4. Використання ВІС-ом апарату Служби Безпеки –вивчення випадку

ВІС використовували для організації віддалених структур негативно оціненого апарату комуністичної Служби безпеки. Прикладом такої нелегальної діяльності було створення в середині w середині 90-х років у Бєльску-Бялей таємної місцевої резидентури у рамках справи під кодовою назвою „O”.
Ця справа велася з 10.10.1994 по 25.09.1996 р.71. Її динамічний розвиток у перший період (осінь 1994 – весна 1995), пізніше було пригальмовано, що можливо мало зв’язок із кадровими змінами у ВІС.
З другого періоду збереглися два документи. Перший (від 30.11.1995 р.) – це збір оцінок, які давали у середовищі військових, і, як дописав M. Вольни72, це була реалізація завдання керівника ВІС. Другий (від 16.04.1996 р.) стосується бізнес-кіл, запрошених на „Бал Білого Орла” у Відні. У цій інформації згадуються м.ін. такі прізвища: Куна, Жагєль i Вятр, які представляли зокрема фірми БІЛЛА (BILLA) чи СЛЯВІК (SLAVIK).
Відзначено також факт участі цих осіб у торгівлі зброєю з країнами колишньої Югославії.
Інформація надходила від Пйотра Вавжичка (спільника С. Засади) i отримано її посередньо
через джерело „ҐРАЖИНА”. Це сигналізує напрямок підтримки активності створеної структури інформаторів.
План, яким починається папка, під кодовою назвою „O” говорить про необхідність розбудови системи безпеки з точки зору контррозвідки на території Бєльського воєводства з використанням негативно оцінених колишніх офіцерів СБ та їх особистих джерел.
Ця діяльність мала вестись під прикриттям як охоронна фірма „Командос” („Komandos”). Резидентура мала складатися з трьох колишніх співробітників СБ, які мали вдруге залучити колишніх співробітників та інших таємних співробітників СБ у середовищах, які цікавили ВІС, в Польщі і за кордоном. Планувалося залучення колишніх співробітників, працевлаштованих в середовищах журналістів, правників, чиновників державної адміністрації, бізнесу, керівних посадовців та осіб, зв'язаних із спецслужбами i армією.
Передбачалось вербування 8-10 колишніх ТС на одного члена резидентури. Планувалося надання керівникові резидентури (негативно оціненого колишнього співробітника СБ) документу рекомендаційного характеру для органів поліції i Прикордонної служби, який заохочував би
71 Папка „O”.
72 Mарек Вольни був офіцером ВІС перебував на службі до 1996 р., зокрема, займав посаду начальника Відділу Контррозвідки Краківського військового округу.
Сторінка 59 з 374
керівників місцевих органів МВС до надання допомоги. Зарплата резидентів мала становити 4-5 мільйонів старих злотих в місяць. Для зв’язку резидентури були визначені полковник Марек Вольни i підполковник Ян Вєнґєрський. Виключались контакти резидентури з діючими місцевими відділеннями Контррозвідки ВІС. Це був крок, що гарантував конспірацію діяльності, при чому, одночасно спричиняв те, що створена структура не була ніким контрольована ні по суті, ні з фінансової точки зору.
До діяльності було залучено трьох колишніх співробітників СБ, які були залучені до співпраці як резиденти під псевдонімами: „РИШАРД ЯВОРСКІ”,
„ВЛАДИСЛАВ КВОЧАК” i „ЯН МІХНА”73. Найбільш правдоподібно це були колишні
співробітники III i V Секторів СБ з РВВС у Цєшині. Від них було отримано детальні розповіді про особисті джерела інформації, яких вели на контрольованій ними території у 80-х роках. Переглянуто список з понад ста прізвищами (хоча в матеріалах вона не є повна, що свідчить про селекцію включених до папки документів). Не можна
виключити, що особи, які не проходять по матеріалах справи, реалізовували заходи, які так сильно порушували право, що ті хто вів справу не ризикнули їх задокументувати.
Згодом було проведено заходи у двох напрямках. Вибрані прізвища перевірено у оперативному реєстрі УОД, в результаті чого було отримано підтвердження характеру реєстрації i можливість перегляду матеріалів. Деякі особи було вивчено шляхом проведення розмов з особами із близького оточення, також вівся діалог із зацікавленими.
На підставі документів, що знаходяться у папці „O”, можна відтворити критерії, які використовувалися під час підбору агентури. Шукали осіб, які:
. не пройшли верифікації (у випадку співробітників),
. негативно ставились до влади РП після 1989,
. хотіли увійти до заново створеної служби,
. оцінювали реальність до 1989 р. як упорядковану,
. причину росту злочинності i різних патологій вбачали в демократії.
Отже, шукали осіб щиро відданих комуністичним державним структурам,
які з огляду на своє становище мали бажання співпрацювати, але й могли піддаватися маніпуляції.
Прикладом такого підходу є діяльність колишнього співробітника СБ, псевдонім „ЯНУШ ОКШЕСІК”74, який перед залученням признався, що має приховані матеріали із справи
73 З документів випливає, що це псевдоніми дані ВІС, однак, у деяких випадках – це одночасно й імена та прізвища осіб, які були широко відомими на території колишнього Бєльського воєводства.
74 З документів випливає, що таким псевдонімом ВІС назвали свого співробітника. Водночас – це одночасно персональні дані відомого громадського діяча – Януша Окшесіка, депутата Сейму, а згодом сенатора від Бєльського воєводства, на початку 90-х років, голови Надзвичайної підкомісії Сейму з питань перевірки діяльності колишньої Військової внутрішньої служби.
Сторінка 60 з 374
веденої у період його служби в СБ (справа мала кодову назву „ПАЛЄСТРА”, а із
спеціалізації співробітника можна робити висновок, що вона стосувалася середовища правників Бєльського району). Близько 300 сторінок цих матеріалів він передав ВІС. Вони містили м.ін. факти, що компрометували осіб із середовища правників, вказували таємних співпрацівників у цьому середовищі (м.ін. прокурор, суддя, нотаріус). Після приховання матеріалів про їх зміст було проінформовано M. Вольни i К. Гловацький. Інший співробітник СБ, псевдонім „ВЛАДИСЛАВ КВОЧАК” вказував на свої джерела, які були завербовані для розробки структур НСПС „Солідарність”. Комісія до цього часу не встановила, що далі сталося з цими матеріалами. З дотеперішнього аналізу методів діяльності ВІС можна робити висновок, що вони були використані або для шантажування осіб, які проходили по справі,
або як претекст для їх чергової розробки i вербування.
Насправді обов’язком ВІС була передача матеріалів справи „ПЛЯСТЕРА” до ІНП.
Інформація, яку збирала резидентура стосувалась:
. фонду „V”, секретарем якого є колишній працівник партійного апарату ПОРП i
Співробітник СБ (до моменту його ліквідації;)
. російської фірми „N”, що торгувала лентексом;
. комбінату „W”, що переробляв брухт не залізних металів;
. фірми „I”, що торгувала продуктами сільського господарства, кольоровими металами та пропонувала консалтинг у сфері систем протипожежного захисту.
Це допомагає визначити, чому діяльність резидентури не могла дати результатів роботи розвідки чи контррозвідки. Бо важко у сфері діяльності вищезгаданих суб'єктів знайти елементи зв'язані з безпекою держави у сфері оборони. Принципова мета діяльності цієї резидентури була інша, отже не може дивувати, що вона не була прямо відображена в документації. Підтвердженням цього факту є :
1. напрямок підбору i перевірки агентури – осіб, яких підбирали для поглибленої перевірки в УОД не мали ані компетенцій у галузі державної безпеки, тим більше у питаннях збройних сил (актор, скульптор, торговець), ані можливостей (наприклад, 1920 рік народження);
2. відсутність передумов, які вказували б на ведення роботи з метою забезпечення обороноздатності держави;
3. відбір до дальшої розробки перед залученням у ролі співпрацівника осіб, знання або професійна кар’єра яких не були пов'язані із статутними завданнями ВІС:

Сторінка 61 з 374
- економіст A.В., щодо якого ВІС думали, що має інформацію про аферу Арт.-Б i про бізнес-зв'язки групи політиків – в т.ч. про вивезення з Польщі еквіваленту 800 мільярдів старих злотих (ВІС цікавились також політичними знайомими В.);
- правник Б., що співпрацював з СБ;
- колишній ТС псевдонім „КШЕМІНЬСКІ”, злочинець і контрабандист, що мав контакти із міжнародними злочинними групами, що торгували наркотиками;
4. пошук можливості отримання інформації з банківського середовища (такі можливості були вирішальними для підбору до вербування колишнього і негативно оціненого оперативного співробітника СБ, Станіслава Байди), що пояснювалось фактом, що близькими співпрацівниками Богуслава Баґсіка були двоє працівників V
Сектора СБ РВВС у Цєшині;
5. схвалення цих заходів керівником Служби контррозвідки ВІС капітан першого рангу Казімєжем Ґловацьким, що може вказувати на те, що велося запрограмовані перевірки середовища бізнесменів і правників у Бєльському воєводстві, з чітким
Спрямуванням на отримання інформації, яка дає можливість шантажувати вибраних осіб.
Матеріал по справі „O” був створений III Управлінням ВІС, але після її завершення був висланий до Відділу безпеки ВІС. Запис справи, яку вів головний спеціаліст III Управління ВІС полковник Марек Вольни, за згодою начальника Служби контррозвідки ВІС капітана першого рангу К. Ґловацького, передано у Відділ безпеки, що мало на меті приховати його від працівників III Управління ВІС. Здійснювались заходи, що виходили за рамки компетенцій контррозвідки ВІС, шляхом вчинення дій спрямованих на Бєльський район, які були типовими для розвідки. Реалізовано заплановані дії у чітко вибраному місці i у чітко вибраний час, що могло мати зв'язок з контрабандною діяльністю середовища „віденських” бізнесменів. Ці заходи могли мати подвійний вимір: з одного боку служили вивченню стану забезпечення спецслужбами певних середовищ i осіб, а з другого боку могли
бути прелюдією до планованих заходів, для яких необхідне було вивчення політичного і правничого середовищ. Дивлячись з цієї перспективи, можна визнати, що ми могли мати справу з діями прикриття, зв’язаними з планованою бізнес-діяльністю, для якої Бєльський район мав суттєве значення. Про такий замисел авторів цього заходу свідчить також факт, що резиденти ВІС прийняли – за згодою керівництва служби – рішення про надання своїм інформаторам псевдонімів, що були прізвищами відомих у суспільному житті осіб, які відігравали особливо важливу роль в громаді Бєльска-Бялої (наприклад, „ЯНУШ ОКШЕСІК”, чи „ЯН МІХНА”). Тут маємо справу з маскуванням злочинних дій, які, у випадку порушення кримінальної справи
Сторінка 62 з 374
мали спрямувати підозри на невинних осіб i тим самим дискредитувати їх в очах громадськості.
Справа „неявної резидентури O” добре показує патологію спецслужб у 90-х роках, коли для отримання інформації, що могла компрометувати політиків i тримати їх під контролем вдавалися до розбещених і кримінальних елементів. Про такі власне наміри творців і організаторів i резидентури „O”, свідчить не стільки факт, що вона не дала жодної оперативної користі, скільки те, що жоден із ідентифікованих злочинців
Був притягнутий до відповідальності. Підбір осіб, які забезпечували надходження інформації і становили потенційний апарат захисту у випадку конфлікту з правом, свідчить на користь того, що створення таємного відділу контррозвідки ВІС в Бєльску-Бялей, не мало нічого спільного із завданнями військових служб. 75
У світлі наведених фактів діяльність нижченаведених осіб відповідає положенням ст. 70a абз. 1 i 2 пункт 2 Закону від 9 червня 2006 р. Положення
про введення закону про Службу військової контррозвідки та Службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників Служби військової контррозвідки та Служби військової розвідки: капітан першого рангу Казімєж Ґловацкі, полковник Марек Вольни, підполковник Ян Вєнґєрскі.
В описаний період керівником ВІС був генерал бригади Константи Малєйчик.
До 1995 року нагляд за діяльністю Військових інформаційних служб на принципах загальної відповідальності за підпорядковане міністерство здійснював міністр національної оборони. В описаний період цей пост займали: Збіґнєв Оконьскі i Станіслав Добжаньскі.
Наведені у даному розділі факти породжують сумнів щодо законності дій військовослужбовців ВІС, у зв'язку вищесказаним Верифікаційна Комісія направила до Головної військової прокуратури повідомлення про підозру у вчиненні злочину відповідно до ст. 304 § 2 Кримінально-процесуального кодексу.
75 Більше на цю тему у наступному розділі.
Сторінка 63 з 374