2. Фінанси ВІС

Сторінка 21 з 374
З листопада 1985 р. До каси Фінансового відділу II Управління надійшли грошові суми на т.зв. оперативний депозит Відділу Y, призначенням якого мало бути фінансування оперативної діяльності у період небезпеки і війни. У 1985 р. – як випливає з бухгалтерської книги Відділу Y - „Загалом отримано бл. 9 тис. дол. США, з яких понад 6 тис. сплачено до каси Управління”.23 Ці гроші походили з позабюджетних надходжень, отриманих в результаті оперативної діяльності Відділу Y. Доходи були отримувані з „додаткової провізії,
дарчих i додаткових заробітків, отримуваних офіцерами під прикриттям i
співпрацівниками, що працювали у закордонних фірмах та з надходжень від банківських операцій
i нелегального перебирання закордонної спадщини”. Отримання таких фінансових засобів було можливе завдяки рішенню начальника Генерального Штабу № POR/01643/74.
Гроші з оперативного депозиту Відділу Y ніколи не вплачувались на банківські рахунки i були джерелом фінансування операцій, щодо яких небажане було їх детальне документування.
В матеріалах, що стосуються поточного валютного депозиту Відділу Y II Управління можна знайти низку фінансових операцій, призначення яких Верифікаційна Комісія до сьогоднішнього дня не є в стані детально окреслити. Тим не менше знайдено документи, що вказують,
куди вкладались окремі грошові суми.
У 1988 р. Відділ Y надав своєму співробітникові на псевдо „MЕРЦ” /„MERC”/ (Ян Залуска) на період одного року під 20% річних, позичку у розмірі 50
тисяч доларів. Залуска був завербований у 1986 р. i використовувався для купівлі
„ембаргового” устаткування (що як правило означало електронні деталі, на які поширювалась заборона експорту у комуністичні країни, яким США та інші держави Заходу хотіли таким чином утруднити участь у гонці озброєнь). На початку 90-х років Залуска був власником
Двох зареєстрованих у Польщі фірм („Carpatia” i „Agaricus”) та австрійської фірми „Riedrich”. Надаючи позику Відділ Y зобов'язав Залуску приймати на роботу рекомендованих йому осіб та відрахування 5% зисків від польських фірм i 3% від австрійської фірми. Можна вважати, що справжньою метою позики були нелегальні фінансові операції, хоча в документації мета цієї позички була окреслена так: „Метою позики було тісно прив'язати „МЕРЦ” з Центром та забезпечити умови працевлаштування в його фірмі наших людей. Позику разом з відсотками «МЕРЦ» („MERC”) вернув Центрові у січні 1991 р.
23 Папка справ Відділу Y ІНП 00704/61 арк. 69
Сторінка 22 з 374
Згідно з рішенням начальника розвідки, у січні 1991 р. всі фінансові зобов'язання співпрацівника щодо Центру були анульовані.”24
9 жовтня 1990 р. з каси Відділу Y на підставі листа полковника Здзіслава
Жиловського було передано полковникові Константи Малєйчикові 7 тис. доларів США. Докази повернення цієї суми або пояснення мети її видачі відсутні.
Іншим прикладом використання фінансових засобів Відділом Y було
надання для невизначених інвестиційних цілей позички у розмірі 15 тис. доларів консультантові на псевдо «ЮГО» („YUGO”).
Доступна документація у багатьох випадках не дозволяє вияснити, з якою метою і на які фінансові операції офіцери ВІС брали гроші з поточного валютного депозиту Відділу Y – прикладом чого є записка від 25 січня 1991 р., у якій
Підтверджується отримання від полковника Жиловського суми 30 тис. доларів, що становила повернення витрат на інвестиції, реалізовані згідно з рішенням, що міститься у листі Відділу Y № 0213/PO-Y/90.
Крім того, документ містить зроблений від руки запис, який говорить про те, що „не отримано прибутків, передбачених у вищезгаданій записці”25.
Депозит Відділу Y користувалося також III Управління. Зокрема полковник Еугеніуш
Лєндзьон отримав 14 квітня 1992 р. за згодою Б. Ізидорчика аванс у розмірі 100
тис. доларів. Ця сума мала бути забезпеченням „цілей, окреслених у плані від 13.04.92 р., який реалізовували в СВК, кодова назва Контракт № 0110/92”.26
У фінансовій документації можна також знайти згоду на виплату з депозиту
Відділу Y 100 тис. доларів для Марка Мацкєвіча. Таку згоду Б. Ізидорчик дав 3
червня 1992 р.27
Фінансові засоби цього депозиту Відділу Y збільшувались також за рахунок засобів отримуваних в результаті заходів, реалізованих в Польщі (зареєстровано вплати у розмірі 1000 доларів, 500 доларів і т.п.) та за кордоном через наприклад 3-й Відділ III Управління ВІС
(зареєстровано надходження грошової суми у розмірі 1500 Дойчмарок).
Вищезгадані фінансові операції, хоча й зареєстровані у „Поточному валютному депозиті
Відділу Y”, більше ніде не були зареєстровані. Зокрема, немає про них згадки у
ведених начальником Фінансового відділу папках, що стосувалися банківських рахунків ВІС28. Верифікаційна Комісія не встановила, якою була подальша доля тих засобів.
Останній запис стосується операції, проведеної полковниками Малєйчиком і Дукачевським,
24 Зошит кандидата З.Й. та Матеріали поточного валютного депозиту Відділу Y.
25 Матеріали поточного валютного депозиту Відділу Y
26 Матеріали поточного валютного депозиту Відділу Y
27 Матеріали поточного валютного депозиту Відділу Y
28 Папка Рахунок Волковіч та Папка Рахунок 2554.
Сторінка 23 з 374
які 5 лютого 1993 р. передали у депозит Фінансового відділу 552.160 французьких франків i 43.700 злотих. Певним слідом є запис датований 1991 р., який наказує призупинити отримання додаткових позабюджетних фінансових засобів у рамках оперативної діяльності військової розвідки до часу правового санкціонування діяльності військової розвідки. Одночасно прийнято рішення про відкриття банківського рахунку
у трьох незалежних швейцарських банках, на яких депоновано по 500 тисяч доларів у кожному.
Ця сума - 1,5 мільйона доларів вивезених із Польщі розвідкою – становила мінімальні засоби, з якими ця структура розпочала діяльність в III РП. По цій сумі ніколи не було здано жодного звіту. Не знаємо, як її використовували, ані того, які принесла прибутки, оскільки ніколи не було проведено її балансування.
У світлі наведених фактів, поведінка нижченазваних осіб відповідає положенням викладеним у ст. 70a абз. 1 i 2 пункт 2 Закону від 9 червня 2006 р. Положення про введення закону про Службу військової контррозвідки та Службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників Служби військової контррозвідки та Служби військової розвідки: ген. бригади Марек Дукачевський, ген. дивізії Болеслав Ізидорчик, полковник Здзіслав Жиловський, полковник Константи Малєйчик, полковник Еугеніуш Лєндзьон.
Діяльність Яна Залуски відповідає положенням ст. 70a абз. 2 пункт 1 вищезгаданого Закону.
В описуваний період керівником ВІС був контр-адмірал Чеслав Вавжиняк.