Хенрик – спеціаліст (2001-2004)
5. підполковн. Карський Тадеуш - начальник відділу (1992-1997)
6. підполковн. Вальчак Лєх - начальник відділу (1992-1996)
Відділ Контрозвідки Поморського Військового Округу
1. полковн. Бялек Адам - начальник відділу (1990-1996)
2. підполковн. Ціхоцький Марек - заступник начальника відділу (1993-1996)
3. підполковн. Домагальський Анджей - старший офіцер (1990-1997)
4. підполковн. Кєпас Богдан - старший офіцер (1990)
5. полковн. Ковалік Ришард - начальник відділу (1993-2001)
Сторінка 33 з 374
6. підполковн. Ковальський Вєслав - начальник відділу (1990-1995)
7. підполковн. Кувік Станіслав - начальник відділу (1995-1996)
8. полковн. Мусялек Тадеуш - начальник відділу (1995-1997)
9. полковн. Пастернак Зенон - начальник відділу (1992-2001)
Відділ Контрозвідки Військово-морського Флоту
1. полковн. Балух Адам - начальник відділу (1990-1997)
2. підполковн. Домагальський Анджей - начальник відділу (1997)
3. підполковн. Гаришин Ян - начальник відділу (1998-2001)
4. полковн. Ярославський Анджей - начальник відділу (1990-1997)
5. підполковн. Навєсьняк Яцек - старший офіцер (1990)
6. підполковн. Снарський Кшиштоф - начальник відділу (1996-1998)
Відділ Контрозвідки Сілезького Військового Округу
1. підполковн. Басінський Павел - заступник начальника відділу (1992-1996)
2. підполковн. Бісага Ян - заступник начальника відділу (1993-1996)
3. полковн. Цєсьляк Іренеуш - начальник відділу (1990)
4. підполковн. Янковський Вєслав - начальник відділу (1990-1996)
5. полковн. Поплавський Єжи - начальник відділу (1990-1993)
6. підполковн. Шаєрка Вєслав - начальник відділу (1990-1997)
7. підполковн. Сьвідер Юзеф - старший офіцер (1990-1997)
8. полковн. Войтчак Тадеуш - начальник відділу (1990-1998)
Відділ Контрозвідки Варшавського Військового Округу
1. полковн. Домбрось Луціан - начальник відділу (1992-1997)
2. полковн. Гвіздала Владислав - начальник відділу (1990-1993)
3. полковн. Янковський Єжи - начальник відділу (1990-1996)
4. полковн. Пєжак Збігнєв- заступник начальника відділу (1995-2000)
5. полковн. Сьлівінські Тадеуш - начальник відділу (1992-1996)
6. підполковн. Завадський Кшиштоф - заступник начальника відділу (1996-1997)
7. полковн. Зєлінський Владислав - начальник відділу (1990)
Відділ Контрозвідки Центральних установ МНО
1. полковн. Долята Владислав - начальник відділу (1990)
Сторінка 34 з 374
2. полковн. Шостек Юзеф – старший спеціаліст (1990-1992)
Бюро Військових Атташатів
1. полковн. Бєганський Станіслав - начальник бюро (1996)
2. полковн. Демський Збігнєв - начальник відділу (1998-2000)
3. підполковн. Гощицький Томаш - заступник начальника відділу (2001-2004)
4. полковн. Клімек Томаш - заступник начальника бюро (1996-1999, 2002-2005)
5. полковн. Коляса Казімєж - начальник бюро (1997-1999)
6. полковн. Пельчар Владислав - начальник відділу (1991-1992)
7. підполковн. Шляковський Войцєх – старший офіцер (1996-1997)
8. полковн. Вожняк Ришард - начальник відділу (2003-2004)
Військові атташати
1. полковн. Хенрик Бартков’як - 1994 аташе у Югославії; 1992 аташе в Сирії
2. полковн. Бекєр Мацєй - 1997 аташе у Австрії; 2003 аташе у Німеччині; 2006
переведений до БВА
3. полковн. Бєганський Станіслав - 1977-1980 заступник аташе в США; 1987-1990 аташе у Західному Берліні
4. капітан Бобек Януш - 1988-1992 аташе у Швеції; 1993-1997 аташе у Росії
5. полковн. Бортновський Анджей - 1993-1996 аташе в Білорусі
6. полковн. Борищик Ромуальд - 1992-1995 аташе в Єгипті; 1999 аташе у Хорватії
7. полковн. Бури Владислав - з 2002 аташе в Югославії
8. підполковн. Цібулля Ян – 1989-1992 аташе у Франції 1995 аташе у Бельгії
9. полковн. Цукєрський Казімєж - 1974-1978 заступник аташе в Великобританії; 1990-1993 аташе у Великобританії
10. полковн. Червонка Владислав - 1975-1978 заступник аташе в Бельгії
11. полковн. Чижик Юліан - 1993-1997 заступник аташе в Великобританії; 2003-2006 аташе у Малайзії; 2006 переведений до БВА
12. полковн. Демський Збігнєв - 1993-1996 заступник аташе в Ізраїлі; 2000-2003 аташе у Греції
13. полковн. Едвард Дуда - 1982-1986 заступник аташе в Лівані
14. ген.бриг. Дукачевський Марек - 1990-1992 аташе у Норвегії
15. капітан 1 рангу Дзюбінський Ришард - 1984-1988 заступник аташе в Великобританії; 1992-1995 аташе у Данії; 1997-1999 аташе у Швеції
16. полковн. Цемпа Євгеніуш - 1999-2002 аташе у Франції
Сторінка 35 з 374
17. полковн. Ференц Богдан - 1978-1982 аташе у Швеції; 1990-1992 аташе у Німеччині
18. майор Ференц Аркадіуш - 1990-1991 заступник аташе в Норвегії
19. полковн. Гаєвський Боніфаци - 1974-1978 експерт атташату в Західному Берліні; 1983-1986 аташе у Швейцарії; 1991-1994 аташе у Румунії
20. полковн. Гарис Владислав - 1979-1981 експерт аташату в Данії; 1989-1992 аташе у
Данії
21. контрадм. Гловацький Казімєж - 1979-1983 заступник аташе в Канаді; 1986-1990 аташе в Великобританії
22. капітан 1 рангу Гуречни Іренеуш - 1996-1999 аташе у Великобританії; 2002-2004 аташе у Франції; 2006 переведений в БВА
23. полковн. Гродзький Павел - 1991-1994 аташе у Японії
24. полковн. Гриз Єжи - 1979 експерт аташату в Норвегії; 1982-1986 експерт аташату в Швеції; 1993-1996 аташе у Франції;
25. ген.бриг. Ізидорчик Болеслав - 1982-1984 заступник аташе в США; 1994-1995 аташе у США; 1995-1997 аташе у Канаді
26. полковн. Янухта Роман - 2004-2006 аташе у Казахстані
27. полковн. Янус Анджей - 1991-1992 та 1994-1997 аташе у Болгарії
28. полковн. Янус Стефан- 1981-1984 заступник аташе в Австрії; 1992-1995 аташе у Німеччині; 1999 аташе у Швейцарії
29. капітан 1 рангу. Карчевський Чеслав - 1983-1985 офіцер аташату в НДР; 1985-1986 заступник аташе
w Західному Берліні; 1992-1996 аташе в Україні; 2004-2006 аташе в Литві
30. полковн. Кендзьорек Здзіслав - 1986-1989 аташе у Швейцарії
31. полковн. Клімек Томаш - 1989-1992 аташе у Великобританії; 1999-2002 аташе у Японії
32. полковн. Клісовський Збігнєв - 1978-1983 експерт аташату; 1998-2002 аташе у Естонії
33. полковн. Кобацький Єжи - 1986-1988 заступник аташе в Італії; 1998-2001 аташе у Італії
34. полковн. Коляса Казімєж - 1979-1981 аташе у Туреччині; 1986-1989 аташе у Туреччині; 1999- 2000 аташе в Словаччині
35. полковн. Косьля Пйотр - 1978-1980 експерт аташату у Франції; 1994-1996 заступник аташе в Росії
36. підполковн. Козловський Анджей - 1993-1996 заступник аташе в Болгарії
37. полковн. Кружель Анджей - 1976-1979 аташе у Фінляндії; 1993-1997 аташе у Чехії
38. полковн. Лендзьон Євгеніуш - 1997-2000 заступник аташе в Росії; 2003-2004 аташе в Латвії
Сторінка 36 з 374
39. полковн. Лєсінський Ян - 1974-1977 експерт в аташаті у Великобританії; 1994-1996
аташе у Японії
40. полковн. Лєсьньовський Тадеуш - 1990-1993 аташе у Австрії; 1997-2000 аташе у Румунії
41. ген.бриг. Лєвандовський Анджей - з 2004 аташе у Росії
42. капітан 1 рангу Лєвіцький Ришард - 1973-1976 експерт аташату в Данії; 1982-1984 аташе в Швеції
43. полковн. Ліперт Цезари - 1978-1981 експерт w Західному Берліні; 1989-1992 аташе у
Швейцарії; 1997-2001 аташе у Австрії; з 2004 аташе оборони в Чехії
44. майор Ліс Єжи - 1995-1998 заступник аташе в Угорщині
45. полковн. Лісак Марек - 1997-2000 аташе в Угорщині; 2003-2004 аташе у Великобританії
46. полковн. Лончинський Віт - 1972-1975 експерт в аташаті на Кубі; 1983-1987 аташе в Італії; 1995-1999 аташе у Хорватії
47. полковн. Маженда Влодзімеж - 1999-2003 аташе в Литві
48. полковн. Матушак Тадеуш - 1986-1988 заступник аташе в Австрії; 1994-1997 аташе у Румунії
49. полковн. Мазуркєвіч Артур - 1986-1989 аташе у Данії; 1994-1997 аташе у Швеції 2002-
2004 аташе у Данії
50. полковн. Монка Доброслав - 1980-1983 експерт аташату у Франції; 1990-1993 аташе в Швеції; з 2003 аташе у Канаді (w 2004, 3 місяці в розпорядженні МНО);
51. полковн. Міхальський Гжегож - 1990-1995 аташе у Туреччині
52. ген.бриг. Міка Хенрик - 1997-1999 аташе у Китаї
53. ген.бриг. Мікрут Чеслав - 1997-1999 аташе у Індії
54. полковн. Новак Марек - 1990 заступник аташе в НДР; 1996-2000 аташе у Німеччині; 2003-2004 аташе у Нідерландах
55. підполковн. Оболєвіч Збігнєв - 1993-1996 заступник аташе в Чехії
56. ген.бриг. Олесяк Мар’ян - 1997-2000 аташе у Росії
57. полковн. Пельчар Владислав - 1983-1987 аташе у Фінляндії; 1993-1997 аташе в Угорщині
58. підполковн. Піарс Станіслав - 1998-2001 аташе в Угорщині; 2003-2004 заступник аташе в Угорщині; з 2004 аташе в Угорщині
59. полковн. Пєняк Януш - 1981-1984 заступник аташе в Бельгії
60. полковн. Польковський Кшиштоф - 1996-1999 заступник аташе в США; 1999-2003 начальник відділу IHQ CENTRE Німеччина – керівництво Штабу НАТО
61. полковн. Пухта Януш - 1973-1976 заступник аташе в Китаї; 1979-1982 аташе в Єгипті;
1987-1990 аташе у Китаї
62. полковн. Романський Казімєж - 1989-1984 аташе в Єгипті; 1995-1996 аташе в Латвії
Сторінка 37 з 374
63. полковн. Рудніцький Едвард - 1972-1974 експерт атташату в Норвегії; 1994-1996
аташе у Югославії
64. капітан-ст. лейтенант 1 рангу. Русс’ян Єжи - 1990-1993 експерт в аташаті в Німеччині
65. ген. Садзонек Владислав - 1999-2000 аташе у Канаді
66. ген. див. Словінський Єжи - 1995-1999 аташе в Єгипті
67. підполковн. Смаза Стефан - 1996-1999 заступник аташе в Чехії
68. полковн. Собковський Ян - 1979-1982 аташе у Австрії
69. підполковн. Соляк Януш - 1999-2002 заступник аташе в Румунії
70. полковн. Сосновський Ришард - 1977-1979 експерт аташату у Франції; 1987-1991 аташе у Сирії; 1995-1998 аташе у Ізраїлі
71. полковн. Сталюшка Владислав - 1979-1982 експерт в атташаті у США; 1989-1992 аташе у Фінляндії; 1997-1999 аташе у Японії
72. підполковн. Стоцький Єжи - 1995 заступник аташе в Румунії
73. полковн. Сурдик Кшиштоф - 1999-2002 аташе у Фінляндії
74. підполковн. Шляковський Войцєх - 1997-2000 заступник аташе оборони у Великобританії; 2002-2003 аташе у Кувейті; 2003-2006 MONS Бельгія - НАТО
75. полковн. Шолуха Міхал - 1990-1993 аташе у Німеччині; 2000-2003 аташе у Австрії;
кандидат на аташе у Німеччині
76. полковн. Шуберт Єжи - 1990-1993 заступник аташе в Великобританії; 2003-2006 аташе у Греції
77. підполковн. Шулік Владислав - 1982-1983 старший офіцер w Сирії; 1987-1989 аташе у Нідерландах
78. капітан-ст.лейт 1 рангу. Томашевіч Ришард - 1973-1977 експерт аташату в Великобританії;
1982-1985 аташе в Єгипті; 1992-1995 аташе у Ізраїлі
79. ген.бриг. Тишкєвіч Анджей - 1995-1998 аташе у Туреччині
80. полковн. Убих Тадеуш - 1992-1995 заступник аташе в Угорщині; 2000-2004 аташе в
Угорщині
81. полковн. Вітащик Казімєж - 1993-1996 заступник аташе в Австрії; 2002-2003 у військовому штабі в Брюсселі; 2003-2004 аташе в Білорусі
82. полковн. Воляк Ян - з 2004 аташе у Кувейті
83. полковн. Волошик Єжи - 1996-2000 аташе в Білорусі
84. полковн. Ворожбіт Збігнєв - 1982-1985 аташе у Австрії
85. полковн. Вожняк Мацєй - 1990-1994 заступник аташе в Росії; 2000-2003 аташе в Білорусі
86. полковн. Вожняк Ришард - 1997-2000 заступник аташе в США; 2004 аташе у Ірані; з 2004 аташе в Іраку
87. підполковн. Заблоцький Марек - 1990-1993 аташе в Австралії
Сторінка 38 з 374
88. полковн. Задора Єжи - 1988-1990 заступник аташе в Австрії; 1999-2004 аташе у Швейцарії
89. полковн. Завілінський Казімєж - 1984-1987 аташе у Норвегії; 1996-1998 аташе у
Югославії
90. полковн. Жиловський Здзіслав - 1969-1972 експерт аташату у Італії; 1979-1984 заступник
аташе у Італії.
Вищенаведений перелік підтверджує тезу, що ВІС утворено на основі кадрів, виділених з числа офіцерів підготовлених в СРСР. Вони займали у ВІС ключові позиції, завдяки чому приймали рішення про напрямки їх діяльності.
Російське проникнення: загрози для Війська Польського
В останні роки перебування в Польщі частин Радянської Армії, ГРУ i КДБ інтенсивно шукали агентуру і оперативно збирали інформацію про громадян РП38. На кожному з радянських військових об’єктів знаходилися штатні підрозділи спецслужб (відділи або секції КДБ i ГРУ), які вели оперативну роботу в середовищі офіцерів Війська Польського і серед цивільних польських громадян, котрі мешкали навколо об’єктів, які займала Радянська Армія або частини Війська Польського. Головною метою цієї діяльності мало стати утворення інформаційної бази, чи так званої «замороженої агентури», котра могла би бути активізована радянськими чи пострадянськими службами в майбутньому, коли на території РП вже не будуть дислокуватися частини радянської армії. Реалізовуючи ці ідеї, в 1994-1996 роках ГРУ i КДБ розпочали діяльність, що мала на меті відновлення контакту з раніше завербованими особами або вербування серед громадян РП нової агентури.39 Слід виділити два інформаційні канали, на котрих російські спецслужби спиралися в своїй активності на території Польщі.40
38 Згідно з даними ВІС, останній начальник ВВС ген. Едмунд Була доручив сфотографувати оперативну картотеку на доручення КДБ – Папка під кодовою назвою „ ГВЯЗДА” арк. 48. Вказувалося також на можливість деконспірації оперативних пунктів і можливості перейняття або шантажу з боку спецслужб СРСР співробітників колишнього ВВС. Цю інформацію також було знайдено в «Доповіді Надзвичайної підкомісії з дослідження діяльності колишньої ВВС” – дивись Додаток №1. Члени вищеназваної Комісії під час своєї роботи знайшли інформацію, що генерал Була зосередив у своїх руках „ всі персональні рішення, що призвело до призначення на посади людей згідно з критерієм лояльності, а не відповідно до професійних критеріїв. Більше того, люди були матеріально залежні від нього, оскільки він приймав рішення щодо грошових винагород, талонів на автомобілі та черги житло. Важливим механізмом узалежнювання були рішення про виїзди закордон, як короткотермінові, службові чи на відпочинок, так і довготермінові на дипломатичні посади чи у військові місії (наприклад Корея, Сирія і т.д.)”.
39 Папка „BK” арк. 27.
40 Папка „B” арк. 39, 59-64.
Сторінка 39 з 374
Перший з них спирався на офіцерів Війська Польського – випускників вищих військових навчальних закладів та спецкурсів в СРСР, a інший на контактах відновлених в 90-х роках 41.
Другим інформаційним каналом були контакти з громадянами Польщі, які офіцери пострадянських служб налагодили в другій половині 90-х років. Були налагоджені контакти в цивільних та військових середовищах, але то не були – як згадується – контакти цілком нові. Їх витоків слід шукати в період, коли на території РП розміщувалися частини Радянської Армії. Офіцери з функціонуючих в тих частинах підрозділів КДБ i ГРУ „відморожували” здобуту в попередні роки, або формували нову агентуру, а також інтенсивно збирали різного роду інформацію про громадян РП. Ці дії найчастіше здійснювалися під прикриттям торговельної чи економічної діяльності, а особливу відігравали в ній фірми з часткою російського капіталу. Частина цих фірм була скерована на різного роду співробітництво з військовими підрозділами та інституціями, а також фірмами, котрі обслуговували Військо Польське.42 Окрім типової та вербувальної діяльності, яку здійснювали в військовому та цивільному середовищі, російські спецслужби глибоко відслідковували процес інтеграції Війська Польського зі структурами НАТО, а також відслідковували напрямки активності ВІС, зокрема їх діяльність на т.зв. східному напрямку. Важливим елементом відстеження діяльності ВІС була ставка російських служб на колишніх громадян СРСР, котрі мали намір приїхати до Польщі з метою торгівлі. Передбачалося, що особи підставлені російськими службами можуть попасти в поле зацікавлення ВІС у зв’язку з їх діяльністю на т.зв. східному напрямку, завдяки чому російська сторона й отримає можливість дезінформувати ВІС.
Із зібраних матеріалів випливає, що в сфері активного зацікавлення спецслужб Російської Федерації опинилися43:
. кадри Війська Польського, котрі підтримують з минулих часів службові та приятельські стосунки з військовослужбовцями Радянської Армії, в тому числі з курсів на території СРСР, а також випускники Головного навчального центру військ зв’язку в Лєгніці з 1990-1991 років;
. професійні військові та їхні сім’ї з т.зв. змішаних шлюбів;
. військові та цивільні працівники у війську, які підтримують службові контакти з громадянами пострадянських країн, котрі входять до СНД, в тому числі ті, що беруть участь в офіційних контактах та території Польщі або третіх країн, наприклад під час миротворчих місій ООН, інспекції CFE i так далі;
41 Там же.
42 Запис стосується оцінки і прогнозів загроз з боку східних спецслужб. Папкa „BK”, арк. 26-32.
43 Інформація стосується захисту військових частин та інституцій СВО від розвідувальної діяльності російських та білоруських спецслужб, арк. 59-70.
Сторінка 40 з 374
. військові та цивільні співробітники війська, котрі підтримують родинні зв’язки або підтримують приватні контакти з громадянами зі сходу, а також ті, хто виїжджає з туристичною або торговельною метою на схід;
. особи, що готуються до служби, або перебувають на службі в структурах НАТО;
. особи направлені на навчання, курси, симпозіуми чи конференції в країнах НАТО
i ЄС;
. керівництво закритих військових частин та інституцій;
. співробітники підприємств військово-промислового комплексу, в ому числі підприємств, котрі співпрацюють з різними організаціями НАТО.
Результатом формування інформаційної мережі на території Польщі був початок дій російських служб з метою виявлення та нейтралізації здійснюваних польськими службами наступальних дій на т.зв. східному напрямі.
Контррозвідувальна бездіяльність: російсько-польські фірми
Достовірну інформацію про відновлення активності радянських спецслужб отримано між іншим в ході проведення СОВ „BZ”, яку в 1993-1995 роках здійснював Відділ КР СВО. Вона підтверджувала, що під час останнього періоду перебування частин Радянської Армії в РП, у 1993-1994 роках, ця активність зросла. Інтенсифікації діяльності радянських служб сприяли часті контакти представників РА з представниками польських державних адміністрацій, котрі були пов’язані з необхідністю передачі польській стороні майна і нерухомості. Так було наприклад у Гожувському воєводстві, на території якого в Кеншицях була дислокована бригада зв’язку РА, а також частина радіоелектронного спостереження РА в Буковцю. В структурі цих підрозділів існували відділення КДБ, працівники яких – маючи можливість офіційних службових контактів з представниками польської сторони – дуже інтенсивно збирали інформацію про офіцерські кадри 17 МП з Мєндзижеча, про воєводську інспекцію цивільної оборони в Гожові Велькопольському та інші підрозділи ВП, котрі розміщувалися в цьому регіоні. Здійснюване офіцерами КДБ в той час спостереження не обмежувалося військовим середовищем, але стосувалося також органів самоврядування, митниці та приватних фірм. Одночасно для такого типу діяльності на території західної Польщі з ініціативи офіцерів РА були створені фірми, які займалися господарською діяльністю, наприклад ТОВ „T-E”, котра з часом отримала на баланс деякі з об’єктів, переданих Польщі російською стороною.44 Фірма „T-E” була зареєстрована у Вроцлаві і мала філії в
44 Запит на проведення „U” разом з відповіддю, папка „BZ” арк. 21-23.
Сторінка 41 з 374
інших країнах, зокрема в Латвії. Крім управління об’єктами, котрі раніше належали РА, фірма займалася також експортом нафти-сирцю. Після виведення частин РА з території Гожувського воєводства після 1994 року були виявлені надмірні контакти офіцерів РА з громадянами РП, котрі як правило мали виключно торговельний або туристичний характер.45 Інтенсифікація контактів працівників ВП з офіцерами РА після 1994 року була підтверджена також в рамках проведеної в 1997-2001 роках Відділом КР СВО і КР ПВО ПС під кодовою назвою „B”. Отримана в рамках справи інформація вказувала між іншим на те, що офіцери СВО (в тому числі полковн. A.K. – начальник Військ зв’язку та
Інформації СВО, підполковн. A.Й. – начальник 10 полку Командування СВО, полковн. Й.Б. – начальник мобілізаційного відділу штабу СВО) підтримували контакти з офіцерами РА, котрі раніше перебували в Польщі. Такого роду зустрічі з офіцерами РА були організовані полковн. A.K. на його віллі в Валімю. Контакти полковн. A.K. i підполковн. A.Й. з радянськими офіцерами також виникали з того факту, що обидва навчалися у військових навчальних закладах в СРСР i через це були знайомі з багатьма офіцерами РА, котрі в середині 90-х років забажали відновити ці знайомства. Контакти з офіцерами РА підтримували також підполковн. Й.Д. i полковн. С.П. з СВО. Відповідно до отриманої по справі інформації вони встановили контакти з колишнім керівником частини РА, яка дислокувалася у Вроцлаві і з колишнім співробітником Військової місії при Північній групі радянських військ у Польщі. Підтримували також близькі зв’язки з діючою у Вроцлаві фірмою „A”, яка була створена в середині 90-х років громадянами РФ і котра була власником ресторану „РА”, де організовувалися зустрічі зі старшими офіцерами – кадровими працівниками вроцлавського гарнізону ВП. В організованих росіянами зустрічах брали участь представники спортивного клубу „S”, керівництво вроцлавського гарнізону, а також низка інших осіб із військового середовища і політиків. „Зустрічі” в цьому ресторані відбувалися в довірливій компанії, за участю жінок з товариських агенцій і за рахунок власника закладу. За даними тих, хто вів цю справу, під час тих «зустрічей» збирались т.зв. матеріали тиску на їх учасників. 46. Ті, хто вів справу під кодовою назвою „BK” звернули увагу, що багато такого типу контактів були започатковані через колишніх офіцерів РА під прикриттям торговельної діяльності, що пояснювалося так: „ Суттєвою загрозою з боку східних спецслужб є торговельна експансія осіб, котрі походять з країн СНД, на території, де в минулому розміщувалися військові частини Північної групи військ РА. Стосується це насамперед гарнізонів Вроцлав і Стшегом. Вважаємо, що серед осіб, котрі займаються
45 Папка „BZ”, арк. 71-72.
46 Записка щодо аналізу розвідувальної загрози з боку східних спецслужб, папка „B”, арк. 7-14 і записка щодо
оцінки розвідувальних загроз зі сторони третіх держав, арк. 53-58.
Сторінка 42 з 374
торговельною діяльністю, багато з них – це колишні професійні військові, цивільні працівники тих же частин, котрі під прикриттям здійснюваної ними торговельної діяльності можуть одночасно виконувати завдання розвідувального характеру”.47
Крім організованої на території Польщі після 1990 року індивідуальної торговельної діяльності, було утворено декілька тисяч фірм з участю російського капіталу.
Наприклад, на території тільки однієї Познані в 1990-1998 роках постало 35 таких фірм, кілька з яких утворили офіцери РА. Більшість з тих фірм виникли в тих містах Польщі, в яких у минулому стояли радянські гарнізони.48
У Варшаві в подальшому три надзвичайно привабливі ділянки в центрі міста управляються російськими фірмами. Одна з них - це «Автоекспорт», представником якої в Польщі є фірма „Абексім” („Abexim”), яка до осені 2006 року здійснювала сервісне обслуговування автомобілів, що належали ВІС.
Контррозвідувальна бездіяльність: толерування шпигунства.
Проблемні справи „B”, „BK” i „BZ” – будучи фактично аналізом шпигунських загроз – завершено в 2001 і 2002 роках, в цілому не використовуючи накопиченої інформації. Правильне визначення загроз, що стосуються безпеки ВП і польської військової промисловості не мали подальшого провадження, а за ґенезу такої ситуації слід визнати відсутність вирішення описуваної проблеми кадрів в самих ВІС, де більшість офіцерів, котрі займали керівні посади пройшли навчання в академіях СРСР.
Подібно як і в інших такого типу справах, також у випадку папки проблемного контролю „B” видно сліди вилучення з неї документів. Це свідчить про наступне:
. змінена нумерація сторінок, з чого випливає, що папка нараховувала мінімум 234 аркуші (в даний час 76). Відсутність переліку, хто і коли вилучив з неї відсутні документи;
. між записом від 30.11.2000 р. (арк. 59-64) тa інформацією від 30.11.2001 р. (арк. 65-70) відсутні будь-які документи. Після завершення аналізу зібраних в папці документів, важко повірити у те, що впродовж стількох місяців не здійснено по справі жодних дій, котрі повинні буди задокументовані.
Компрометацією ВІС - в аспекті перерахованих вище загроз – була проваджена з 1996 р. справа „Z”.49 Заведено її після сигналів, які підтверджували утворення в Польщі резидентури іноземної розвідки. Предметом справи було виявлення характеру неформальних контактів керівництва однієї з військових частин з A.Б., громадянином ФРН, котрий народився в Польщі.
47 Записка стосовно оцінки розвідувальних загроз з боку третіх країн папка „B”, арк. 53-58.
48 Перелік фірм з часткою російського капіталу, які функціонують у Познані, папка „BK”, арк. 24-37.
49 Папка „Z” т. I-XII
Сторінка 43 з 374
Він, ймовірно колишній співробітник „Штазі”, був власником трьох фірм - двох у Берліні a третьої у Польщі – які займалися експедиторською діяльністю, за посередництвом котрих веде справи в Польщі та країнах колишнього СРСР. Більшість співробітників однієї з його берлінських фірм, то колишні офіцери ННА, колишні співробітники „Штазі” та випускники радянських військових та цивільних навчальних закладів (в тому числі курсів КДБ i ГРУ). За посередництвом С.K. (колишнього співробітника СБ, з 1992 поліцейського Кримінальної Секції РУВС), власника охоронного агентства „CT” і M.M. (хорунжий запасу ВП) A.Б. налагодив контакт із співробітниками військової частини. Зустрічі відбувалися під легендою офіційних контактів, метою котрих було використання ним військових об’єктів: офіцерського клубу i стрільбища. A.Б. дуже швидко налагодив товариські стосунки із співробітниками В/Ч, a прагнучи їх узалежнити від себе, щедро давав позички з квитанцією, оплачував перебування в товариській агенції, яка була його власністю, а також часто запрошував до своєї вілли на п’янки з участю проституток. Зустрічі документувалися за допомогою фотоапарату і відеокамер, а отримані таким способом матеріали A.Б. вивозив за кордон. A.Б. також часто запрошувався на імпрези за участю офіцерів. Наприклад, на імпрезі організованій полковником M.Г. i майором M.Р. на т.зв. „генеральській віллі”
A.Б. разом зі своєю дружиною Ф.З. під час – як записано в актах – „звичайної п’янки” були одягнуті в мундири Бундесверу в присутності повністю п’яних офіцерів Війська Польського. A.Б. організував також виїзд на стрільбища на об’єкті ННА в Німеччині, в котрому без відповідної згоди брали участь співробітники В/Ч - полковн. Г., підполковн. В. i майор П., хор. С. з Військової Жандармерії, а також молодший інспектор поліції T. Організатор наполягав, щоб вони приїхали в своїх польових мундирах, що згодом задокументував на фотографіях. Начальник штабу В/Ч в одному з учасників імпрези впізнав викладача німецької групи з Військової академії в Москві в 1986 р. Згадуваний підтримує близькі контакти з H.J.C., приятелем А.Б. i колишнім офіцером «Штазі», а також з M.П., офіцером РА і співробітником спецслужб. Особа A.Б. проходить як підозрювана в справі крадіжки значної кількості пального з В/Ч. Як виникає з актів, в крадіжці мав бути замішаний інший його знайомий - підполковн. Г.Л., працівник логістики, заступник командуючого В/Ч. Він також був звинувачений в справі крадіжки пального з іншої частини. Налагоджуючи контакти A.Б. зосереджував свою увагу на перспективних особах,
котрі займали керівні посади в структурах військових частин та інституцій,
Сторінка 44 з 374
або на таких, котрі могли б виконувати такі функції в недалекому майбутньому. Також важливим критерієм при започаткуванні знайомства був факт участі в курсах в СРСР, що створювало природну основу для вербування.
Військовими, котрі підтримували контакти з A.Б. були між іншим:
. підполковн. A.Г. (начальник штабу В/Ч, випускник курсів КДБ в Москві),
. підполковн. Г.Л. (співробітник логістики, заступник командира В/Ч),
. підполковн. З.Г. (начальник 1 навчального відділу В/Ч),
. майор M.Р. (командир В/Ч),
. майор Р.O. (начальник навчальної частини, заступник командира В/Ч),
За таким же ж принципом A.Б. налагодив контакти з співробітниками Військової Жандармерії (ВЖ):
. полковн. M.Г. (в даний час заступник окружного коменданта Військової Жандармерії, випускник курсу КДБ, раніше начальник відділу КР, заступник начальника Відділу ВВС, мав близькі контакти з КДБ під час дислокування РА в Польщі, приятель іншого курсанта з Москви – полковн. K.В. офіцера ВІС),
. полковн. Й.В. (заступник коменданта окружної комендатури Військової Жандармерії),
. ст. хор. шт. В.С. (комендант ВЖ, раніше ВВС, близький співробітник капітана M.Н. -
офіцера відділу КР i приятеля A.Б.),
. підполковн. В.Р. (комендант відділу ВЖ),
a також з повітовими комендантами поліції:
. підінспектором E. K.
. підінспектором З. T.
а також з офіцерами Прикордонної Охорони i військовими з підрозділу „Гром” – між іншим з A.M. ( 1996 i 1999 року А.Б. був запрошений на навчання ”Грому”).
Діяльність A.Б. в середовищі військових ВП становила велику небезпеку для закритих частин. Він отримував інформацію зі сфери обороноздатності та дані персонального характеру, в тому числі точні характеристики осіб, які його цікавили (схильності, погані та хороші звички, погляди, сексуальні пріоритети). Завдяки накопиченій інформації він легко міг керувати особами, які його цікавили, використовуючи шантаж, фінансову залежність, або шляхом використання дуже близьких контактів.
Цікавими, в контексті підозри у співпраці A.Б. із закордонною розвідкою, були його висловлювання про те, що в нього є спільник в Ефіопії, з котрим він веде справи у тій частині світу. Він також розповів, що має знайомих по всьому світу (Ліван, Львів, Нікарагуа) i що це особи, з якими він познайомився на курсах в СРСР. A.Б. також займається бізнесом і також має інтереси зі спілкою „A.I. S.I.” в Берліні, представники котрої підозрюються в нелегальній торгівлі та контрабанді стратегічних елементів. Представником цієї фірми в Москві є особа на
Сторінка 45 з 374
прізвище Алганов. Прикриттям для цієї нелегальної діяльності є між іншим діяльність нічного клубу М., котрий перебуває у власності А.Б. Як виникає з доповідних прикордонної охорони, це місце охороняється колишніми військовими зі спецназу та КДБ. Крім цього закладу, A.Б. має у власності віллу (будинки розташовані поруч), в котрій часто організовував імпрези за участю військових та проституток. В даний час цей будинок пристосований під готель-інтернат для керівництва та викладачів однієї з вищих шкіл. В операції винайму посередником виступає людина з невідомими анкетними даними - знайомий A.Б., колишній полковник ННА (НДР), маклер по нерухомості, котрий проживає в Берліні. Поза сумнівом, що ця інвестиція поруч з товариською агенцією, може полегшити А.Б. доступ до співробітників навчального закладу та їх вербування.
З отриманої інформації випливає, що він говорив, що підтримує контакти з міністром юстиції Гжегожем Курчукєм50. Стверджував, що відвідував Канцелярію Президента Олександра Кваснєвського, a також покликався на свої знайомства в МЗС у Варшаві. Незважаючи на це, ніколи не звернулися до вищезгаданих установ з метою встановлення, коли і з ким зустрічався на їх території A.Б. З документів не видно теж, щоб контррозвідка ВІС застерігав представників органів влади РП перед небезпеками, що випливають із знайомства з кол. Співпрацівником ШТАЗІ, якого нині підозрюють у діяльності на користь розвідки однієї з держав кол. СРСР.
Заходи, що здійснювались по цій справі, характеризує безпорадність – від найвищого рівня ВІС аж по Міністра національної оборони. Впродовж 11 років провадження справи не отримано жодної оперативної користі. Навіть навпаки, цілеспрямовано – як здається -
Всі заходи велись так, щоб „не заважати” підозрюваному. A.Б. діяв
повністю вільно, з року в рік поширюючи коло залежних від себе осіб.
Ніколи не було встановлено на кого він працював, кому потрапляла інформація, яку він збирав, скількох осіб йому вдалося завербувати. Протягом перших 6 років процедури офіцери контррозвідки ВІС не перевірили навіть, хто формально від імені A.Б. веде товариську агенцію, в якій перехрещувалися всі його інтереси.
Для оцінки цієї справи немаловажне значення має факт, що в період діяльності A.Б. на території ВЧ проводились тестування найсучасніших військових технологій. Тут слід також повторити, що в останній період перебування частин РА в Польщі (1992-1993), діючи в районі дислокації Бригади зв’язку РА, а також частини радіоелектронної розвідки у цьому районі, КДБ інтенсивно збирало інформацію про офіцерські кадри ВЧ. Про ці дві, фундаментальні для оцінки справи, інформації немає згадки в документах.
50 Папка „Z” т. III, арк. 70.
Сторінка 46 з 374
Успіхи A.Б. (якби там не було, людини з початковою освітою, раніше екскаваторника) не свідчать про якісь його незвичайні чи надзвичайні вміння, а є радше результатом підготовки, проведеної КДБ майже 15 років тому i відсутності належної протидії з боку польської контррозвідки. Справа в тому, що вже кільканадцять років тому розроблялися всі кадри ВЧ, в т.ч. Відділ контррозвідки, що охороняв її. Тож не випадково A.Б. вибрав на своїх інформаторів двох курсантів КДБ з Москви: підполковн. A.Г. – начальника штабу ВЧ. i полковн. M.Г. – заступника командира округу ВЖ СВО, який підтримував близькі контакти з начальником і офіцерами тамошнього Відділу КДБ.
З документів, зібраних в папці, випливає, що справою з рівня Центру ВІС
керували підполковн. Кшиштоф Клосінський (Начальник III Управління ВІС), полковн. Марек Слонь (начальник 32 Відділу
III Управління ВІС) i полковн. Зенон Клямецький (заступник начальника III Управління), a про справу знав ген. Марек Дукачевський.
Після проведення аналізу заходів, здійснюваних по описуваній справі, слід
підкреслити, що відповідальність за неправильне ведення процедури „K” на рівні Центру ВІС несуть:
1. Ген. Марек Дукачевський, керівник ВІС
2. Підполковн. Кшиштоф Клосінський, начальник III Управління ВІС
3. Полковн. Зенон Клямецький, заступник начальника III Управління ВІС
4. Полковн. Марек Слонь, начальник 32 Відділу III Управління ВІС
5. Полковн. Вальдемар Дзєнгєлєвський, начальник управління контррозвідки ВІС
Оперативна справа „ГВЯЗДА”: генезис і факти
ВІС ніколи не взялися за комплексну оперативну розробку офіцерів і військовослужбовців, які пройшли навчання в СРСР - i їх виділення в службі та в Збройних силах РП. Неправдою є те, що заявив, наприклад, ген. Константи Малєйчик, що „ВІС
Аналізує контакти офіцерів, які колись проходили навчання в СРСР, бо завжди існує можливість, що нині їх можуть вербувати. Однак, поки що не виявлено жодного такого випадку”.51
Лише деяким колишнім слухачам було вручено спеціально підготовлені анкети,
однак не вимагалось їх докладного заповнення. З тих, хто їх отримав, багато відповідали в загальному або лаконічно, часто посилаючись на те, що не пам’ятають. Загальний характер відповідей спричиняє, що вони не мають жодної оперативної цінності.
Також під час ведених перевірок, що випливають із закону про охорону таємної інформації, не давались відповіді на ті пункти анкети
51 „`Військові` і `цивільні` - розмова з полковн. Константи Малєйчиком”, Tygodnik Powszechny № 39 від 25.09.1994 р.
Сторінка 47 з 374
Персональної безпеки, які не стосуються міжнародних контактів i навчання за кордоном.52
Випускникам навчань не влаштовували комплексних поліграфічних перевірок, які могли б служити підтвердженням їхньої лояльності і вірогідності. Не велися також систематичні поліграфічні дослідження з метою вияснення можливих зв’язків осіб, яких навчали в Радянському Союзі, зі східними спецслужбами. Не здійснено активних оперативних заходів з метою встановлення, чи такі особи дають гарантію збереження таємниці. Не здійснено також активних заходів по вивченню з метою перевірки їхньої щирості і лояльності, а також викриття можливих симптомів розвідницької загрози.
Щойно в другій половині 90-х рр. було прийнято рішення розпочати проблемну перевірку під кодовою назвою „ГВЯЗДА”.53 Само порушення справи спричинило звільнення із служби
деяких осіб, які проходили навчання в КДБ i ГРУ. Кадри, що залишилися в службі утруднювали вивчення проблеми. На скерований до офіцерів набір питань стосовно навчання не відповідали, прикриваючись тим, що не пам’ятають, або ж тим, що минуло багато часу, або ж лаконічно писали „ні” у відповіді на питання, що вимагали розвинути тему.
Процедура „ ГВЯЗДА” (що стосувалась прикриття і перевірки офіцерів ВІС, що пройшли навчання в академіях і на спец. курсах КДБ i ГРУ в колишньому СРСР) формально розпочалася 14 січня 1998 р. i затверджена начальником Відділу безпеки полковн. Анджеєм Зєткєвічем, учасником курсів у Вищій школі КДБ, які він закінчив у червні 1983 р. Подібним чином, зрештою, було й раніше. В матеріалах справи збереглися
Окремі документи середини 90-х рр., з яких випливає, що ВІС збирали інформацію про
Офіцерів, що навчалися в СРСР. У записці, датованій груднем 1995 року полковн. T. Кочковський влучно вказував на небезпеки, що випливають з неправильної кадрової політики щодо колишніх курсантів ГРУ/КДБ i розробив план дій з метою нейтралізації небезпек, що випливали з цього факту. Представлені полковн. T. Кочковським ідеї були схвалені полковн. Стефаном Янусом – учасником курів ГРУ, закінчених у серпні 1987 р. Нагляд за проведенням даної справи він доручив полковн.
Мєчиславoві Куліцу, учасникові курсу в Вищій школі КДБ, закінченого у березні 1983 р.54 Отже, з самого початку перевірку контролювали особи, яким вона могла загрожувати, виключити їх із служби у ВП або навіть пред’явити їм звинувачення. Отож, нічого дивного, що не зроблено жодних дій спрямованих на фактичне вирішення
52 Пункти 23, 28 i 29 анкети.
53 Справу проблемного контролю „ ГВЯЗДА” вели з 1998 по 2001. У 2005-2006 рр. вели оперативну справу „ ГВЯЗДА”.
54 Донесення стос. Розвідницької загрози з боку російських спецслужб, папка під кодовою назвою „ ГВЯЗДА” арк. 138-143.

Сторінка 48 з 374
проблеми. В матеріалах справи знаходиться, наприклад, інформація, що „стосовно трьох осіб Відділ безпеки I ВІС володіє інформацією, що свідчить про те, що вони були об’єктом зацікавленості радянських спецслужб”.55 Немає жодної інформації, щоб в рамках процедури
„ ГВЯЗДА” здійснено якісь заходи з метою поглиблення і перевірки цієї інформації.
Щойно 14 січня 1998 р. начальник Відділу безпеки Інспекторату ВІС у
„Записці щодо загроз i зв’язків військових спецслужб ПНР-СРСР” показав, що існує потреба в проведенні оперативно-захисних заходів з метою встановлення, чи пов’язані зі сходом кадри, гарантують збереження таємниці. ВІС не мали конкретної кількості офіцерів, які пройшли таке навчання. Відділ безпеки ВІС занижував цю цифру i не видавав всіх учасників курсів, які були йому відомі.
Оцінювалось, що в центрах спецслужб та у військових академіях СРСР та інших країн соціалістичного табору навчалися близько 300 офіцерів з ВВС i II Управління ГШ,
Які служили в ВІС на момент їх створення. У 1998 р. служила ще понад половина з них (тобто 153)56 i у значній більшості (бл. 75%) вони займали відповідальні та керівні посади.
Справа „ ГВЯЗДА”: достовірність процедури
Слід підкреслити, що у справі „ ГВЯЗДА” наводяться різні цифри – в
матеріалах ВІС за 1998 р. йдеться про заледве 153 офіцерів. Натомість у одному із раніше підготовлених документів підкреслюється, що у 1980-1992 рр. в СРСР в вищих академіях перебувало бл. 800 офіцерів із військових служб ПНР, a бл. 3000 професійних військовослужбовців закінчили різного роду курси i навчання. В матеріалах немає повного і уніфікованого списку слухачів цих навчань, а в чергових їх версіях з’являються нові прізвища.57 Характерним є те, що прізвище генерала Maрка Дукачевського, який
пройшов курс у Москві у 1989 р., опинилося що йно у списку курсантів, складеному в жовтні 2005 р., хоча інформація про його перепідготовку міститься у
його особовій справі, що нині зберігається в ІНП. У комп’ютерній базі ВІС –
що в принципі становить повне джерело знань про кожного військовослужбовця ВІС – немає жодної
інформації про професійну кар’єру ген. Дукачевського до 1990 р.
Ця обставина дозволяє висловити припущення про цілеспрямовану маніпуляцію
Опрацьованими раніше матеріалами по справі „ ГВЯЗДА”. Відсутність повного списку
55 Записка про загрози і зв’язки військових спецслужб ПНР-СРСР, op. cit., арк. 1-3.
56 папка під кодовою назвою „ГВЯЗДА” арк. 1-3.
57 Op. cit., арк. 138-145.
Сторінка 49 з 374
військовослужбовців ВП, які пройшли навчання в країнах радянського блоку, означає, що впродовж кільканадцяти років не створено базового документу, який повинен бути відправною точкою для проведення будь-яких заходів з прикриття. Можливо робота, розпочата в рамках справи
„ ГВЯЗДА” мала лише мнимий характер.
Цей аналіз підтверджують інформації, які Верифікаційна Комісія отримала від військовослужбовців, які свідчать, що справа „ ГВЯЗДА” „велась дуже несерйозно” i що
це було „колекціонування, а не ведення справи по-суті”, оскільки вистачило
„відсіяти осіб i вести щодо них оперативну розробку в рамках ПКП
або оперативної справи”.
Неправильне ведення обох процедур „ ГВЯЗДА” не було звичайним недбальством, а результатом діяльності чергових керівників окремих підрозділів ВІС. У
1990-2006 рр. особи, які пройшли навчання в СРСР були розміщені практично у всіх підрозділах ВІС, головним чином на керівних посадах у: керівництві ВІС,
II Управлінні, III Управлінні, Бюро внутрішньої безпеки, Відділі Y (потім:
Відділ 22), військових аташатах, Відділі 24, ЦТЗ (Центр технічного забезпечення), ЦТБ (Центр телеінформатичної безпеки) та в багатьох інших важливих структурних підрозділах ВІС. Офіцерів, що пройшли навчання в радянських вузах, делегували також – як ОПП (офіцерів під прикриттям) – на службу поза
ВІС у фірмах та державних установах у Польщі і за кордоном. В силу займаних ними посад, особи, які пройшли вишкіл в СРСР, у 1989-2005 рр. мали доступ до інформації, що становила таємницю розвідки і контррозвідки ВІС, в т.ч. тієї, що походила з міжнародного обміну. Це становило загрозу для безпеки країни i негативно впливало на вірогідність військових спецслужб по відношенню до НАТО. Однак, будь яку критику існуючої ситуації ВІС трактували як атаку на безпеку держави. На початку 90-х рр. публічне порушення таких питань було навіть причиною призупинення оперативної розробки політиків, газет та фондів58.
Справа „ ГВЯЗДА”: наслідки
Результатом такого стану справ була ізоляція польських служб безпеки в НАТО, що мало вираз м.ін. у відмові Німеччини надати згоду на виконання полковн. C. Л.,
Колишнім військовослужбовцем Відділу Y i учасником курсу ГРУ в 1985 р., служби в пташаті у Колонії (зате йому довірено посаду заступника начальника II Управління ВІС у 1994-97 рр.; згодом
58 Більше у розділі „ Стеження ВІС за політичними колами”.
Сторінка 50 з 374
аташе у Відні у 1997-2000 рр. і заступника керівника ВІС з оперативних справ у 2001-
2004 рр.; останнім часом був аташе у Празі).
Як випливає з донесення від 20 квітня 1998 р., Янушові Онишкєвичові,
тодішньому Міністрові національної оборони, передано інформацію про загрози, пов’язані з
несенням служби у ВІС особами, що пройшли навчання в ГРУ i КДБ.59
Коли керівником ВІС був ген. M. Дукачевський (2002-2005), проведення процедури
„ ГВЯЗДА” було, навіть в тих обмежених розмірах, припинено. Графік оперативних заходів складено щойно 12 жовтня 2005 р. Відновлена на рубежі
2005/2006 р. ця справа й надалі велася у дуже вузьких рамках; не призначено на цю ціль відповідних сил і засобів, що знаходилися у розпорядженні
контррозвідки. В результаті, на початку 2006 р. службу в ВІС несли ще 38 офіцерів, яких ідентифікували як таких, що закінчили радянські спеціальні курси. Щойно тоді почали перевіряти вихідні та вхідні дзвінки з їхніх телефонних апаратів,
але тоді ці заходи були паралізовані – з 9 заяв стосовно роздруківок телефонних розмов, встановлено 4 номери стаціонарних телефонів i 1 номер мобільного телефону, в
решті не було здійснено заходів, що пояснювалося неможливістю визначення номера телефону.60
Справа „ ГВЯЗДА” була єдиною спробою ВІС впоратися з проблемою проникнення російських спецслужб після 1989. З огляду на спосіб проведення процедура „ ГВЯЗДА” не принесла великих результатів.
Аналіз, проведений Верифікаційною Комісією, підтверджує, що ВІС
Свідомо толерували i сприяли приховуванню зв’язків власних військовослужбовців i офіцерів з комуністичними і радянськими службами:
1. В ВІС ніколи не було розроблено і впроваджено верифікаційної процедури, яка, використовуючи положення закону про захист таємниці могла б призвести до не видавання допусків безпеки особам, як таким, що не дають гарантії вірогідності.
Це був би найпростіший спосіб очищення служб від тих людей, але діяли абсолютно протилежним чином. Верифікаційна Комісія виявила численні випадки видавання офіцерам під прикриттям інструкцій, щоб в анкеті на допуск безпеки не признавалися до факту роботи на користь комуністичних спецслужб.
Прикладом такого діяння є заходи, здійснені у справі співпрацівника „R”,
Багаторічного дипломата, в т.ч. посла в Мінську, якого офіцери ВІС інструктували,
59 Папка „G”, k. 53-54.
60 Папка ОС „ ГВЯЗДА”, арк. 81-91; 110-116.
Сторінка 51 з 374
що може написати неправду в пункті 11 Анкети персональної безпеки (цей пункт стосується таємної співпраці зі спецслужбами ПНР).61 Такі інструкції давали:
. 10.06.1999 р. полковн. Юзеф Вонсік – на документі, як такі, що затверджували заходи, підписались
капітан Войцєх Ресяк та майор Кшиштоф Роля. Безпосереднє рішення стосовно такого заходу прийняв тодішній керівник УВВ,
. 18.02.2005 р. підполковн. Богуслав Сьвйонтек i полковн. Казімєж Коляса – на документі підписався
полковн. Гжегож Собецький.
2. Іншим прикладом приховування правди про перебування на курсах в СРСР є діяльність
підполковн. Ришардa Півоньського, офіцера КР, який у 1999 р., будучи делегованим на роботу в Канцелярію Голови ради міністрів, зробив спроби „зачистки” матеріалів своєї особової справи від компрометуючих його елементів. Він звернувся до офіцера відділу кадрів з проханням змінити текст рішення МНО про звільнення у запас так, щоб з нього не випливало, що він був офіцером ВВС. Просив також, щоб повернути йому свідоцтво про закінчення курсу КДБ у Москві (виписане кирилицею), що знаходилось в матеріалах особової справи. Після того, коли офіцер відділу кадрів відмовив йому у цьому, полковн. Півоньський заявив, „що в такому разі він досягне своєї мети іншим шляхом”.
Після виходу на (військову) пенсію, він обійняв посаду у відділі кадрів МЗС.62
3. Загальновідомим результатом відсутності заходів в описуваній справі було уможливлення
Ведення шпигунської діяльності підполковн. Чеславoві Войткунові,
колишньому начальникові контррозвідки ВВС (а потім ВІС) у Лодзі. В лютому 1986 р. він закінчив курси КДБ i найправдоподібніше вже тоді був завербований радянськими службами.
Йому присудили розжалування та 4 роки позбавлення волі за передачу росіянам документів польської розвідки. Висунуто також припущення, що підполковн. Войткун був виявлений на знак помсти співробітниками КДБ, з якими його пов’язували також спільні інтереси, та яким він вкрав з рахунку мільярд старих злотих. Фактом є те, що ще на початку 90-х рр. в приміщенні контррозвідки його відвідували співробітники КДБ. Характерним для ситуації в ВІС є те, що розробка і арешт Войткуна стали можливими завдяки діям УОД – a не ВІС, які не займались цією справою.
4. Подібні явища можемо побачити в контррозвідницьких справах, які з формальної точки зору, мали протидіяти російському проникненню. Наприклад, справу
„K” було відкрито з метою розробки вербувальної ситуації щодо офіцера Російської Федерації, але внаслідок скандального її ведення, а отже й відсутності будь-яких
61 Папка „R”.
62 Службова записка стосовно підполковн. Ришардa Півоньського, папка під кодовою назвою „ ГВЯЗДА”, арк. 87.
Сторінка 52 з 374
результатів, всі заходи було спрямовано – з метою затушовування справжнього стану справ -
на фігуранта, старшого офіцера Відділу КР. Натомість не розроблялось жодних суттєвих для справи аспектів, м.ін. задіяності у справу офіцера КДБ та капітана J.S., учасника курсу в Москві у 1985-86 рр. Ніколи не було вияснено, чи вся ця справа не була результатом провокації КДБ та чи капітан J.S. не був співпрацівником іноземної служби. Процедура була спрямована лишень на другорядні питання.63
Процедура „S” була заведена на офіцера ВП, підполковн. J J („S”) i велася КР у напрямку вивчення його можливої діяльності на користь російських спецслужб. Ключовим питанням у цій справі була відсутність обміну інформацією між УВР
i КР, що випливало перш за все з захисту точно не окреслених інтересів розвідки.
Припинено реалізацію запланованих оперативних заходів, які могли принести користь контр розвідницького характеру. Вивчення „S” велося поверхнево, не продовжували найважливіших аспектів. У 1980-83 рр. „S” перебував в Академії в Києві. З отриманої інформації випливає, що під час цього перебування він передавав дані про студентське середовище одному з викладачів, який правдоподібно співпрацював з
КДБ. „S” декларував також бажання служити в колишній радянській Армії. Підтримував товариські і торгові контакти з росіянкою, яка вже кільканадцять років підтримувала близькі знайомства з польськими офіцерами, які проходили навчання в СРСР. У вересні 1989 р. „S” почав навчання в командно-штабній академії Військ ППО у Твері. Не відомо, з чиєї інспірації 10 роками пізніше, у 1998 р. „S” виїхав на річне навчання до Москви, але у тому ж році
щодо J.J. почали вести захисні заходи. Це здійснював офіцер УВР, майор Ян Щенсни,
який раніше проходив навчання в СРСР.
Після повернення з навчання у Москві „S” стає у серпні 1999 р. в.o. начальника штабу I
Ракетної бригади Протиповітряної оборони. В ході процедури було, зокрема, встановлено такі факти, що свідчили про обґрунтовану підозру контактів „S” з іноземною розвідкою:
. між 1992 (перебування „S” в Твері) і 1999 р. (перебування у Москві) мали місце
дві спроби встановлення контакту з „S”, які робилися особами, що були зв’язані з російськими спецслужбами;
. „S” приховував свої контакти, в т.ч. з громадянами РФ;
. „S” проявляв особливу ініціативу у встановленні контактів з кадрами держав НАТО,
Добивався виїздів у ці країни;
63 Папка „K”.
Сторінка 53 з 374
. „S” добивався контактів з керівництвом Військово-повітряних сил протиповітряної оборони і ГШ ВП з метою просування власної особи;
. під час проведення процедури перевірки „S” не видав контактів з іноземцями;
. під час перебування за кордоном „S” здійснював телефонні розмови з РФ;
. без згоди керівництва „S” запросив військового аташе Посольства Франції у Варшаві на військові навчання;
. „S” підтримував контакт з НН мужчиною, який відвідував його у військовій частині;
. „S” мав негативні результати поліграфічної перевірки – сильна реакція на питання, що стосувалися його співпраці з іноземними спецслужбами; не дивлячись на це не було проведено жодних заходів із забезпечення;
. в лютому 2002 р. „S” виїхав, під приводом проведення перевірки у ракетних дивізіонах, на Узбережжя, не повідомивши про це найближчого оточення, взявши з собою дві важкі валізки і службовий ноутбук, з якого висилав кореспонденцію, зміст та адресата якої не встановлено; ніколи не встановлено також фактичного перебування фігуранта на Узбережжі;
. встановлено спробу вручення „S” грошей у формі хабара за завданням російських спецслужб (надходження на рахунок мало відбутися після виходу на пенсію).
Не дивлячись на такі чіткі сигнали, послідовно відкидалося тезу, що „S” є співпрацівником іноземних спецслужб і процедура велась методами, які прикривали його підозрілу діяльність. Правдоподібно у 2005 р. його справу передали в Архів. В тому ж році „S” залишив службу і працевлаштувався в БХП.64
Справа під кодовою назвою „K” стосується співробітництва полковн. Мар’яна Кастелікa65 (випускника курсу ГРУ в СРСР, відкликаного в рамках покарання з представництва в Норвегії за зловживання алкоголем) з
підполковником радянської військової розвідки Козирєвим i видачі йому інформації, яка могла б завдати шкоду Республіці Польща. Під час перебування в представництві в КНДР полковн. Кастелік видав дані офіцера ВІС під прикриттям та рамки веденої ним на території РФ діяльності. Він також не повідомив Центр про
факт спроби вербування розвідувальними службами КНДР і Росії підлеглих йому офіцерів
– підполковн. J. i пор. K.
Під час перебування у згадуваному представництві полковн. Кастелік:
64 Папка „S”.
65 Розробляв і завербував до співпраці з ВІС журналіста TVP i віце-директора програм TVN – Міляна Суботіца (ТС „MILAN”).
Сторінка 54 з 374
. всупереч інструкціям Центру він підтримував дуже близькі контакти з працівниками посольства РФ, в т.ч. з військовослужбовцями ГРУ (Козирєв) та численні інтимні контакти з підставленими йому ГРУ росіянками;
. протягом усього часу перебування робив покупки для посольства РФ дефіцитних товарів
(у зв’язку з ембарго), а виїжджаючи видав своєму наступникові наказ продовжувати таку діяльність;
. за посередництвом американців вів переписку між підполковн. J. і колишньою працівницею посольства РФ у Пхеньяні, оминаючи офіційний канал зв’язку;
. посприяв знайомству ген. K.O. з резидентами ГРУ в Кореї (Козирєвим і його керівником, Смірновим). Як випливає з матеріалів справи ген. K.O. передавав дипломатам РФ, в т.ч. офіцерам ГРУ i КДБ, інформацію, отриману за посадою, в т.ч. також і від керівників інших місій;
. неодноразово на об’єкті польського посольства в Пхеньяні проводив час з привезеними кур’єром росіянками;
. брав участь у скандалі, пов’язаному з закупівлею і сервісним обслуговуванням комп’ютерного обладнання посольства РП в Пхеньяні за посередництвом російської фірми, що впродовж місяця дало можливість доступу до комп’ютера, особи, яка займалася сервісним обслуговуванням обладнання – громадянина Росії.
Справа на полковн. Мар’яна Кастелікa була заведена щойно більш як через рік після його повернення з представництва. Не велось окремих справ, які б вивчали випадки контактів інших офіцерів ВІС на місії в Кореї з росіянами, не розпочато жодних заходів, які могли б дати змогу документувати контакти полковн. Кастелікa з представником російських спецслужб після його повернення до Польщі.
Не дивлячись на визнання, що полковн. Кастелік „не дає своєю поведінкою гарантії
щирості і лояльності, є невірогідним як офіцер розвідки i може становити загрозу для безпеки реалізованих Установою оперативних завдань із забезпечення обороноздатності РП”, єдиним запропонованим щодо нього заходом, було звільнення в запас.66
Нижченаведені особи, які знають вищеописану справу не здійснили заходів, адекватних масштабові загрози:
1. підполковн. Ришард Нєдзялковський (вів справу)
2. полковн. Януш Богуш
3. полковн. Анджей Зєнткєвіч (учасник курсу в СРСР)
4. полковн. Станіслав Mаньчинський
5. полковн. Марек Вітковський
66 Папка „K”.
Сторінка 55 з 374
Іншим прикладом відсутності належної реакції на зв’язки офіцерів ВІС із східними спецслужбами була СОЗ під кодовою назвою „P”, фігурантом якої був капітан 1 рангу
Пйотр Гавлічек Відділу 2 II Управління (раніше офіцер Відділу Y i експерт
атташату в Норвегії. В ході ведення справи фігурант не признався щодо знайомства з офіцером ГРУ, яке почалося у 80-х рр. в 24 змішаній бригаді радянських військ, яка дислокувалась у Сьвіноуйсьцю. Як встановлено, офіцер ГРУ, який виступав у ролі перекладача частини, насправді виконував розпізнавально-розвідницькі завдання. На початку 90-х рр. він значно інтенсифікував свою активність у середовищі офіцерів ВП i
цивільних осіб з оточення гарнізону ВМС у Сьвіноуйсьцю та частин ВП у Західному Помор’ї. В наступні роки офіцер ГРУ під легендою торговельної діяльності неодноразово приїжджав до Польщі, заново встановлюючи контакти з громадянами РП, з якими він познайомився раніше. Його діяльність на території Польщі після 1994 року мали на меті вивчення офіцерських кадрів та найближчого оточення військових частин, завдяки контактам, встановленим під час попереднього перебування у Польщі. Не дивлячись на серйозні і невияснені підозри ген. M. Дукачевський прийняв рішення направити капітана 1 рангу. Гавлічка на роботу в аналітичний відділ ВІС, де його доступ до таємної інформації був розширений (a у 1999 р. його призначено начальником УДіА).
В матеріалах цієї справи знаходиться записка майора Яна Жуковського на ім’я полковн. Тадеуша Русака, в якій перший наголошує, що не дивлячись на те, що не можна виключати, що вищезгаданий контр-адмірал співпрацює з ГРУ, не слід проводити щодо нього ніяких заходів, оскільки „це негативно вплинуло б на вірогідність польських військових спецслужб в очах союзників по НАТО”67.
Висновки, які випливали із описаних вище справ, не були використані для планування і організації оперативної роботи ВІС, наслідком чого було припинення ВІС-ом
Поглиблення знань на тему активності спецслужб держав кол. СРСР на території Польщі,
зокрема на територіях, де в минулому дислокувалась Радянська Армія. Це вело до зміцнення переконання щодо толерування, якщо не схвалення фактів агентурної співпраці зі службами СРСР.
Російське проникнення: підведення підсумків
Вищенаведений аналіз вибраних оперативних справ свідчить, що ВІС були нездатні на проведення ефективної контррозвідувальної роботи у цій сфері. Протягом усього періоду свого існування вони не затримали жодного російського шпигуна. Всі успіхи на цій ниві були
67 Папка „P”, арк. 201-204.
Сторінка 56 з 374
результатом діяльності цивільних служб. Самі представники ВІС піддівали сумніву вірогідність цієї служби. В одному з документів „ ГВЯЗДА” підкреслено: „з повною відповідальністю заявляю, що ці служби не є вірогідними, головним чином через кадри, замішані у невияснені контакти зі Сходом”68.
У свою чергу в „Службовій записці” від 24 березня 1999 р. вказувалося, що випускники курсів КДБ i ГРУ „були і залишаються природною вербувальною базою для східних спецслужб”.
Згідно іншого документу, військова контррозвідка і розвідка отримували на цю тему „низку цікавих інформацій”, але вони не дали жодних результатів. Вдало зауважувало, що однією із причин цієї ситуації „була і залишається інфільтрація ВІС східними спецслужбами, вербувальну і інформаційну базу яких могли становити офіцери, що навчалися на Сході”.69 Оцінка оперативної діяльності ВІС, як у сфері розвідки, так і у анти шпигунській сфері мусить бути негативною. Впродовж кільканадцяти останніх років військові спецслужби не були в стані збудувати жодної оперативної структури, яка могла б вести розвідувальне розпізнання i контр розвідувальне забезпечення, яке б не зазнавало радянської інфільтрації70.
Слід також визнати, що головні дії, здійснювані по справі під кодовою назвою
„ГВЯЗДА” були або удаваними, і в принципі неефективними, або ж – з огляду на факт, що були контрольовані офіцерами, що навчались в ГРУ i КДБ – приречені на провал.
Тут слід мати на увазі, що прагматика, яка випливає з положень про реєстрацію процедур в обліку спецслужб давала гарантію, що кожне зацікавлення цією темою або поява додаткової інформації чи підозр місить бути координоване – a це означає їх передачу до підрозділу, який вів справу „ ГВЯЗДА”.
У світлі наведених фактів діяльність згаданих осіб підпадає під дію статті 70а абзац 1 і 2 пункт 2 Закону від 9 червня 2006 р. Положення про введення закону про Службу військової контррозвідки та службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників служби військової контррозвідки та служби військової розвідки: ген. бриг. Ян Жуковський, ген. Марек Дукачевський, полковн. Марек Слонь, полковн. Зенон Клямецький, полковн. Анджей Зєнткєвіч, полковн. Станіслав Маньчиньський, полковн.
68 Оцінка діяльності Установи і кадрів ВІС, папка під кодовою назвою „ ГВЯЗДА” арк. 51-52.
69 Службова записка стосовно випускників курсів КДБ i ГРУ – офіцерів Інспекторату ВІС, папка під кодовою назвою „ ГВЯЗДА” арк. 55-58.
70 Під час прослуховування отримано інформацію, що в останній період контррозвідницьким прикриттям військових частин північно-східних прикордонних районів займалися лише дві особи, хоча у секторі було передбачено шість ставок.
Офіцер, який давав пояснення, підкреслив, що неодноразово доповідав про важку кадрову ситуацію, що робила неможливою хоча б на базовому рівні, реалізацію контр розвідницьких завдань, але це не мало жодного відгуку. На його думку „щонайменше впродовж кількох років контррозвідці на східних рубежах бракує кадрів, що впливає на результати поточної роботи”.
Сторінка 57 з 374
Марек Вітковський, полковн. Вальдемар Дзєнгєлєвський, полковн. Мєчислав Куліта, полковн. Казімєж Коляса, полковн. Гжегож Собецький, полковн. Стефан Янус, полковн. Юзеф Вонсік, полковн. Мар’ян Кастелік, полковн.
Януш Богуш, підполковн. Кшиштоф Клосіньський, полковн. Єжи Жепецький, капітан 1 рангу Пйотр Гавлічек, підполковн.
Богуслав Сьвйонтек, підполковн. Чеслав Войткун, підполковн. Ришард Півонський, підполковн. Ришард
Нєдзялковський, підполковн. Павел Сельвет, підполковн. Кшиштоф Гардіан, підполковн. Анджей Гочал, підполковн.
Януш Лущ, майор Гжегож Вільчевський, майор Пйотр Яскольський, майор Марек Квасек, майор Яцек
Поплавський, майор Марек Ожел, майор Мацєй Антчак, майор Кшиштоф Роля, капітан . Войцєх Ресяк.
У світлі ст. 70a абз. 3 згаданого у вступній частині закону, особами, які займали керівні державні посади, які отримували інформацію про діяльність, що суперечила праву, і не здійснили заходів з метою припинення таких дій був Міністр національної оборони Януш Онишкевич.
В описаний період керівником ВІС був ген.бриг. Марек Дукачевський
В статті 5 абзац 1 закону від 14 грудня 1995 р. про посаду міністра національної оборони мітиться положення, що Військові інформаційні служби підлягали безпосередньо вищезгаданому міністрові. Деталізацією цього положення був параграф 1 пункт 16 розпорядження Ради Міністрів від 9 липня 1996 року щодо обсягу компетенції міністра національної оборони. Ним на міністра національної оборони покладався обов’язок здійснювати нагляд за діяльністю Військових інформаційних служб, зокрема за їх оперативно-розвідувальною діяльністю. Згідно закону від 9 липня 2003 року про Військові інформаційні служби нагляд за діяльністю цих служб здійснював міністр
національної оборони, який призначав на службову посаду та звільняв з неї керівника ВІС.
На підставі статті 9 абзацу 1 цього закону керівник ВІС підпорядковувався безпосередньо міністрові національної оборони. Міністрами НО в описуваний період були: Станіслав Добжанський, Броніслав Коморовський Єжи Шмайдзінський.
Наведені в цьому розділі факти викликають сумніви щодо законності діяльності військовослужбовців ВІС, в зв’язку з чим Верифікаційна комісія скерувала до Головної військової прокуратури повідомлення про підозру в скоєнні злочину в відповідності зі статтею 304 параграф 2 кримінально-процесуального кодексу.
Сторінка 58 з 374

Autor publikacji: