11. Інші порушення законодавства у діяльності ВІС

У діяльності ВІС доходило до багатьох інших порушень. Вони стосувалися як основних вимог щодо створення служб, так і реалізації тендерних процедур, які стосуються питань закупівлі спеціального устаткування. Відзначалися також і разючі невідповідності чинному законодавству у сфері захисту контррозвідувальної структури та військових підрозділів. Результатом формування структури ВІС на основі випускників радянських курсів було створення штучних бар‘єрів для кандидатів з-поза цього середовища. Як наслідок, кадрова політика була спрямована на збереження попередньої ситуації.
Кадрові порушення
Підбір нових кандидатів для служби не проводився на основі відповідних критеріїв. Негативні передумови, які були зібрані щодо кандидатів до служби та військовослужбовців ВІС не мали впливу на ключові кадрові рішення. Документація процедур пов‘язаних з відбором кандидатів на службу вказує на те, що в багатьох випадках незважаючи на зібрання значної кількості негативних висновків щодо кандидата (наприклад, негативні психологічні висновки, зловживання алкоголем, інформація, що вказує на неможливість збереження кандидатом таємниці, істотні протипоказання щодо оперативної роботи) приймалося рішення про прийняття кандидата на службу до ВІС266. Також, доходило до ситуацій, у яких офіцери намагались впливати на підлеглих з метою приховання негативних фактів із свого минулого267.
Зібрана службою БВБ негативна інформація (наприклад, відносно зловживання алкоголем та наркологічного лікування, злочинів та правопорушень) не мали значного впливу на подальшу кар’єру даного військовослужбовця, його підвищення, місцеперебування на службі, довірення державних таємниць або відрядження до закордонних установ268.
266 Найяскравішим прикладом цього була справа пор. П. з Управління ВІС Сухопутних Військ, котрий, не зважаючи на те, що Вроцлавська військова прокуратура відкрила щодо нього кримінальну справу (за злочин передбачений ст. 350 КК -
знущання над підлеглими) яка була завершена у 2004 р. обвинувальним вироком Вроцлавського ВС (запис. SG 28/04) - опинився у підрозділі ВІС.
267 У 1997 р. Полковн. П. із столичного КР чинив тиск на підлеглих та співробітників з метою зміни тексту розпорядження у зв’язку з його переходом на роботу до УРМ та МЗС. Метою тиску було вилучення з його персональних даних матеріалів, які свідчили про проходження ним перепідготовки у Росії та факті служби у ВВС.
268 Заступник аташе посольства у Мінську майор М. Був відкликаний з посади за зловживання алкоголем, але за короткий час (прибл. 1 міс.) отримав новий висновок, цього разу позитивний. Перший висновок вказував на посередні результати в роботі на займаній посаді (невідповідні міжособистісні стосунки, розпивання алкогольних напоїв), другий висновок був навпаки позитивний. Результат поліграфічного аналізу був для цього офіцера позитивним. У справі ПКП майор М. є також інформація, яка говорить про його тісний зв’язок з певним білоруським підприємцем, підозрюваним у співпраці з КДБ. Майор М. не було, як він сам свідчив, попереджено про можливу небезпеку. Застереження може викликати, також ситуація, сімейних стосунків на робочому місці, ще й до того у дипломатичній установі. Дружина майора М. була секретаркою консула. У цьому випадку додатковою негативною передумовою була підозра чоловіка, що один з керівників дружини намагався її спокусити.
Сторінка 141 з 374
Доходило до скандальних ситуацій відправлення військовослужбовців за кордон не зважаючи на негативні передумови269. В дуже багатьох випадках було отримано інформацію, яка вказувала на відсутність особистих характеристик пов’язаних із збереженням таємниці, однак майже кожного разу така особа отримувала допуск до інформації під грифом „цілком таємно”. Доходило інколи до випадків займання командирських посад не зважаючи на відсутність доступу до таємної інформації270.
У зв’язку з використанням чисто декларативних рекрутаційних та атестаційних процедур дуже великою проблемою стало зловживання алкоголем офіцерами ВІС. Це явище було загальноприйнятим271. Нормою стало вживання алкогольних напоїв на робочому місці272. Описана практика включала в себе не лише порушення правил внутрішнього розпорядку, або занедбання службових обов’язків. Вона призводила до багатьох порушень, зокрема і в управлінні фондом „O”. З отриманої Верифікаційною Комісією інформації випливає, що оперативні фонди ВІС, часто сприймаються як додаткове джерело доходу, як своєрідна надбавка. Під будь яким приводом виплачувалися кошти до приватних кишень військовослужбовців та їх ПДІ.
У 1999-2001 роках військовослужбовці ВІС відділу КР у Кракові підробляли фінансові документи щодо розрахунків пов’язаних з витратами на оперативні заходи273.
269 Кап. Я. Під час перебування у Ризі та Вільнюсі у 2003 р. займався пошуком – як це випливає з інформації ПДІ – сексуальних контактів з жінками. Одночасно він мав сімейні проблеми: відбувалися часті сварки з дружиною через його низьку зарплатню. В зв’язку з цим він почав зловживати алкоголем, зокрема під час закордонних поїздок. Ця інформація не перешкодила прийняти рішення про відрядження кап. Я. в Ірак у 2006 р. У його особовій справі відсутні будь-які спроби перевірити чи можна довіряти цьому офіцеру. Під час перебування в Іраку та Йорданії оперативний офіцер полковн. Б. підтримував інтимні стосунки з місцевими жінками, також приймав подарунки від офіцерів армії США. У справі ПДП міститься пропозиція, що він не повинен бути допущений до таємної інформації. Однак це не мало ніяких наслідків щодо нього.
270 У 2005 р. надходила інформація щодо порушень які відбуваються з відома керівника Управління ВІС Військово-повітряних сил, який втратив право доступу до таємної інформації, але й надалі займав свою посаду, хоча й не виконував своїх обов’язків. Ніяких висновків щодо цього зроблено не було.
271 У справі під грифом „K” яка стосувалася співпраці полковн. Маріана Кастеліка (випускник школи ГРУ в СРСР) з радянською військовою розвідкою існує багато сторінок записів відносно зловживання ним алкоголем, наприклад: „[Кастелік] дав познайомитись із собою як з людиною яка зловживає алкоголем, та входить у нетверезий стан до такого рівня, що втрачає контроль над фізіологічними рефлексами. У такому стані він перебував часто від кількох до кільканадцяти днів (…) після кожного святкування повертався на „Олімп”, де сам собі доливав напиваючись до непритомності (…). Був випадок, що будучи п’яним наробив в штани”.
272 Як випливає з одного із записів у справі під грифом „K”, офіцери часто „залишалися на роботі щоб випити склянку”.
273 У 1999-2001 роках військовослужбовці ВІС відділу КР у Кракові підробляли фінансові документи щодо розрахунків витрат пов’язаних з проведенням оперативних заходів. Згідно інформації яка передана Верифікаційній комісії, керівник відділу КР у Кракові виплачував кошти з фонду призначеного на покриття витрат пов’язаних з оперативною діяльністю. Кошти виплачувалися даному офіцеру лише після підписання ним квитанції на визначену грошову суму. Сума, яку отримував офіцер була значно нижчою від тієї яка фігурувала у квитанції представленій для підписання офіцерові, який отримував кошти. Як правило, різниця складала до кількох сотень злотих. Така практика могла відбуватися за активного сприяння . кап. С. Вєжбицького, майор П.Верхнера, кап. Бурлиги, майор Кравця та майор П.Павуля. Правдоподібно, що таку схему використовували також інші військовослужбовці з краківського відділу КР у розрахунках із своїми ПДІ. Така практика була відомою керівникові відділу ВІС у Кракові підполковн. Войцехові Вуйцикові. У 2002 р. п-плк З.Бєлецький вийшов у запас, а на його посаду було призначено підполковн. Януша Адамкевича, який, проводячи попередню перевірку фонду „O”, яким володів
Сторінка 142 з 374
З документів зібраних БВБ ВІС випливає, що у відділі КР у Кракові відбулась також деконспірація Конспіративної Квартири, а також дійшло до отримання користі сексуального характеру. У лютому 2004 р. до БВБ ВІС надійшла інформація щодо невідповідної поведінки Заступника Керівника Відділу ВІС у Кракові, підполковн. В.Вуйцика. Цю інформацію підтвердив офіцер, який займався прикриттям Краківського Відділу ВІС (цікаво, що його запис - датований 30.01.2004 р. – ймовірно він був антидатованим). В результаті проведеної перевірки ця інформація знайшла підтвердження у звітах 3-х таємних співробітників БВБ (OZ „W”, OZ „BI”, OZ „B”), отриманих у червні 2004 р. З нагромаджених матеріалів випливало, що, підполковн. Вуйцик довів до деконспірації підпорядковані йому КК („L” – яку використовував як свою другу квартиру, „M” – використовувану для сексуальних контактів, а також „R” у Закопаному та „G” в Криниці), запрошуючи до них не уповноважених осіб, а окрім того використовуючи з приватною метою оперативний автомобіль з шофером (котрий, зокрема, робив покупки для свого керівника і з його згоди також використовував разом із своєю сім’єю КК „R” у Закопаному, під час відпустки), а також використовуючи своє службове становище для отримання користі сексуального характеру (через прийняття на роботу у фінансову групу ВІС М.М. використовуючи при цьому принцип „робота за секс”, а також влаштування на роботу у військовий госпіталь Д.М. на цьому ж принципі (обидві ці особи з сексуальною метою відвідували КК). Крім цього підполковн. В. Запросив на територію підпорядкованого йому підрозділу колишнього офіцера ВІС, який підготував замість нього фінансовий звіт Відділу. Також надійшла інформація відносно приймання підполковн. Вуйциком психотропних засобів274.
На подібних засадах незаконно використовувались оперативні приміщення для проживання в них осіб, які обіймають керівні посади в тих підрозділах, у котрих
краківський відділ КР, приховав порушення у його використанні і не повідомив про це відповідні органи слідства.
Як випливає із слідства щодо підполковн. Я.Адамкевича, цю процедуру знали та схвалювали керівники.
274 У лютому 2004 р. проведено поліграфічний аналіз підполковн. Вуйцика, котрий показав, що відповідаючи на питання відносно надання ним доступу до КК особам з-поза ВІС та відкриття не уповноваженим особам державної таємниці, а також використання з особистою метою службової автомашини - він говорив неправду. Проведення психологічного аналізу дозволило зробити висновок, що: „З огляду на загальну неврівноваженість та понижений опір стресові, а також схильність до словесної агресії стверджується існування істотних протипоказань відносно роботи на пропонованій посаді.”
(„Психологічний висновок”, 9.02.2004, ПДП п-плк В.).
7.06.2004 р. майор Й. Лущ написав „Записку”, у якій стверджував, що підполковн. Вуйцик:
„1. Порушує принципи оперативної роботи, оскільки: прийняв найкраще матеріально забезпечені КК у Кракові та Закопаному у своє розпорядження, надає їх стороннім особам, також особам з-поза служби, приймає в них жінок, правдоподібно з інтимними цілями.
2. Зловживає службовим становищем через використання службової автомашини майже виключно з приватними цілями та імовірно сексуально використовує працівниць з підпорядкованого йому підрозділу.
3. Ймовірно надає інформацію відносно поточних справ свого підрозділу колишнім працівникам ВІС.”
Незважаючи на це 1.07.2004 р. підполковн Вуйцика було призначено Начальником Відділу ВІС у Кракові. З зібраних документів випливає, що така поведінка підполковн. Вуйцика мала місце упродовж довгого періоду часу, була загальновідомою у Краківському Відділі ВІС і до часу порушення цієї справи майором Вершлером не зустрічала жодної реакції ані з боку керівництва, ані з боку БВБ. Це вело до деморалізації підлеглих підполковн. Вуйцикові офіцерів і практично повного розвалу роботи підпорядкованого йому підрозділу.
Сторінка 143 з 374
розпорядженні були займані приміщення275. Так було, зокрема із збудованою у 1997-98 роках конспіративною квартирою „T”. Вона призначалась для навчання агентури, а також оперативного персоналу для східного напрямку. Ці заходи були заздалегідь приречені на фіаско, оскільки серед знаючих справу осіб, було принаймні декілька офіцерів, які навчалися у СРСР, а сама квартира використовувалась офіцерами ВІС з відпочинковою метою, часто разом із сім’ями. Прикладом цього є записка від 22.07.2003, у якій підполковн. Богдан Свйонтек пише до свого начальника: „З метою забезпечення природного маскування [КК] „TARAS”, прошу Вашої згоди на моє перебування разом з сім’єю на її території в період 01-15.08.03 р. Перебування на об’єкті буде прикриватися легендою літнього відпочинку в рамках моєї відпустки”276. Витрати на перебування оплачувалися з оперативного фонду. Побудова КК „T” коштувала 220 тис. злотих, а вартість утримання за період 1998-2001 склала понад 30 тис. злотих. Весь об’єм витрат був покритий з бюджету ВІС. Відповідальність за ці порушення несуть керівники відділів 24 та 34, керівники контррозвідки і розвідки і врешті керівництво ВІС: ген. Дукачевський та ген. Жуковський.
Порушення при організації закупок
Істотним полем для зловживань у ВІС були закупки спеціального устаткування для підрозділів технічного обслуговування оперативної діяльності. Стало неписаним правилом, що структури які займаються продажем та сервісним обслуговуванням спеціальної техніки приймали на роботу колишніх офіцерів ВІС та армії. Така ситуація призводила до того, що фірми проводили дослідження ринку через своїх працівників, які походили з ВІС та підтримували контакти з колишніми колегами з ВІС і таким чином отримували від них випереджаючу інформацію щодо планованих закупівель потрібного устаткування. В багатьох випадках на тендер виходила лише одна фірма, яка володіла інформацією щодо планованих у ВІС закупівель. Часто інформація про тендери на купівлю устаткування для ВІС взагалі не доходила до інших зацікавлених та працюючих на ринку фірм. Така ситуація могла вказувати на існування змови між сторонами, від якої обидві сторони отримували незаслужену користь.
275 В період з липня 2001 р. до вересня 2006 р. в приміщенні „S” жив заступник начальника Відділу Промислової Безпеки, а у приміщенні „K” в період від жовтня до вересня 2006 р. начальник Відділу Промислової Безпеки. Комірне та радіотелеабонемент в обох квартирах сплачувалися з оперативного фонду (та склали приблизно 30тис. злотих). Решту квартирних оплат (зокрема, оплати за телефон, газ, електроенергію) вносили особи, які займали ці квартири.
276 Робоча папка № 001/00 k. 171.
Сторінка 144 з 374
Фірма SILTEC була утворена у 1982 р. найімовірніше як фірма прикриття II Управління Генерального Штабу НВП.277 В угоді з фірмою DGT-System вони неформально поділили між собою ринок комп’ютерного та комунікаційного устаткування i ВП, виграючи всі великі тендери (вартість контрактів на деяких з них сягала кільканадцяти мільйонів злотих)278. Така діяльність дозволила їм значно (приблизно на 30-40%) завищувати ціни у порівнянні з ринковими. У 2000 р. в тендері на закупівлю комп’ютерів класу TEMPEST окрім фірми SILTEC взяла участь і фірма SIEMENS, пропонуючи обладнання робочих місць приблизно на 20000 злотих/за одиницю дешевше ніж конкуренти. Тендер, проте, виграла фірма SILTEC. Це стало можливим в першу чергу завдяки підтримці ген. Войцеха Войцеховського з Генерального Управління Командування і Зв’язку ГШ ВП, друга з студентських років Анджея Покжевницького – одного із співвласників фірми SILTEC.279 Ген. Войцеховський не вперше активно підтримував та фаворизував фірму SILTEC, називаючи її єдиним постачальником комп’ютерного устаткування для ВП.
Аналізуючи діяльність у напрямку купівлі спеціального устаткування в наперед визначених фірм варто згадати діяльність метою якої є не лише купівля в обхід законодавства, але й зокрема, можливі спроби впливу на зміст законодавчих вимог. Перша діяльність в напрямку купівлі криптографічного устаткування фірми SILTEC проводилася вже у 2001 році. Норми законодавства, які були чинними у цей період унеможливлювали купівлю і допуск до експлуатації пристроїв, які не пройшли відповідної сертифікації. У 2005 році відбулась модифікація норм закону про захист таємної інформації. Були серйозно змінені норми ст. 60 і наступних. З інформації, яка є у розпорядженні випливає, що ВІС розраховували на те, що буде ухвалено норму котра дозволить керівникові відповідної служби висловлювати згоду на використання криптографічного устаткування до грифу „для службового використання” без проведення відповідних сертифікаційних досліджень. Однак, така редакція закону зустріла рішучий опір експертів Сейму. Ними, зокрема, вказувалося на:
277 Директором по питаннях запуску обладнання в цій фірмі є полковн. зап. Г.Д., колишній офіцер II Управління з багаторічним стажем, у 1992-1998 роках Начальник Відділу Зв’язку та Інформатики „відповідальний за ряд таємних та контроверсійних закупівель. Він був знятий з посади у зв’язку з підозрою в корупції, хоча такого обвинувачення йому ніколи не пред’являли (велась СОЗ „A”). У фірмі працює багато офіцерів II Управління, котрі подібно як і Г.Д. починали службу у 2-му полку радіоелектронної розвідки у Пшаниші (II Управління Генерального Штабу).” У справі SILTEC розслідування веде також Військова Жандармерія. Інформація щодо залучення колишніх і діючих офіцерів та працівників ВІС до роботи на користь підприємств, які надають послуги відомству НО, SO „T”, k. 123-128
278 Як випливає із записки співпрац. „GUSTAW” (Папка „Z” t. VII), у 2002 р. тендер на комп’ютери класу TEMPEST для Військово-Морського Флоту виграла фірма DGT-System. Після оголошення цього рішення, представник фірми SILTEC Тадеуш Орловський, шантажуючи одного з власників DGT-System – Марка Антоша – наказав йому самоусунутись з виграного тендеру. Підставою для такої вимоги могла бути неформальна умова між двома фірмами про поділ ринку контрактів на купівлю комп’ютерів. В результаті цих дій фірма DGT-System була змушена виступити з формальним протестом щодо виграного собою тендеру.
279 З боку Генерального Управління Командування і Зв’язку ГШ ВП з представниками фірми SILTEC підтримували також контакт бриг.ген. Войцех Кубяк, ген. Станіслав Крисінський, а також полковн. Александер Кубер.
Сторінка 145 з 374
корупційність вищенаведеного запису. Була остаточно ухваленою норма, котра дозволяла допуск до експлуатації вищезгаданого устаткування умовно, на період до 2-х років. Представники служб запевняли, що таке вирішення може застосовуватися лише винятково, у випадках, відсутності відповідного устаткування, в польових умовах та під час закордонних місій. Наведене вище запевнення у контексті, починаючи з 2001 р., намірів щодо купівлі криптографічного обладнання в конкретної фірми, і щодо якого заздалегідь було відомо про його невідповідність, тепер і в майбутньому, вимогам чинного законодавства, можуть збуджувати значні сумніви. Повне усвідомлення порушення законодавства, яке наступало після ухвалення нової редакції закону, повинен був мати ген. Дукачевський, який написав записку, що інтерпретувала зміст ст. 60 пкт. 7 закону. Сумним епілогом описаних, але не до кінця результативних намагань було підписання у травні 2005 р. міністром оборони Єжи Шмайдзинським, Начальником ВІС ген. Марком Дукачевським, а також керівником Генерального Управління Командування та Зв’язку ген. Станіславом Крисінським
„Додатку до Концепції розвитку систем криптографічного захисту у відомстві Національної Оборони”. В цьому документі вони затвердили de facto план недотримання чинних вимог в процедурі акредитації криптографічних пристроїв, котрі пропонувалися фірмою SILTEC.280 Це є приклад повної утилітарності законодавства з метою забезпечення своїх партикулярних інтересів з очевидною загрозою для рівня забезпечення державної таємниці, котру на підставі чинного законодавства покликаний оберігати власне ВІС. Описана діяльність, без винятків приносила відчутні збитки державному бюджету. Вона також несла в собі, через акредитацію криптографічних пристроїв без фактичного проведення належних дослідів, величезну загрозу для державної безпеки. Допущені таким чином до експлуатації пристрої використовувалися або використовуються найвищими посадовими особами держави: Президентом РП, Керівником БНБ, Міністром національної оборони, Керівником секретаріату МНО, Держсекретарем І заступником МНО, Начальником Генерального Штабу ВП, Начальником ВІС та Головним комендантом ВЖ. Заслуговує на увагу той факт, що коли б замість багаторічних зусиль в напрямку закупівлі імпортних пристроїв, було прийнято рішення створити вітчизняне устаткування, то дуже ймовірно за цей сам проміжок часу вдалося б його запустити в експлуатацію.
280 Цей Додаток становить вершину айсберга у діяльності протизаконного лобіювання фірми SILTEC. До нього долучилися офіцери найвищого рангу Генерального Штабу ВП та ВІС; окрім вже названих серед них були ген. Генрик Тацік (Польське Військове Представництво при Військовому Комітеті Організації Північноатлантичного Договору), ген. Генрик Шумський (Член Ради Національної Безпеки), ген. Май, ген. Войцех Войцеховський, ген. Войцех Кубяк, полковн. Глонек, полковн. Доброслав Монка (Директор Бюро Телеінформаційної Безпеки), полковн. Єжи Ціхож (автор Додатку, Дир. WBBiŁ), полковн. Анджей Даньчак (WBBŁiL), полковн. Марек Собчак (CAŁiBT), полковн. Кшиштоф Полковський (начальник ЦТБ). Опис конкретних етапів діяльності цієї групи міститься у „Записці щодо допущення в експлуатацію у ВП криптографічного устаткування пропонованого фірмою SILTEC у 2001-2006 роках”. Більшість з названих офіцерів у 70-80 роки проходили навчання в Москві.
Сторінка 146 з 374
Відсутність контролю та свобода використання державних коштів були у ВІС щоденною практикою. Доходило до ситуацій у яких не застосовувались жодні тендерні принципи і спеціальне устаткування купувалося в обхід будь-яких процедур. У одному з виявлених випадків це відбувалося за участю польської дипломатичної установи281. В цьому контексті істотною є інформація, передана Верифікаційній комісії відносно неформальної групи всередині ВІС, пов’язаної з ген. Дукачевським. Завдяки підібраним на власний розсуд кадрам, які в разі потреби могли бути лобістською групою, або групою тиску вона мала можливість здійснення будь-якого завдання, необов’язково законного та пов’язаного з діяльністю служби. Утворилась непідконтрольна нікому група осіб, які взаємно підтримували та захищали свою діяльність. Порушення у сфері тендерних процедур які виступали у ВІС, було помічено також у веденій з 2005 р. справі „P”. Розпрацьовуючи цю справу службовці ВІС визначили, що тендерні процедури були на загал погано організованими. Надто часто із збитками для ВІС використовувалась процедура закупівель „на власний розсуд” і з метою обійти законодавчі вимоги відбувався поділ тендерів. Зазвичай не публікувалися оголошення в „Бюлетені Державного Замовлення”, а організатори обмежувалися розсиланням тендерних запрошень до кількох дружніх фірм, без порівняння їх пропозиції на широкому ринку. У 2004 році було вибрано фірму INSAM, яка була внесена до Національного Судового Реєстру Фірм через 8 днів після виграшу тендеру282. Вінцем справи „P” було повідомлення військової прокуратури про підозру щодо здійснення злочину. У цій справі цікавим фактом є також те, що все розслідування відбувалося навколо офіцерів порівняно низького рангу. Найстарший з них був у званні майора.
Порушення у зв’язку з контррозвідувальним захистом
Цікавою була відсутність відповідного контррозвідувального захисту військових установ та підрозділів з боку ВІС, які були зобов’язаними до здійснення нагляду над цими суб’єктами. Вони повинні контролювати, зокрема, чи цивільні комерційні структури, які співпрацюють з військовими установами не займаються злочинною діяльністю – у цій сфері занотовано відсутність відповідної реакції з боку ВІС. Доходило до помітних
281 Прикладом такої діяльності була операція з закупівлі у Великобританії пристрою VC-5000 (відеокомпаратора). Вона відбулась в обхід всіляких тендерних процедур. Кошти було перераховано за участю Посольства РП в Лондоні. Сума 42000 англійських фунтів прибула туди через двох офіцерів II Управління (кур’єрів) – майора Павла Грабона та підполковн. Богдана Грениха. Вони свідчили, що ця незаконна форма закупівлі базується на „додаткових коштах МНО” а також „відсутністю часу на гру в тендер”. Згідно з поясненнями особи, які вона складала перед комісією, це був „черговий приклад махінацій колишнього начальника ВІС, ген. М. Дукачевського та його команди”. В цьому контексті з’явилося визначення „групи товаришів”. З інформації, яка надійшла до Комісії, випливає, що особи з-поза цієї групи не отримували службових призначень на посади за межами країни.
282 Записка щодо Аналізу проведення закупівель на власний розсуд, ч. I та II, т. I, с. 30-32.
Сторінка 147 з 374
випадків неформальних зв’язків поміж офіцерами ВП високого рівня та представниками бізнесу і державного апарату. Оперативні офіцери ВІС отримували інформацію про порушення, передавали її своїм керівникам, ті однак, не робили з цих повідомлень відповідних висновків.
Відсутність відповідного контрозвідувального захисту проявилась у зв’язку з діяльністю Фундації Пілотів та Парашутистів „Gloria Victis Aeronauticus”, котрою керував майор авіації Анджей Видрих. Видрих за наказом Міністра Національної Оборони був делегований до роботи в Міністерстві Праці та Соціальної Політики. Його Фундація з початку 90-х років винаймала шість будинків Командування Гарнізону Модлін, розташованих в районі аеродрому 45-ї Авіаційної Навчальної Ескадри. Через кілька років виявилося, що в приміщеннях Фундації зберігався контрабандний спирт283.
Верифікаційна комісія отримала також інформацію щодо порушень законодавства у сфері реалізованих ВП інвестицій та будівельних послуг . Інформація отримана відділом ВІС у Бидгощі вказувала, що в цьому регіоні регулярно відбувалися зустрічі за участю високого рівня офіцерів ВП, політиків, представників місцевого бізнесу та апарату влади. Ці зустрічі отримали назву „РОЛЬОВІСКО” (з зазначенням року, коли вони відбувалися). Зустрічі мали свої правила, і навіть власний гімн. Назва походить від прізвища одного з попередніх начальників Служби розквартирування і будівництва Поморського військового округу Анатоля Ролі. Під час зустрічей укладалися угоди та надавалися рекомендації відносно визначених інвестицій або надавання визначених послуг на привілейованій основі. Замовлення отримували фірми пов’язані з „РОЛЬОВІСКОМ”, а оплата їх реалізації значно перевищували кошторисну вартість. В наступному році запрошувані на такий тендер фірми проходили старанний відбір, вони звичайно належали до „РОЛЬОВІСКА”. Потенційні прибутки повинні були отримувати всі кандидати. Частина з цих інвестицій реалізовувалась на потреби армії при активній участі найвищих посадовців ВП. Все повинно було відбуватися при поверхневому дотриманні тендерного законодавства. Ця процедура дотримувалась стосовно проектів, які реалізувались Районним Підприємством Інфраструктури (РПІ) та Службою
283 Видрих посилався на свої знайомства в колах відомих осіб, його вважали „сірим кардиналом, якого бояться місцеві керівники”. Згідно з інформацією офіцера контррозвідки, Видрих любив демонструвати свої міцні позиції: „як приклад свого впливу він демонстрував факт, що перебуваючи в запасі, наказом КВПСіППО він був підвищений до звання майора. Вищеназваний викупив та реставрував невеликий палац розташований в Тухольських Борах, куди запрошував на відпочинок та полювання посадових осіб, які підтримували фундацію”. Діяльність Фундації „Gloria Victis Aeronauticus” перебувала поза сферою контролю місцевої влади. У її розпорядженні перебували приміщення, які ніколи не перебували в реєстрі, були неформально пристосовані старі місця паркування літаків. Лише у вересні 1994 р. Військова Жандармерія та Поліція проводили обшуки в приміщеннях Фундації, де було знайдено, зокрема 550 бочок спирту, номерні знаки, чисті бланки на безмитне переміщення товарів. Видрих був затриманий поліцією. Командир 45-ї Авіаційної Навчальної Ескадри у розмові з офіцером ВІС вказував на те, що ця служба була безсилою щодо існуючих порушень. Див. Проблемна Папка відн. „B”, k. 22-124.
Сторінка 148 з 374
Інвестицій Організації Північноатлантичного Договору (СІОПД). Ця мета досягалась через організацію тендерів спеціального характеру, посилаючись при цьому на інтереси державної безпеки. СІОПД виходив з пропозицією до міністра відповідального за військову інфраструктуру і просив надати дозвіл на використання тендеру спеціального характеру, а пізніше до тендеру запрошувалися вибрані фірми. Головним організатором цієї неформальної структури був ген. зап. Тадеуш Гловацький, який обіймав різні посади в рамках Служби розквартирування і будівництва МНО. Через свої зв’язки, зокрема з колишнім директором СІОПД Яном Антонюком, а також з директором Познанського Військового Бюро Будівельних Проектів (Пікуликом) він впливав на рішення органів влади. Гловацький був зв’язаний з власником багатогалузевого підприємства „LECH”. Це товариство з обмеженою відповідальністю отримувало від „РОЛЬОВІСКА” найбільшу користь. Гловацький мав близький контакт з Томашом Возьняком, власником фірми „MEGA”, колишнім депутатом від СДЛС в Бидгощі. Фірма „MEGA” була субпідрядником фірми „LECH”. Нагляд за інвестиціями здійснював від імені Департаменту Інфраструктури МНО полковн. Анджей Ердман, колишній підлеглий полковн. Гловацького в РПІ в Бидгощі. Важливу роль в описуваній діяльності відігравав колишній директор Департаменту Інфраструктури МНО майор Генрик Гробельний. У МНО його вважали правою рукою віце-міністра Януша Земке284. З інформації яка є в розпорядженні випливає, що Г.Гробельний був ініціатором купівлі МНО парково-палацового комплексу в місцевості Самостжель під приводом розташування там готелю JFTC. Палацовий комплекс був внесений як частка AMW до акціонерного товариства GROMADA AMW, членом спостережної ради в якій став Г.Гробельний, який в подальшому, вже як чиновник міністерства, надав контракт на будівництво готелю JFTC в Бидгощі фірмі Gromada AMW.
Верифікаційній комісії передано інформацію, що Г. Гробельний „мав в розпорядженні випереджуючу службову інформацію”285. Разом з іншим колишнім офіцером СБ він заснував фірму GROMADA sp. z o.o., яка мала наміри спільно з Агентством Військового Майна збудувати у Бидгощі готель при Навчальному Центрі Сил НАТО. Відповідно до переданої в КР інформації, „часткою Агентства Військового Майна у цій фірмі була нерухомість розташована в центрі міста Бидгощ, за адресою вул. Шубінська, 2. Однак це акціонерне товариство збанкрутувало, оскільки жоден банк не забажав кредитувати цієї інвестиції.”
284 В період 1997-2002 років був заступником керівника Агентства Військового Майна, в період 2003-2005 років – директором Департаменту Інфраструктури МНО. У 2005 р. став радником Керівника Агентства Військового Майна. В часах ПНР був службовцем цивільних спеціальних служб з багаторічним стажем. В період 1972-1990 років був службовцем МВС в Бидгощському воєводстві. В 1976 р. закінчив ВШО МВС у місті Легіоново. На зламі 1987/88 років перебував у Москві на контррозвідувальному навчанні КДБ, яке проводилось для керівних кадрів ВВС, МНО та МВС. На це навчання його було делеговано МВС з точки зору займаної посади. На навчанні перебував в одній групі зокрема з Марком Чаплинським та полковн. Коханським.
285 Інформація походить з розповіді військовослужбовця Верифікаційній комісії.
Сторінка 149 з 374
Рішення про передачу палацу в Самостжелі прийняв віце-міністр НО Я.Земке. З особою віце-міністра Земке пов’язані, також, Т.Гловацький - ініціатор „РОЛЬОВІСКА” та Я. Антонюк, колишній директор СІОПД. Віце-міністр Я. Земке підтримував також контакти з власником фірми „M”. ВІС одержували інформацію щодо цих порушень, а також дивної персональної політики в установах, які відповідають за інвестиції, зокрема, в СІОПД, але не використовували її. Верифікаційна комісія володіла інформацією, що оперативні офіцери отримували „інформації, що вказували на здійснення злочину та забороненої діяльності”. Пізніше ця інформація передавалась керівництву, слідчі дії однак не проводились. Згідно інформації, отриманої Верифікаційною комісією всі записи відносно цієї інвестиції були зробленими але не використовувалися керівником, підполковн. Вальдемаром Сятковським”. Щодо порушень, пов’язаних з будівництвом готелю в Бидгощі було проінформовано керівництво ВІС Сухопутних Військ. В світлі наведених фактів розслідування щодо наступних осіб регламентовано у ст. 70a част. 1 та 2 пкт. 2 закону від 9 червня 2006 р. Правила введення в дію закону про Службу Військової Контррозвідки та Службу Військової Розвідки, а також закону про службу посадових осіб Служби Військової Контррозвідки та Служби Військової Розвідки, а саме: бриг.ген. Марек Дукачевський, бриг.ген. Ян Жуковський, полковн. Глонек, полковн. Доброслав Монка, полковн. Єжи Ціхож, полковн. Анджей Даньчак, полковн. Кшиштоф Полковський, підполковн. Богдан Грених, підполковн. Войцех Вуйцик, підполковн. Януш Адамкевич, підполковн. Богдан Свйонтек, майор Вернер, майор Павел Грабон, майор Кравєц, майор Павула, майор Анджей Видрих, кап. Вєжбіцький, кап. Бурліга.
Розслідування діяльності ген. Войцеха Войцеховського, ген. Генрика Таціка, ген. Станіслава Крисінського, ген. Генріка Шумського, ген. Мая, ген. Войеха Кубяка, а також полковн. Марка Собчака регламентовані ст. 70a част. 2 пкт. 1 вищезгаданого закону.
За описаний період Начальником ВІС був бриг.ген. Марек Дукачевський. У ст. 5 част. 1 закону від 14 грудня 1995 року про Міністерство Національної Оборони міститься запис, що Військові Інформаційні Служби підпорядковані безпосередньо Міністрові цього міністерства. Це правило доповнювалося §1 пкт. 16 розпорядження Ради Міністрів від 9 липня 1996 року щодо конкретизації сфери повноважень Міністра Національної Оборони. Воно накладало на Міністра національної оборони обов’язок здійснення нагляду за діяльністю Військових Інформаційних Служб, зокрема за їх оперативною діяльністю. Відповідно до закону від 9 липня 2003 року про
Сторінка 150 з 374
Військові Інформаційні Служби, нагляд за їх діяльністю здійснює міністр національної оборони, котрий призначає на службову посаду та звільняє з неї начальника ВІС. На підставі ст. 9 част. 1 цього закону, начальник ВІС є безпосередньо підпорядкованим Міністрові національної оборони. Міністрами НО за описуваний період були: Станіслав Добжанський, Януш Онишкевич та Броніслав Коморовський, та Єжи Шмадзінський.
Наведені у цьому розділі факти викликають сумніви щодо законності діяльності офіцерів ВІС, у зв’язку з вищенаведеним Верифікаційна комісія скерувала до Головної Військової Прокуратури повідомлення щодо підозри про здійснення злочину, передбаченого ст. 304 § 2 кримінально-процесуального кодексу.
Сторінка 151 з 374