9. Втручання ВІС у паливно-енергетичний ринок

У рамках своєї діяльності ВІС реалізовували оперативно-розвідувальні дії у сфері паливного господарства в одиницях збройних сил.232.
До кінця 1990 р. Забезпечення військових частин паливом здійснювалося централізовано. 233. З 1991 р. з метою пристосування господарства квартирмейстера до нових ринкових умов, розпочато роботу над „Концепцією реструктуризації закладів Головного квартирмейстера ВП”234, яка передбачала зокрема повний перехід на безпосередні закупівлі від приватних західних фірм матеріалів паливно-мастильних матеріалів (ПММ), а також представництв західних фірм (без посередництва підприємств міжнародної торгівлі, напр., CIECHU) – з метою обмеження витрат на купівлю ПММ шляхом усунення ринкових посередників, в т.ч. АЗС. Цей аргумент слід було б співставити із ситуацією на паливному ринку СРСР, який був головним джерелом палива у комуністичний період і залишився ним до сьогодні. Зміни, прийняті Генеральним штабом, не призвели до зникнення залежності ВП від російських постачальників, а тільки створили нову структуру посередництва та користування прибутками від торгівлі паливом235. До 1990 року прибутки отримувало державне підприємство CIECH, а після змін – підприємці, які мали контакти з командуванням військових округів і гарнізонів, де містилися паливні бази, що використовувалися як змішувальні цехи. Однак, найбільші прибутки отримували російські посередники (напр., фірма J&S), а також ті військові, які здійснювали нагляд за торгівлею (напр., Ромуальд Вага, впродовж багатьох років керівник логістики ВМС, а згодом – акціонер одного з паливних товариств, брат Янa Ваги, президента Kulczyk Holding, а згодом голови спостережної ради „Orlen”).
Прикладом такої діяльності був моніторинг ситуації, пов’язаної з договорами, укладеними у 1992-2001 рр. Комендатурою Військового порту в Гдині з цивільними суб’єктами у галузі перевантаження та оренди паливної інфраструктури (PHU „Arion”, PUM „Ship Service”,
„SOG Energy Polska Ltd”, „Oktan Energy V/L Service S.C.”, „BMG Petrotrade Poland”).
232 Першу інформація на тему паливної афери Верифікаційна Комісія отримала під час прослуховування офіцерів ВІС.
Однак лише поглиблений аналіз матеріалів сеймової комісії у справі вивчення т.зв. афери Orlen, а також статей в пресі дозволив знайти документацію ВІС на цю тему.
233 Розпорядження Міністра національної оборони № 45/МНО від 11.08.1976.
234 Розпорядженням начальника Генерального штабу ВП № 088/Org. від 6 серпня 1990 р. створено Управління постачання Головного квартирмейстера ВП, основними завданнями якого були:
- забезпечення потреб армії у ПММ;
- визначення концепції і напрямків розвитку системи забезпечення збройних сил в гарнізонних і польових умовах на підставі актуальних досліджень, а також матеріальних, технічних і фінансових можливостей економіки країни, при співпраці з зацікавленими військовими і цивільними установами;
- ініціювання і нагляд за діяльністю управлінь забезпечення військових округів, частин центрального підпорядкування, в т.ч. Військового центру досліджень і розвитку служби ПММ.
235 Розпорядження Міністра національної оборони № 49/МНО від 26.09.1991.
Сторінка 124 з 374
Ці договори стосувалися способу та умов перевантаження паливних матеріалів з танкерів, які забезпечували фірми, що орендували паливні склади. Як випливає із звітів контррозвідки: „Перевантаження проводилися з використанням трубопроводу ВМС, що належить 35 Складу паливно-мастильних матеріалів в Дембогожу. Крім того, на цьому складі здійснювалося змішування палива з іншими продуктами з метою покращення їх хімічних властивостей. З танкерів отримували опалювальне масло, a до орендованих резервуарів наливалося авіаційне паливо, яке після вимішування з тим маслом набувало параметрів подібних до дизпалива. Ймовірно, представники НПЗ Чеховіце, надавали тому продукту „клас” (згідно зі встановленими нормами), затверджували дійсність лабораторних аналізів і давали згоду на його дистрибуцію. Паливо потрапляло до залізничних цистерн і доставлялося контрагентам (дистриб’юторам) згадуваного НПЗ. Під час останніх перевантажень, реалізованих на території військових частин, які ми охороняли, до паливного масла додавався барвник, який утруднював зорове відрізнення паливного масла від дизпалива. Дана сировина розповсюджувалася на території всієї Польщі.”236
Отже, ВІС повністю усвідомлювали участь офіцерів ВП в даній афері і використання для цього інфраструктури армії. Інакше бути не може, оскільки однією з головних постатей в цій діяльності був зокрема адмірал Ромуальд Вага. Однак, ці факти приховувалися від держорганами, в т.ч. від комісії сейму РП у справі Orlen, в котрій не оприлюднені, зокрема, матеріали, що свідчать про проведення вже у 1991 році розслідування у справі полковника Кручковського як підозрюваного в контактах із злочинними колами. Документи даного розслідування зникли. Єдиним слідом цих дій залишилося оперативне
донесення, направлене у серпні 1992 р. керівникові ВІС B. Ізидорчикові 237.
Керівник ВІС ген. Марек Дукачевський, в листі від 18 березня 2005 р., запевнив прем’єр-міністра Марка Бельку, що ВІС не використовує допомоги осіб, що працюють у паливному секторі238. Ця заява була явно неправдиве, про що свідчить хоча б той факт, що з жовтня 2002 року до 2005 року, віце-президентом Orlen був Анджей Maценович239, співпрацівник ВІС під псевдонімом
236 Звіт групи вивчення добросовісності господарювання паливом в Збройних силах РП у 1990-2005рр.
237 Злочинна діяльність T. Кручковського була відома ВІС вже з 1992 р. У рапорті на ім’я начальника ВІС B. Ізидорчикa від
5.08.1992 К. Гловацький проінформував, що Кручковський з 1991 року є членом організованої злочинної групи, яка займається контрабандою цигарок, алкоголю та нелегальною торгівлею зброєю. Крім того, спільно з Є. Баранським, відомим як „Бараніна” пропонував кримінальній поліції ФРН співпрацю у пошуку викрадених автомобілів. Звіт вказує, що було розпочато їх розробку. Подальші документи відсутні. Див.: Додаток № 20.
238 Документи Папки Польські Фірми , P. т. I. арк. 233-237: „Крім того інформую Вас, що військові інформаційні служби в цьому секторі не мають інформації про працевлаштування там колишніх офіцерів ВІС, як і не користуються допомогою працевлаштованих там осіб.”
239 Він був залучений військовою розвідкою ПНР у 1988 р., a в 1992 р. співпрацю з ним було припинено. Справу
„ПАРИСA” вели офіцери, що походили з Відділу Y: полковн. Єжи Гриж i полковн. Міхал Крищук. Вони також
Сторінка 125 з 374
„ПАРИС”. Дукачевському добре було це відомо, та й сам „ПАРИС” підтверджував
знайомство з ним під час розмов з офіцером, який вів його. В ході співпраці „ПАРИС” задекларував повну лояльність і готовність співпраці з військовою розвідкою, підкреслюючи, що має повний доступ до всієї „інформації, що є предметом обговорення правління і спостережної ради”. Він також представив обширний звіт про поточні пікірування у справі підготовки контракту з Росією: „Незабаром будуть прийматися рішення про диверсифікацію джерел постачання Orlen, замість одного посередника - фірми DGC240 – буде кілька, найбільш імовірно п’ять постачальників. Це відповідає вказівкам уряду РП, а також очікуванням Росії, яка пропонує потенційних кандидатів, в т.ч. Лукойл і Юкос. Рішення в цій справі будуть прийматися протягом найближчих днів, отже якщо ми хотіли б отримати вплив на розвиток ситуації, то необхідно здійснити відповідні заходи у якнайближчому часі. Це є тим більш важливим, що планується підписати угоду на чергові п’ять років. Співпрацівник задав мені питання, які наші пріоритети у цьому питанні”241 – конспектував розповідь Маценовича Вальдемар Жак з кол. Відділу Y.
Отже, „ПАРИС” не тільки надавав інформацію, але і був готовий діяти відповідно до вказівок ВІС щодо Orlen – незважаючи на свої зобов’язання перед акціонерами і урядом РП, який представляв у правлінні. „ПАРИС” декларував також готовність „у разі потреби ввести когось до структур фірми”. Виступав з критикою на адресу інших працівників військової розвідки, а також проінформував про розміщення УОД значної кількості „своїх людей”: „є в Orlen люди ВІС, які забули про цілі, якими повинні керуватись” (серед них згадав прізвище Праксмайер242). Під час зустрічі Парис розказав про та, що він знайомий з ген. Дукачевським. Підсумовуючи зустріч, полковн. Жак підкреслює цінність „ПАРИСA”: „В недалекому майбутньому можна очікувати посиленого
вирішили припинити співпрацю з „ПАРИСОМ” (без інформування його про це), а рішення схвалив тодішній начальник управління розвідки полковн. Константи Малєйчик . Маценович, близько зв’язаний з Олекси після перемоги СДЛС w 1993 р., займав ряд державних посад, зокрема заступника міністра в Канцелярії Голови Ради Міністрів, на якій залишався аж до 1997 року. В той час капітан першого рангу Чеслав Карчевський з Управління контррозвідки (учасник курсу ГРУ в Москві у 1989 р.) мав зустріч з метою „постановки Парисoві нових розвідувальних завдань”. В зустрічі брав участь полковн. Грищук, який попередньо вів „ПАРИСA”. Маценович, який тоді працював у УРМ, дає номер телефону канцелярії Голови Ради Міністрів „на випадок нагальної потреби контакту з „Парисом”. Парисові мусять бути поставлені завдання ”беручи до уваги його широкі контакти в бізнесових колах і у військовій промисловості...”. Вже тоді цікавилися ним еліти ВІС, часто офіцери які походили з Відділу Y, напр., Ворожбіт, Дуналь, Очковський, Борищук чи Дукачевський
240 Ймовірно, що це фонетичний запис фірми J&S
241 Особова справа Співпр. „P”, арк. 58-60
242 Директор департаменту замовлень Orlen, який приймав рішення про те, хто і в якій кількості отримає можливість постачання нафти до Orlen, під час слухання перед Комісією у справі Orlen подав неправдиві відомості щодо своїх зв’язків зі спецслужбами, стверджуючи що ніколи з ними не співпрацював.
Сторінка 126 з 374
зацікавлення Orlen з боку росіян, які після невдалої спроби перейняти нафтоперегінний завод у Гданську будуть прагнути до входження на польський паливний ринок шляхом участі в ДНК Orlen.”243
Справою „Парисa” зайнялися також полковник Роман Карась (Відділ Y) i полковник Кшиштоф Лада (теж Відділ Y). Останній будучи уже керівником операції ІІI Управління прийняв рішення, що в „подальших контактах слід:
- встановити актуальні розвідувальні можливості Парисa i ефективно їх використовувати;
- активізувати співпрацівника;
- розробити площину співпраці, а також результативно розробляти співпрацівника”.
2 грудня 2003 р., під час наступної, відомої з папки роботи, зустрічі, яку провів майор
Кшиштоф Ренгель із Z II, a затвердив Кшиштоф Сурдик, начальник Z II, було зосереджено увагу на характеристиці Кшиштофa Клюзка – іншого віце-президента Orlen. Ймовірно, це було пов’язано із зустріччю, яку Клюзек мав раніше з ген. Дукачевським i під час якої пропонував йому свою співпрацю244. Ренгель підкреслив, що як справа Клюзка, так і оцінка ролі АВБ в Orlen мають для розвідки велике значення. „ПАРИС” дуже прихильно охарактеризував Кшиштофa Клюзка як людину чесну, що сумлінно бореться із зловживаннями в Orlen. До того ж згадував позитивну думку про Клюзка ген. Петеліцького, a також сказав, що Клюзек відмовився від пропонованого йому хабара у розмірі 1 млн. 200 тис. злотих. Маценович повідомив також, що між Orlen і АВБ „існує домовленість, в рамках якої у фірмі працевлаштовані 23 рекомендовані особи. (...) Вони займають посади, які дають доступ до інформації, необхідної для їх основної інституції”. Із записами зустрічі ознайомилися полковн. Марек Шленк i полковн. Роман Карась із Z II, при чому останній написав: „Пропоную проводити моніторинг ситуації по цій справі – рішення начальника Z II від 10 12 03.”
(Офіцером ІІ Управління Генерального Штабу був також президент фірми Ciech Здіслав Монкевич, який добивався участі фірм, пов’язаних з торгівлею нафтою з Росією.
Дукачевський повинен був знати про його зв’язки з військовими службами).
243 Особова справа WS „P”, арк. 60
244 Той самий випадок M. Дукачевський в листі до прем’єр-міністра Бельки описує так: „Одночасно інформую, що в листопаді минулого року [2004 р. – прим. ВК] з ВІС контактував колишній член ДНК Orlen – Кшиштоф Ключек, стверджуючи, що має інформацію про те що, ВІС неформально впливає на державну паливну політику, рішення правління ДНК Orlen, a також має список осіб з ПНК Orlen, які зв’язані з ВІС. Під час зустрічі з представником ВІС, вищезгаданий передав прізвища семи осіб, які на його думку пов’язані з ВІС. Співрозмовник не зміг пояснити характеру цих зв’язків, однак стверджував, що в ДНК Orlen не приймається жодне рішення без відома і погодження з ВІС.
Пане Прем’єр-міністре, проведена в ВІС детальна кадрова перевірка оперативно не підтвердила зв’язків осіб з ВІС, про яких згадував Кшиштофa Клюзек. Однак, беручи до уваги факт функціонування в різних середовищах, різних думок щодо мнимих зв’язків ВІС з відповідальними особами, які приймають рішення на паливному ринку, керівник ВІС звернувся до начальника АВБ з проханням передати наявну у нього на цю тему інформацію для проведення її ретельної перевірки.” Документи Папка Польські Фірми, Паливо Т. I.
Сторінка 127 з 374
ВІС i російська експансія
Принаймні від жовтня 2003 року намагання Росії опанувати польський енергетичний сектор було добре відоме контррозвідці ВІС.245 Таку інформацію було отримано з Краківського відділу ВІС під час реалізації оперативно-розвідувальних заходів.
Тоді було встановлено, що фірма X з Познані, яка належала громадянинові України A.В. 246,
у травні 2002 року підготувала для російської фірми Q з Москви, що належала голові КДБ ген. Ф. Бондаренкові, який носить псевдонім „Малий Кремль”, економічний аналіз Гданського нафтоперегінного заводу перед його приватизацією, що враховував різні аспекти його перейняття паливними консорціумами, що походили з країн кол. СРСР.
Отримані документи представляли плани росіян стосовно доведення до банкрутства польського енергетичного сектору з метою його перейняття. Аналіз містив перспективні і стратегічні плани діяльності на території Польщі після її вступу в ЄС247. У проектах ворожого перейняття енергетичного сектора A. В. говорить про „можливості `дій`, тобто безпосередній вихід на міністра економіки Яцка Пєхоту, міністра ФДМ В. Качмарка; міністра інфраструктури i віце-прем’єра Марка Поля, і, звичайно, самого прем’єр-міністра (відповідно до попередньої домовленості з А. Жуковим, Париж, Група Meryl
Linch i Glave International Inc., були проведені переговори з вищезгаданими особами у справі перенесення часу прийняття рішення стосовно того кому продати контрольний пакет акцій нафтоперегінного заводу - В. Алікперові чи A. Ходорковському, чекаємо на ваші [Ф.Бондаренка - прим. ВК] інструкції)”.248
Повна документація цієї справи була переказана керівникові Командування Сухопутних військ полковн. Єжи Шкварцові, a потім – начальникові ІІI Управління ВІС К. Клосінському.
Це тривало понад рік, перш ніж на інформацію – отриману і передану в жовтні 2003 року – було звернуто увагу в Варшаві в грудні 2004 р. Полковн. Клосінський не представив письмового рапорту керівникові ВІС ген. Дукачевському, а переказав інформацію тільки в усній формі - i спільно мали прийняти рішення щодо інформування про всю справу Комісію у справах спецслужб і прем’єр-міністра.
Не відомо, чому Комісію було проінформовано не в рамках звіту начальника ВІС, а два тижні пізніше, окремим листом, якого зрештою ніхто в комісії не прочитав. ВІС не переказали також цієї інформації сеймовій комісії у справі Orlen249, a лист до прем’єр-міністра не містив інформаційних додатків. Здійснено заходи щодо
245 Дивись Додаток №21.
246 Псевдонім „Професор”
247 Додаток до листа від 22.11.2004 про оцінку оперативної ситуації під кодовою назвою „Z” – документ „Перейняття фірми за борги”. Дивись Додаток № 21.
248 Папка про оцінку оперативної ситуації під кодовою назвою „Z”
249 Дивись Додаток № 22.
Сторінка 128 з 374
ретельного блокування подальшого надходження інформації. Керівник командування Сухопутних військ, з ініціативи полковн. Клосінського наказав краківському відділу припинати провадження оперативної роботи по справі, в рамках котрої виявлено інформацію про доведення польського енергетичного сектора до банкрутства. Керівництво ВІС визнало, що інформатора інструктують російські служби. Було наказано також припинити співпрацю, відмовитись від контактів і розпочати розробку колишнього співпрацівника як фігуранта.250
В свою чергу, ген. Дукачевський визнав в січні 2005 р., що наявна інформація про загрози економічним інтересам держави не належать до його компетенції і проінформував Прем’єр-міністра Бельку, що „всі матеріали” передав до АВБ. З існуючої документації відомо тільки те, що ці матеріали передані представництву АВБ в Кракові. Одночасно, ті самі матеріали були передані в руки Голови Комісії у справах спецслужб депутата Анджея Гжесіка. Однак, аналіз A.В. для кол. керівника КДБ не був представлений слідчій комісії у справі ДНК Orlen, яка їх ніколи не отримувала, хоча неодноразово домагалася повної інформації.251 Залишається вияснити, як організовано приховування цієї інформації. Знаємо, що полковн. Клосінський, готуючи ген. Дукачевському тези для виступу під час наради в МНО, вмістив там інформацію про російські матеріали. Він написав, що ці акти були передані депутатові Грушці з Комісії у справах Orlen, однак депутат не отримував цих матеріалів. Шокуючим є факт, що володіючи такою критичною для державної безпеки Польщі інформацією, ВІС не вживали спроб їх перевірки, отримання додаткових джерел та контролю існуючих, співставлення тих відомостей з іншими. Навпаки, робилося все, щоб інформацію заблокувати і захищати російські інтереси. ВІС не перевіряло отриманої інформації, що говорила про загрози для державної безпеки, а особа, яка надавала таку інформацію, була трактована як ворог.
Активність росіян не закінчилася на підготовці і реалізації плану перейняття Гданського нафтоперегінного заводу. У 2006 році Росія розпочала нагромаджувати інформацію про польське видобування кам’яного і бурого вугілля, щоб реалізувати план перейняття 12 стратегічних шахт.252
250 Документи із справи Польські фірми, Паливо Т. I. Лист до начальника ІІI Управління ВІС від січня 2005 р.: „Маючи на увазі, майор (...) (особисто) та начальник Відділу ВІС у Кракові (письмово), отримали наказ припинити контакти із Співпр. „M”.
Щодо згаданого буде проводитися оперативний нагляд в рамках оперативного сигналу під кодовою назвою „Z.”, головним чином з метою перевірки гіпотези про можливість інспірування його діяльності східними службами, в т.ч. проти обороноздатності РП. Вирішили також змінити формулу забезпечення Співпр. „M.” з „особи, яка надає допомогу ВІС” на „особа під вивченням”.
251 Документи Папка Польські Фірми, Паливо Т. I
252 Папка про оцінку оперативної ситуації під кодовою назвою „Z.” арк. 122-125
Сторінка 129 з 374
В свою чергу, інформація не тему німецьких планів витіснення Польщі зі світового ринку кам’яного і бурого вугілля знаходяться в документах папки роботи співпрацівника Відділу 22 під псевдонімом „W” (якого вів майор Ґжеґож Собецький). З них випливає, що укривання перед органами державної влади суттєвої інформації було діянням, що широко схвалювалась у ВІС.253 Вищезгаданий співпрацівник, працевлаштований в одному з польських банків, у 2002 році передав своєму офіцерові документ, що стосувався прогнозу ємкості ринку кам’яного вугілля до 2010 року. Цей звіт об’ємом кілька сотень сторінок представляє експертні прогнози потреби у кам’яному вугіллі, виходячи з досліджень використання вугілля у попередніх роках і передбачуваного використання вугілля на основі макроекономічних сценаріїв економічного зростання. Представляє також альтернативні джерела енергії та перспективи їх використання у національній промисловості. Показує виголи та загрози для навколишнього середовища, внаслідок можливого переходу національної економіки на інші джерела енергії. В другій частині звіту також представлено, зокрема, перспективи розвитку коксохімічної галузі, а також ситуацію кількох найбільших споживачів енергії (підприємств з теплового виробництва, а також важкої промисловості, цукрової галузі та виробництва цементу). Дослідження показувало стратегічні галузі польської економіки та німецькі плани щодо витіснення Польщі з цього ринку, а отже „W” правильно вказував на доцільність ознайомлення з цим матеріалом керівництва міністерства економіки 254. Однак, дані матеріали не були передані відповідним державним органам. У 2002 році на звернення підполковника Томашa Корпака вони були передані до ІІI Управління ВІС, а у 2006 році той самий офіцер повернув їх назад до ІІ Управління, не провівши жодних заходів. Щойно у 2006 році було підготовлено першу довідку по цій справі. З папки роботи співпрацівника „W” крім того виникало, що обговорюваний документ був підготовлений групою експертів закордонної консалтингової фірми на замовлення одного з банків. У її склад входили працівники польських міністерств, які розголошували таємну інформацію, що потім продавалася консалтинговим фірмам. Такі дії мають склад злочину - передача третім особам службової таємниці або інформації, яку отримано у зв’язку з виконанням службових обов’язків і розголошення якої може завдати шкоду інтересам, які охороняються законом.
ВІС не передали даної інформації органам правосуддя, створюючи можливість продовження небезпечного
253 Папка „W”, т. II
254 „W” здійснив оцінку звіту на підставі аналізу ринку та власних знань на цю тему.
Сторінка 130 з 374
для безпеки Польщі протиправного діяння. В актах співпрацівника немає інформації, що було вжито якихось заходів для встановлення особового складу „групи експертів”. Так як у випадку спроби перейняття паливного сектора росіянами, так і в описаній ситуації існує загроза, що звіт становив вступ до аналогічних дій німецької сторони щодо польського ринку кам’яного вугілля. Відсутність польських заходів у цій справі наражав не тільки енергетичну безпеку Польщі, але і дав можливість іноземним суб’єктам аналізувати стратегічні сектори національної економіки (підприємства теплового виробництва, важкої промисловості, цукрової галузі та виробництва цементу). Беручи до уваги факт, що ці галузі у своєму виробництві використовують кам’яне вугілля, ці дані дозволяють з великим ступенем ймовірності передбачати їх фінансовий стан на перспективу найближчих років. Володіючи такими даними, закордонні інвестори мають можливість управління окремими галузями польської економіки.
Справа паливної мафії – це одне з найважливіших звинувачень на адресу ВІС. Служба не тільки володіла даними про нелегальну діяльність і толерувала її здійснення, але також її офіцери були співтворцями головних осередків мафії, а як свідчить доля Звіту для Малого Кремля, ВІС прикривала злочинні дії російських служб і мафії, що мали на меті знищення і перейняття польського енергетичного сектору. Матеріали, які документують діяльність ВІС в рамках контролю над паливним ринком до 2000 року, є в багатьох випадках неповними, оскільки були в значній більшості знищені або приховані. Матеріали, що стосуються паливних справ було знищувались ще 30 червня 2006 року, оскільки вже було відомо, що ВІС буде ліквідовано255.
У світлі наведених фактів під дію статті 70а абзац 1 і 2 пункт 2 Закону від 9 червня 2006 р. Положення про введення закону про Службу військової контррозвідки та службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників служби військової контррозвідки та служби військової розвідки підпадає діяльність таких осіб: ген. бриг. Марек Дукачевський, полковн. Вальдемар Жак, полковн. Роман Карась, полковн. Кшиштоф Лада, полковн. Кшиштоф Сурдик, полковн. Марек Шленк, полковн. Кшиштоф Клосінський, підполковн. Томаш Корпак, майор Кшиштоф Ренгель, майор Ґжеґож Собецький.
Дії Анджея Маценовича, Кшиштофa Клюзка i Анджея Гжесіка відповідають ст. 70a абз. 2 пункт 1 вищезгаданого закону.
255 Проблемна справа „B”. В описі справ, що знаходилися в папці нанесено резолюцію про знищення документів, що містять відомості про ДНК Orlen. Ці документи були створені у 2005 році, a знищені 30.06.2006 р. Ці документи було визнано настільною документацією i після підготовки їх синтезу їх було знищено. Настільки швидке їх знищення може свідчити про намір приховати факти, які ширше показували б проблему порушень в господарюванні рідкими паливами.
Сторінка 131 з 374
В описаний період керівником ВІС був ген. бриг. Марек Дукачевський.
У ст. 5 абз. 1 закону від 14 грудня 1995 року про посаду міністра національної оборони вказується, що Військові інформаційні служби підлягають безпосередньо згаданому міністрові. Деталізацією цього положення був параграф 1 пункт 16 розпорядження Ради Міністрів від 9 липня 1996 року щодо деталізації компетенції міністра національної оборони, яким на міністра національної оборони покладався обов’язок здійснювати нагляд за діяльністю Військових інформаційних служб, зокрема за їх оперативно-розвідувальною діяльністю. Згідно закону від 9 липня 2003 року про Військові інформаційні служби нагляд за діяльністю цих служб здійснював міністр національної оборони, який призначав на службову посаду та звільняв з неї керівника ВІС.
На підставі статті 9 абзацу 1 цього закону керівник ВІС підпорядковувався безпосередньо міністрові національної оборони. Міністрами НО в описаний період були: Броніслав Коморовський і Єжи Шмайдзінський.
Сторінка 132 з 374