7. Нелегальна торгівля зброєю

До 1989 р. монополію на торгівлю зброєю мало Центральне інженерне управління,
Міністерства закордонної торгівлі, a а згодом міністерства економічного співробітництва із закордоном. Після набрання чинності у 1989 р. законом про господарську діяльність сфера компетенції ЦІУ була змінена i торговельна діяльність, зв’язана з міжнародним оборотом зброєю перейшла до товариств торговельного права „CENZIN” і „CENREX”.
На рубежі 1991/92 р. ВІС опрацювали т.зв. концепцію організації контр розвідницького захисту виробництва зброї i моніторингу спецобороту польських фірм. Було визнано, що існує „загроза провокацій для безпеки торгівлі зброєю, реалізованої польськими інституціями”163. Справжньою метою було створення механізму нелегальної торгівлі зброєю. З цією метою, зокрема, було створено спеціальний Відділ, що займався цими проблемами - Відділ 6 (пізніше: 36) захисту військової промисловості у складі
14 військових посад. З самого початку у цьому Відділі служив Марек Слонь, a
Керували ним м.ін. офіцери, що походили з Відділу Y i навчались в СРСР: Еугеніуш
Лєндзьон i Цезарy Ліперт. Діяльність Відділу 6 (36) III Управління були своєрідним забезпеченням інтересів II Управління (розвідки) ВІС.
Підстави моніторингу
По-суті, замість моніторингу автори цієї концепції – К. Малєйчик i К. Гловацький
(обидва були у свій час офіцерами Відділу Y ІІ Управління) – за згодою ген. Ізидорчикa (учасника курсів ГРУ)164 прагнули до участі в цьому ринку i контролю за ним через військові спецслужби. Зиск від операцій мав становити „позабюджетні джерела фінансування діяльності військових спецслужб”. Головною опорою мали бути фірми, створені ІІ Управлінням Генерального Штабу НВП або контрольовані офіцерами під прикриттям i агентами ІІ Управління.165 Такий характер мали визначені для діяльності фірми, що займалися торгівлею зброєю: Cenrex, Steo, Falcon. Це починання – на думку ген. Малєйчикa -
Відображенням подібних дій, що вело УОД щодо фірми „Nat”166. У цьому видно
163 В якості аргументу ВІС використала події, пов’язані з арештом 10 травня 1992 р. У Франкфурті на Майні у т.зв. „рушничній афері” ген. Войцєха Баранського, заступника директора фірми Лучнік (Łucznik) Раймунда Швондера, колишнього заступника міністра Янa Напюрковського та трьох інших польських громадян, задіяних у торгівлі зброєю. Ці події ВІС визнала провокацією американських митних служб, яка створювала реальну загрозу для торгівлі зброєю, реалізованої польськими фірмами.
164 Інформація стосується ген. Б. Ізидорчикa - Дивись Додаток №17.
165 Низка фірм була створена у Відні. Однією з них була фірма „ITEX”, що займалася торгівлею зброєю. Фірмою керував Болєслав Луковський, a працювали на ній інші офіцери: Станіслав Терлецький i Тадеуш Копервас.
166 Зізнання ген. К. Малєйчикa перед парламентською комісією з питань Спецслужб, 2003 р. ВІС добивалася від керівника ГШ ВП Тадеушa Вілєцького згоди на продаж до Латвії зброї і боєприпасів (лист від 2.11.1993 р.). Папка справи оперативного
Сторінка 100 з 374
безпосередню послідовність концепції і заходів, що були розроблені ще у 80-х рр., коли зиск від нелегального продажу зброї був одним із джерел фінансування діяльності
військових спецслужб.167
Заходи, що передбачали позабюджетні зиски від торгівлі зброєю, на думку офіцерів ВІС, велись за згодою МНО. Їх правові підстави контррозвідка ВІС вбачала у директиві міністра національної оборони Я. Онишкевичa від 3 грудня 1992 р. стосовно
Оперативно-розвідницької діяльності. У цій директиві міністр Онишкевич дозволяв поповнювати оперативний фонд контррозвідки фінансовими засобами, отриманими в результаті оперативної діяльності. Мін. Онишкевич прийняв це також рішення, що оперативний фонд буде виведений з-під контролю інших державних органів (наприклад, НКП)168, що давало контррозвідці привілейовану позицію.
В результаті задіяності цивільних і військових служб в механізм спеціального обороту,
неодноразово доходило до польсько-польської конкуренції, що вело до виключення конкурентів з торговельних переговорів, a бажання зиску спричиняло також торгівлю зброєю з представниками терористичних угруповань.
Для отримання матеріальних вигод ВІС використовували свої права і полегшувала
отримання відповідних дозволів на ведення діяльності в цій сфері.
Часто для отримання відповідних документів офіцери ВІС використовували офіцерів, що діяли під прикриттям, або співпрацівників, працевлаштованих у відповідних структурах органів державного апарату.
Фірма Steo
Під виглядом реалізації оперативних цілей ІІ Управління, що стосувалися пошуку оцінок військово-політичної ситуації в Латвії, стосунків, що мають місце на території Російської Федерації, i латвійсько-російських стосунків, ген. Малєйчик вирішив провести контракт продажу зброї в Латвію169. Для цих цілей використав фірму Cenrex (тоді нею керував ОПП „ВІРАКОЧА”, полковн. Єжи Дембовський) i Steo (створену для таємного співпрацівника Едварда Охньо, пс. „ТИТУС”, якого вже раніше використовував Відділ Y ІІ Управління)170. Трансакція мала дати ВІС
провізію на суму бл. 150-200 тис. дол. США. Ці наміри схвалив тодішній шеф ВІС, ген.
забезпечення „M”, том I частина 2, арк 111-112
167 Про Відділ Y Дивись: Розділ 2 – Фінанси ВІС.
168 Папка проблемного контролю „F”, том I, арк. 160-164. Див.: Додаток № 18 до Рапорту в справі Директиви Онишкевичa
169 У доступних документах не знайдено інформації, яка свідчила б про те, що ці оперативні наміри принесли яку-небудь оперативну користь.
170 Папка справи оперативного забезпечення „M”, том I частина 2, арк. 111-112. Див.: Додаток № 19.
Сторінка 101 з 374
Ізидорчик. Про це починання він інформував начальника Генерального Штабу ВП T.
Вілєцького171. У доступній документації не знайдено письмової згоди начальника Генерального штабу ВП.
Підполковн. Єжи Дембовський (ОПП „ВІРАКОЧА”) в середині 80-х рр. від імені розвідки вів операції по торгівлі зброєю з арабськими терористами, a наприкінці 80-х рр. керував операціями, що мали на меті нелегальне ввезення на територію держав соцтабору інформатичних технологій, які згодом поставлялися в СРСР (на Україну) i в Північну Корею. В 1989 р. Дембовський, за завданням ген. Владиславa Северинського
створив фірму Cenrex, вивівши, з цією метою, майно з державного ЦІУ.172
У 1992 р. Дембовський, ще в якості представника фірми „Cenrex”, продав зброю в Народно-демократичну республіку Ємен, яку репрезентував „Menzer Galion”, a насправді сірійський терорист Монзер Аль-Кассар. Ця людинав була замішана у терористичні замахи, в яких загинули понад 400 осіб. Його прізвище появлялося у зв'язку із вибухом аеробуса над шотландським населеним пунктом Лоцкерби. Є. Дембовський познайомився з ним і за вказівкою військової розвідки ПНР вів з ним переговори щодо торгівлі зброєю,
Коли у 1982-87 рр. виконував функції аташе функції торгового аташе в Триполі (Лівія).
Трансакції Дембовськийego з Аль-Кассаром закінчились у 1992 р. продажем зброї в Хорватію i Сомалі (на яку тоді поширювалось міжнародне ембарго РБ ООН на поставку зброї i військового обладнання).173 Єжи Дембовський використовував для реалізації цих трансакцій зареєстровану у Панамі фірму АТ „Scorpion Int. Services” з
Місцеперебуванням у Відні174. Ці заходи мали злочинний характер i їх було охоплено прокурорським обвинуваченням в 2000 r. Окружна прокуратура в Гданську звинуватила м.ін. Єжи Дембовського в тому, що виробляв документи, які містили неправдиві дані щодо місця і призначення зброї і боєприпасів, що продавалися. Замість у Латвію, зброя потрапляла до невстановленого одержувача в Сомалі.175
Ця діяльність i попередній період торгівлі зброєю стали підставою для визначення
Дембовського в 1992 р. полковн. К. Малєйчиком для операцій по нелегальній торгівлі зброєю.176 Важливим є те, що для прикриття цієї операції було використано Едварда Охньо („ТИТУСА”), який з 80-х рр. був співпрацівником Відділу Y ІІ Управління.
171 Рапорт B. Ізидорчикa для T. Вілєцького № 076/W/93.
172 Товариство „Cenrex” було створене 31 березня 1989 р. Пайовиками були Міністерство економічного співробітництва з закордоном та Воєводський союз аграріїв, аграрних гуртків і організацій у Варшаві. Особова справа „W”, арк. 5.
173 Резолюції ООН № 713/1991, 724/1991, 727/1992, 757/1992.
174 Вже з 1987 р. Є. Дембовський як представник ЦІУ торгував зброєю з представником фірми „Scorpion Int.
Services” – Константаном Даефермосом. Див.: - Додаток № 4.
175 Діяння окреслені м.ін. у ст. 18 § 2 КК, ст. 271 § 1 i 3 КК,
176 Мусив про це знати майбутній ген. M. Дукачевський, який у 80-х рр. оцінював полковн. Є. Дембовського.
Сторінка 102 з 374
Вже у 1991 р. ВІС мали інформацію, що особи, які приймають рішення в МЕСзЗ, під час вирішення питань надання дозволів на торгівлю зброєю отримували матеріальні вигоди. В цьому випадку дозволи видавав Ян Сувіньський з МЕСзЗ177. Механізм процедури, на підставі службової записки, виглядав так: „Подані документи ксерувались і передавались в МВС, з метою перевірки, що тривало близько 6 місяців. Сувіньський отримував певний процент (до 50%) від зиску за прискорення прийняття рішення. Залагоджував це Єжи
Дембовський (…). Сувіньський брав за це хабарі у розмірі 20-50 тис. дол. США.
За даними співпрацівника Войцєха В. за дозвіл для фірми `Net` (йдеться напевно про фірму NAT, створену співробітниками УОД) її директор Ціхоцький заплатив 20 тис. дол. США.
З цією процедурою були також пов'язані Лєшек Грот, Лєшек Гай, полковн. Морачевський i
Анджей Глюза. Суттєву роль відігравав також високого рангу чиновник, який у грудні 1991 р. взяв за видачу дозволу на вивезення зброї за кордон до 50 тис. дол. США”.178 Нікого із вказаних тут осіб не було притягнуто до відповідальності. навпаки, ВІС постаралися приховати справу, a нелегальну торгівлю зброєю організувати краще. Єдиним наслідком цієї справи був відхід Дембовського з Cenrex і початок його роботи в Steo, а також перенесення тягаря нелегальної торгівлі зброєю власне на Steo.
В листопаді 1993 р. Малєйчик у письмовій формі попросив Гловацького про допомогу в отриманні концесії для фірми Steo. У цьому листі Малєйчик інформував, що „Згідно з рішенням Міністра національної оборони пана Пйотрa Колодзєйчикa (записка № 078/W/93) Управління розвідки Військових інформаційних служб реалізовує трансакцію продажу Латвії вживаного військового обладнання і боєприпасів”179. К. Гловацький передав справу начальникові Відділу 6 ІІ Управління E. Лєндзьонові, який рекомендував M. Слонові: „негайно здійснити кроки в напрямку отримання дозволу на вивезення. Справа відома п. Спісові. У справі подальших деталей прошу контактувати безпосередньо з полковн. К. Малєйчиком”.180
Опікуючись справами фірми Steo полковн. Слонь підкреслював людям, які приймали рішення в МЕСзЗ, що ВІС залежить на швидкому і позитивному вирішенні формальностей. Всілякі дозволи і концесії
177 Особова справа „S”. Ян Сувіньський - працівник Управління Столичного міста Варшави з 1984 р., член і діяч
ПОРП, завербований до співпраці з військовою розвідкою (псевдонім „САМ”) 7 березня 1985 р. капітаном Славоміром Міхальським (арк. 25 i 56), використовуваний Відділом Y, працівник Міністерства економічного співробітництва з закордоном з 1987 р., з 1990 р. відповідав у МЕСзЗ за видачу дозволів i ліцензування обороту спецпродукцією (арк. 56), заступник директора „Cenzin”, працівник Бюро національної безпеки з 1 квітня 1992 р. (арк. 99), заступник голови ГСУ (1998-1999), працівник Управління Мазовецького воєводи (1999-2000) i власник фірми, що займалася спеціальним оборотом (арк. 103). Контакти з „САМОМ” підтримували: підполковн. Тадеуш Убих, полковн. Ян Щенсни i підполковн. Роман Карась. У
1999 р. „САМ” побоювався люстрації, яка могла б дістати його хоча б при нагоді заповнення анкети безпеки (арк.
108). У травні 2002 р. „САМA” зондували з точки зору чи він не хотів би виїхати в одну з країн колишнього СРСР (арк. 104) в рамках працевлаштування в консульському представництві (консул, віце-консул, керівник консульського пункту). Справу працевлаштування „САМA” в МЗС продовжували також на початку 2003 р. (арк. 106-107).
178 Папка Оперативні матеріали Відділу ПВО, арк. 128-132.
179 Папка проблемного контролю„F”, том I
180 Папка справи оперативного забезпечення „M” том I частина 2.
Сторінка 103 з 374
для фірми Steo вирішувались негайно (заяви реалізовувало у день їх подання). Не дивлячись на це зброя по суті готувалась для нелегального продажу. Її перевозили під виглядом вивезення різних товарів, що експортувались на схід.
У травні 1994 року естонська поліція перехопила велику кількість пістолетів TT, в т.ч. 2420 шт. З Польщі. Ця обставина не злякала E. Oхньо і Є. Дембовського, які продовжували співпрацю з естонськими злочинцями. Через два роки естонські митники викрили чергову контрабанду зброї з Польщі – тим разом 1600 шт. пістолетів TT у контейнерах з макаронами, що належали фірмі АТ „Danuta” з Мальборка. Є. Дембовський i E. Охньо знали, що одержувачем цього товару мала бути естонська злочинна група, якою керували Раіло Рііс i Раін Раімо181. Таким чином відбулося порушення обмежень вивезення і використання товару, оскільки зброя, що підлягала чіткій експортній регламентації, знову залишила польську митну територію – i то при усвідомленні осіб-реалізаторів експорту, що вона потрапить в руки неуповноважених осіб, бо членів злочинної групи в Естонії. Не дивлячись на два випадки викриття афер з контрабандою в прибалтійські республіки з участю фірми Steо, надалі підтримувався оперативний контакт з її власником, про що свідчили записки про зустрічі з E. Oхньо підготовлені майором M. Слоньом182.
Закінчена фіаско поставка 1996 р. поклала край злочинній діяльності ПЗТ
Steo у сфері обороту зброєю та боєприпасами.
Коли афера контрабанди зброї до Естонії була викрита у 1996 р., ВІС свідомо
ввели в оману діючого прем’єра Влодзімєжа Цімошевича, якому за посередництвом УОД переказано, що ВІС не мають інформації на тему співпраці E. Охньо
з військовими спецслужбами183. Тим часом у рамках цієї власне операції Охньо,
що був весь час співпрацівником ВІС, спів організував нелегальну торгівлю зброєю з російською мафією184 та з арабськими терористичними угрупованнями. Капітан першого рангу Гловацький, відповідаючи заступникові керівника УОД полковн. Єжи Нужце, обійшов факт зв’язків з ВІС власника фірми Steo (Охньо) i її представника в Латвії – а до того директора фірми
Cenrex – підполковн. Дембовського185.
181 Папка проблемного контролю„F”, том I
182 Оперативна справа „B”. Папка проблемного контролю„F”, том I. В завантаженні кораблів, у яких була контрабандна зброя, брала участь фірма „Nordtechnik”, власник якої також був співпрацівником ВІС на псевдо „Броня”.
183 Дивись: Рапорт парламентської комісії з питань спецслужб з вересня 2003 р. та Папка справи оперативного
забезпечення „M” том I частина 2.
184 Папка проблемного контролю„F”. Незалежно від діяльності PHU „Cenrex”, поставки зброї i боєприпасів для злочинних груп в Естонії були реалізовані – при використанні документації, формованої фірмою „Arnex” з Латвії -
також ПЗТ „Steo”.
185 Оперативна справа „B”.
Сторінка 104 з 374
Про діяльність на користь нелегальної торгівлі зброєю керівники ВІС не інформували також й інші державні органи (Прем’єра, Президента)186, а зиски, отримані цими фірмами мали служити додатковим джерелом фінансування діяльності ВІС, якої не розкривали перед органами влади187.
Всі трансакції, що реалізовувались Steo i Cenrex з Латвією зводились до того, що вивезена з Польщі зброя і боєприпаси були призначені для інших одержувачів, ніж ті, яких вказували у заявках про видання дозволів та у Дозволах на вивезення зброї і боєприпасів. Охньо i Дембовський цілеспрямовано вказували місце призначення зброї, що не відповідало дійсності, щоб не вказати назв країн, на які поширювалось ембарго РБ ООН.
Не дивлячись на задіяність стількох сил і засобів, багато разів не вдалося отримати цінних торговельних контрактів, які б давали користь обороноздатності країни.
Фірма Falcon
Іншим цього типу бізнес-починанням ВІС було створення ТОВ „Falcon” з місцеперебуванням у Щеціні188. Із записок офіцера Марка Слоня випливає, що власником фірми був співпрацівник, що працював як довірена особа (ДО) на псевдо „МАТУС”, тобто полковн. Запасу
Вітольд Вонсіковський189. Створення цієї фірми та її діяльність із самого початку було пов’язане із нелегальною участю ВІС у економічній діяльності та використанням з цією метою можливостей державного апарату. У березні 1993 р. Марек Слонь представив своїм керівникам (E. Лєндзьонові, C. Ліпертoві i К. Гловацькому) такий проект: „ДО
МАТУС був би придатний як особа для керування фірмою, що спеціалізувалась на трансакціях спецобладнанням, яка реалізовувала б завдання із сферу виявлення нелегальних трансакцій зброї, протидії можливим провокаціям щодо польських виробників і торговців
186 У відповіді на листа заступника начальника УОД Є. Нужки (присланий до ВІС на рекомендацію прем’єра В. Цімошевича) К. Гловацький 16 грудня 1996 р. інформував, що ВІС продовжують „заходи по виясненню з метою встановлення перебігу контрактів, реалізованих у 1992-1993 рр. для потреб збройних сил Латвії ПЗТ Cenrex. Про отримані результати проінформуємо додатково”.
187 Див.: Додаток №19 (стос. записки Малєйчикa до Ізидорчикa про проектовану трансакцію).
188 Фірму створено 9 квітня 1993 р.
189 Особова справа співпрацівника „Z”. У рамках продальшого співробітництва В. Вонсіковському присвоєно ще інші псевдоніми: „ВОЛЬФГАНГ ФРПНКЛЬ” i „ГУСТАВ”, а після перебрання його ІІ Управлінням - „ЗААН”. Початок таємного співробітництва ДО „МАТУС” офіцер Марек Слонь датує 1980-1983 рр. Тоді він співпрацював з Відділом ВС у Кросні Оджанському. Співпрацю з ним було припинено, оскільки його призначили на посаду старшого спеціаліста Керівника військ ППО. Знову оперативний контакт з ним було налагоджено псля того, коли він перейшов до Щецина (1985 р.). Там він зайняв посаду керівника 124 ППО 12 механізованої дивізії. Цей підрозділ був тоді забезпечений радіолокаційним обладнанням, яку виробляла фірма „Radwar”, що у 1988 р. підписала контракт на поставку радіолокаційного обладнання в Індію.
Дирекція фірми „Radwar”, діючи „з позицій з-поза армії”, добилася делегування Вонсіковського на річний контракт до Індії (1989-90), де він познайомився з особами, що працювали на фірмі „Cenzin”. ДО „МАТУС” передавав постійно (до 1992 р.) „цінні з точки зору контррозвідки інформації” підполковн. Вєславові Ковальському, офіцерові Відділу контррозвідки 12 МД. Варто згадати, що цей офіцер ВІС у 1984-87 рр. спільно з M. Слоньом працювали у III Відділі Управлінні ВВС ПВО. У 2003 р. Ковальський стає керівником Делегатури УОД (пізніше АВБ) у Щецині, a його контакти з паливною мафією – згідно показань В. Грохульського – мали корупційний характер.
Сторінка 105 з 374
спецобладнанням. Крім того, пропоную підписати з ним через підставну особу торговельну угоду, що матиме юридичну силу. Підставою для угоди може стати позичка, надана центральним керівництвом МАТУС-ові, що повинно забезпечити засоби на викуп контрольного пакету у фірмі, яка буде створена за його участі – за надання якої він зобов’язується надати дані і документи про кожну трансакцію і перерахування на узгоджений рахунок окресленого проценту від зиску в результаті кожної торговельної операції.
Розмір наданої позики міг би сягнути 10 тис. американських доларів. З цього 2,5 тис. готівкою, а 7,5 тис. дол. – як безготівкова вартість – підтримка центру для признання фірмі Матуса відповідних концесій МВС i МЕСзЗ. Однак було прийнято, щоб розписка була на суму 10 тис. дол. із зобов'язанням їх повернення у випадку недотримання положень підписаної угоди”190. Фірма
„Falcon” мала також передавати ВІС частину зиску від кожного реалізованого замовлення. Проектоване починання офіцера Марка Слоня отримало схвалення
Заступника начальника Відділу 6 ІІ Управління I Департаменту ВІС підполковн. Еугеніушa Лєндзьонa та
Начальника Відділу 6 ІІ Управління I Департаменту ВІС підполковн. Цезари Ліпертa191. Описані заходи були – як випливає із записів ВІС – реалізовані, при чому рішення ВІС мали на меті безпосередньо прямий перехід до перейняття торгівлі зброєю м.ін. з метою отримання зисків. В рамках діяльності
фірми „Falcon” були випадки використання державного апарату для підтримки фірм, що діяли нелегально. Про підтримку торговельної діяльності фірми „Falcon”
свідчила переписка між ВІС і Департаментом спецобороту МЕСзЗ.
14 лютого 1995 р. Анджей Спіс, заступник директора Департаменту Спецобороту в
Міністерстві економічного співробітництва із закордоном, звертався до ВІС з проханням про видання оцінки на тему надання фірмі „Falcon” одноразової концесії на здійснення трансакції експортної трансакції обладнання до Перу. 23 лютого 1995 р. начальник управління військової контррозвідки, капітан першого рангу Казімєж Гловацький дав позитивну відповідь, у якій можна прочитати, зокрема:
„Дотримуємось позиції, що фірми, які беруть участь в обслуговуванні спецобороту з участю МНО РП, кріс виконання окреслених статутних формальних вимог мусять давати гарантії лояльності щодо політичних інтересів та інтересів обороноздатності країни. Вважаємо, що
Цим критеріям відповідає фірма ТОВ „Falcon”.
190 Особова справа співпрацівника „Z”, арк. 25.
191 Підполковн. Ліперт схвалив проект Марка Слоня словами: „Пропозиція створення „Матусом” фірми з нашою участю при забезпеченні формально-правових нюансів та відповідних вимог конспірації, здається цікавою з огляду на можливість отримання інформації (каналізування) про торгівлю зброєю у півд-зах частині країни,
Ведення оперативних ігор з можливістю виходу на СНД та отримання додаткових джерел фінансування
діяльності ВІС. Пропоную схвалити наміри, що представлені у заяві на ім'я начальника ВІС щодо можливої участі Установи у фірмі (Фінансової). У випадку схвалення ідеї участі у фірмі, будуть проведені додаткові оперативні вивчення, з метою комплексної перевірки цього починання”. Особова справа співпрацівника „Z.”, арк. 25.
Сторінка 106 з 374
У випадку фірми „Falcon” (i інших про які говориться тут) гарантія означала, що вони є власністю служб, тобто що власник фірми де-факто сам підтверджує свою вірогідність.192
Відмивання брудних грошей
ВІС прикривали свого співпрацівника „ВОЛЬФГАНГА ФРАНКЛЯ” i здійснювані ним нелегальні операції – не лише ті, що були пов’язані з торгівлею зброєю, а й ті, що були пов’язані з відмиванням брудних грошей разом із італійською мафією. З цією метою було здійснено спеціальні оперативні заходи щодо поліції. 27 лютого 1995 р. до начальника Відділу 6 ІІ Управління I Департаменту
ВІС надійшов лист від начальника Відділу у справах економічної злочинності ВУП у Щецині, в якому інформувалось про те, що стосовно Вітольдa Вонсіковського плануються оперативні заходи, оскільки поліція із вірогідного джерела інформації отримала дані, що вказують на спільні дії співпрацівника „ВОЛЬФГАНГ ФРАНКЛЬ” З T.M. з Варшави, присвячені відмиванню брудних грошей та припустимий зв’язок цієї операції з міжнародним торговцем зброєю Кашогі (відоми також як Монзер Аль Кассар). Розмір трансакції оцінювався на близько 100 млн. дол. США. 193 ВІС перейшли до порядку денного над отриманими від поліції даними стосовно свого співпрацівника i заявили про некомпетентність Відділу з питань економічної злочинності ВУП у Щецині. 31 липня 1995 р. до начальника Відділу 6 ІІ Управління I Департаменту ВІС надійшов черговий лист з Бюро у справах боротьби з організованою злочинністю ГУП, у якому – після аналізу матеріалів із Щецина – підтверджено попередні висновки стосовно Вітольдa Вонсіковського, a також вказано, що „Вся суттєву інформація стосовно перебігу операції, задіяних в ній осіб походить із застосовуваного в T.M. технічного оперативного засобу у вигляді телефонного прослуховування і як такі являються вірогідними”. Поліція не була в стані установити, чи операція „відмивання брудних грошей” завершилась успішно. 11 серпня 1995 р. заступник начальника
Управління контррозвідки ВІС полковн. Ян Марія Очковський дав вказівку начальникові Відділу контррозвідки ПВО встановити контакт з Відділом у справах боротьби з організованою злочинністю ВУП у Щеціні – у справі узгодження принципів співпраці. Однак, жодних заходів щодо Вонсіковського не було здійснено, a Очковський не вимагав їх реалізації. В листопаді 1995 р. керівник офіцера Марка Слоня заборонив документувати невійськових заходів співпрацівника „ВОЛЬФГАНГА ФРАНКЛЯ”: „В минулому звертав Вашу увагу,
192 Подібні доручення фірмі „Falcon” неодноразово давав ген. M. Дукачевський – зокрема, в листах від 22.04.2002,
18.06.2003, 03.11.2003, 27.01.2004, 06.05.2004. Оперативна справа „K”, арк. 49-50 i наст.
193 Папка „S.”, арк. 87 i наст. „Згідно опису Вонсіковського, який їх бачив, є банкноти різного номіналу, різних держав на загальну суму близько 100 млн. американських доларів, запаковані у коробки, що займали приміщення розміром середньої кімнати.”
Сторінка 107 з 374
щоби уникати випадків задіяності працівника у справи, що не знаходяться у сфері його інтересів і в специфіці ВІС. Прошу співпр. „Франкель” спрямувати на проблеми, що тісно пов’язані з армією i власне такі слід документувати”194.
Прикриття неправомірних дій співпрацівника ВІС вело також до схиляння до надання неправдивої інформації іншим державним органам. У лютому 2002 р. співпр. „ГУСТАВ” (СПІВПР. „ВОЛЬФГАНГ ФРАНКЛЬ”) мав зустріч з начальником Делегатури УОД/АВБ полковн. Вєславом Ковальським, який керував цим підрозділом у 2002-2005 р. (раніше був військовослужбовцем ВІС)195. У зв’язку з цією розмовою офіцер Марек Слонь рекомендував співпр.
„ГУСTAВУ” надавати УОД лише загальновідому та всюди доступну інформацію. Наказав також не розкривати, не дивлячись на обставини, характеру контактів з ВІС196.
ВІС не лише прикривали своїх співпрацівників перед поліцією i УОД, але й зверталися за допомогою у вирішенні проблем, через неформальні контакти із системою правосуддя, у кримінальних справах і т.д.
Так виглядала підтримка Станіслава Вирожемського (співпр.
„МАРІЯ”, „МАКС”, „МАКСИМІЛІАН”). Вирожемський був працівником ІІ Управління Генштабу НВП i з 1985 р. працював як резидент у представництві фірми CENZIN в Австрії. Taм він познайомився з іншими офіцерами, що займалися спец оборотом, зокрема із Станіславом Терлецьким, Збігневом Таркою та Тадеушем Копервасом.
Після виходу на пенсію із професійної військової служби Вирожемський зайнявся посередництвом у спецобороті. Вів фірми „Arespo” та „Kunat”. Підготував торговельну трансакцію між BHZ Bumar-Łabędy і державою Мянма кол. Бірма). Цей контракт послужив співпр. „МАКСИМІЛІАН” для вивезення з Польщі для неіснуючої фірми Paladion в Женеві суми понад 8 мл. дол. США. У цій справі прокуратура в Катовицях
З 1992 р. вела слідство, в результаті якого Вирожемського („МАКСИМІЛІАНА”) було заарештовано у березні 1993 р. ВІС клопотали тоді у генерального прокурора РП про звільнення його з арешту. В 1995 . „MAКСИМІЛІАН” дочекався закриття справи. Усвідомлюючи, що справа може бути
194 Папка роботи співпрацівника „Z.” том II арк. 95.
195 розмова відбулася в присутності начальника відділу контррозвідки УОД. Ковальський проінформував Вонсіковського,
що його попросили дати пояснення у зв’язку з підозрами податкової адміністрації щодо виманювання ПДВ. Крім того, йому задали кілька запитань, пов’язаних з трансакцією для Військово-повітряних сил США: (1) чому був такий ланцюжок: Falcon, Cenrex, виробники, (2) з ким мусять ділитись зисками від трансакції.
Папка роботи співпрацівника „Z”
196 Марек Слонь доповненні до нотатки співпр. „ГУСТАВА” пише, що дир. В. Ковальський використовував „ГУСTAВA” як співпрацівника під час служби у 12 ПД у 80-х рр. Згодом передав його для використання O 36. Особова справа співпрацівника „Z”.
Сторінка 108 з 374
відновлена, звернувся до ВІС за допомогою у „швидшому опрацюванні позицій,
які він мав би представляти у випадку відновлення кримінального процесу”197. Про свою юридичну ситуацію, пов'язану з контрактом з колишньою Бірмою, він постійно інформував ВІС. В грудні 2002 р. Районний суд для Варшави-Середмістя припинив справу щодо співпр. „МАКСИМІЛІАНА”, який з моменту отримання позитивного вирішення кримінальної справи припинив співпрацю з ВІС. Аналіз цього випадку вказує на те, що співпрацівник ВІС мав бажання надавати допомогу військовим спецслужбам, поки ці служби допомагали йому у кримінальному процесі, що вівся проти нього.
Teрористи
Неодноразово результатом задіяності двох служб (цивільних і військових) в
процес спецобороту була польсько-польська конкуренція на закордонних ринках і та звертання за підтримкою до російської сторони198. Натомість операції торгівлі зброєю вели до вступу у зв'язки з терористичними групами.199 Прикладом зв'язків з терористами є участь в єгипетській трансакції Аднана Кашогі. Кашогі (або Монзер Аль-Кассер) – це відомий своєю злочинною міжнародною діяльністю, караний за торгівлю зброєю спільник Едмунда Охньо псевдонім „ТИТУС” i Єжи Дембовського на псевдо „ВІРАКОЧА”. Роль Аль-Кассера у трансакції конспірували і знало її дуже обмежене коло осіб з Cenrex i Управління контррозвідки ВІС. Прийнята ВІС лінія поведінки щодо Аль-Кассера передбачала, що зустрічі відбуватимуться за кордоном в заздалегідь узгоджених місцях, a переговори вестимуться уповноваженими суб'єктами під прикриттям служби контррозвідки ВІС.
Особлива обережність i конспірація контактів з Аль-Кассером випливає - на думку ВІС - з
197 Особова справа персонального джерела роботи співпр. „M”, арк. 133
198 В рамках програми модернізації протиповітряної системи НЕВА у 1997 р. „Cenzin” блокував у Єгипті переговори, які вів „Cenrex” i прагнув перебрати на себе цей контракт. Як Cenrex, так i Cenzin втягнули в гру конкуруючі фірми i російські служби, тільки, щоб отримати контракт вартий сотень мільйонів доларів. Папка роботи співпрацівника „Z” том V
199 Папка роботи співпрацівника „Z” том IV арк. 97-105. В 1995 р. Мохаммед Аль-кгафарі, разом із Яцком Меркелем і Янушом Бараном створили фірму Польсько-арабське ТОВ „Caravana”. За інформацією, що була зібрана ВІС
ця фірма була створена за згодою генералів: Г. Ясіка i Г. Чемпінського. З інформації Управління контррозвідки УОД для ВІС випливало, що M. Аль-Кгафарі має зв'язки з іракськими спецслужбами. Натомість, як встановив підполковн. Слонь – Яцек Меркель „мав природній доступ” до політиків Унії Вольності i деяких чиновників з канцелярії Президента РП Александра Квасневського. Ці контакти співвласник фірми „Caravana” Мохаммед Аль-Кгафарі старався використовувати для забезпечення собі особистої безпеки.
На думку ВІС в оперативних документах його названо „Банкіром”) діяв за вказівками УОД: „УОД
реалізує щодо Банкіра заходи, що являються контраверсійними. Виникають сумніви також з приводу мети, яка має бути досягнута. Банкір збудував собі позиції у сфері інтересів і виконує роль „скріпки” груп інтересів різного походження. Займаючись господарською діяльністю Банкір встановив політичні контакти придатні для актуальних осіб, які приймають рішення (в т.ч. закордонні). (...) Особа Банкіра може бути „ключем” до розуміння окреслених економічних явищ, які появляються на нашому телекомунікаційному ринку та ринку озброєнь. Він є особою, цікавою з „оперативної” точки зору.”
Заслуговує на увагу інформація співпр. „ГУСТАВА”, з якої випливає, що Аль-Кгафарі як перед атакою Бін Ладена на США (бо 15 серпня 2001 р.), як і після неї (близько 14 вересня 2001 р.) виїжджав на зустрічі до Лівану, де містяться великі палестинські табори (близько 400 тис. осіб), що становлять базу для організацій Гезболлаг і Джіхад. Не дивлячись на це ВІС не запобігли діяльності Аль-Кгафарі на території РП, не застерегли політиків і підприємців, навпаки – полегшували діяльність підозрюваного у торгівлі зброєю i в терористичних контактах.
Сторінка 109 з 374
оцінки ситуації та інформації, що згаданий може бути зв'язаний з терористичними організаціями, що діяли на Близькому Сході. Було відомо, що за завданням деяких урядів він мав організовувати поставки озброєння для цих організацій. Знали також, що до 1989 р. його використовували спецслужби ПНР як помічника, що організовував поставки зброї для ОВП з країн, що перебували у стані війни з Ізраїлем i
вели антиамериканську політику. Після 1989 р. контакти з ним перебрав Департамент I
УОД.200 Контакт було розірвано на рубежі 1993/1994 р., коли Аль-Кассера було затримано в Іспанії у зв'язку з процесом терористів, які вчинили замах на корабель
Achille Lauro.
Не дивлячись на все це полковн. Слонь пробував підтримувати контакти з Аль-Кассером. У оамках програми модернізації протиповітряної системи НЕВА у червні 1997 р. співпр.
„ВОЛЬФГАНГ ФРАНКЛЬ” почав – з відома і згоди ВІС – переговори з групою Аль-Кассера, яка мала отримати із Саудівської Аравії близько 400 млн. дол. США на фінансування модернізації цієї системи збройними силами Єгипту. Напевно для цього полковн. Слонь вже у березні 1999 р.
пропонував повідомити про ситуацію кабінет прем'єра i МЗС. Ця пропозиція не була схвалена його керівництвом. Начальник Відділу 36 полковн. Єжи Маршалік написав:
„оцінюю пропозиції як недоцільні”201. Замість цього ВІС вирішили провести -
приховано від польських політичних властей – спільні операції з Аль-Кассером. ВІС
схвалили участь Аль-Кассера у єгипетському контракті, а підготовлена у липні 1999 р.
підполковником Слоньом інструкція для співпр. „ВОЛЬФГАНГ ФРАНКЛЬ” стверджувала: „прошу вести переговори щодо участі у трансакції згідно пропозицій Кашоге [Аль-Кассера - прим. Контррозвідки] (без конкретизації власних зв’язків, які Ви будете фактично використовувати). (...)
Максималізувати ціну надаваної послуги, даючи зрозуміти Кашоге [Аль-Кассерові - прим. Контррозвідки] наслідки виявлення участі Вашої фірми у організації
трансакції, що полягала у можливості позбавлення її Департаментом контролю експорту концесії на спецоборот”202. ВІС не запобігли діяльності Аль-Кассера на території РП, не застерегли політиків і підприємців, а навпаки – полегшували здійснення торгівлі зброєю підозрюваному у терористичних контактах.
200 Згідно даних ВІС зустрічі з ним в Іспанії проводив ген. Г. Чемпінський, який здійснював контроль за трансакціями, що стосувалися поставок танків до Пакистану. Папка роботи співпрацівника „Z”, том V, арк. 101-102.
201 ВІС знали також, що Аль-Кассер у 1992-94 роках звертався до посередників про організацію візиту до Польщі, а у 1993 р. добивався отримання посади почесного консула РП в Саудівській Аравії. У той час ВІС торгували з ним в рамках операції „Steo”. Папка роботи співпрацівника „Z”, том V, арк. 94-95.
202 Папка роботи співпрацівника „Z”, том V, арк. 101-102.
Сторінка 110 з 374
Черговим прикладом діяльності ВІС в торгівлі зброєю була операція „H”,
яку вело II Управління. Метою цієї операції було впровадження польської агентури в російську суднобудівну промисловість, але по-суті було навпаки – російські служби
ввели в польську суднобудівну промисловість свою людину, одночасно корумпуючи керівництво Військово-морських сил. Коли у справі появилася фірма Pertron
(контрольована тоді Управлінням розвідки ВІС), займалася оборотом спецобладнанням, а її фінансові розрахунки викликають обґрунтовані підозри – наприклад дуже великі суми переводились на рахунок італійської фірми Fiatagri, яка не мала з фірмою Pertron жодних зв'язків.
Розрахунки проводились за посередництвом Відділу Кредит Банку у Гдині, директором якого був підполковн. Лєшек Фєртек, ст. офіцер ІІ Управління ВІС (1993-1997 виконував службу як ОПП). Філію Кредит Банку у Гдині утворив Адам Кіслер – тодішній директор Відділу Кредит Банку в Гданську (раніше працівник Відділу Кредит Банку в Калінінграді; згодом працівник фірми Enamor, що займалася спецоборотом i здійснювала розрахунки за посередництвом гдинського Відділу Кредит Банку, яким надалі керує вищезгаданий Л.
Фєртек). Адам Кіслер, колишній співробітник ІІ Управління Генштабу, після 1991 року залучений розвідкою ВІС і вів, від імені розвідки, операції Pertronu. Підозрюваний ВІС-ом у зв'язках з російською мафією Кіслер утримував контакти, зокрема з Наумом Ісаковичем Слуцьким, агентом ФСБ та з колишнім заступником командувача Балтійським флотом РФ, контр-адміралом запасу Миколою Качановічем, який займався спецоборотом. Перекази великих сум грошей між фірмами Pertron і
Fiatagri були наслідком рощзрахунків інтересів, які вели представники злочинних кіл з країн кол. СРСР. Мафійна діяльність Кіслера була можлива лише завдяки прикриттю розвідки.
В рамках оперативних заходів, що велися стосовно фірми Pertron полковн. Марек
Новаковський з ВІС міг свідомо препарувати інформацію про нібито наявного в структурах ВМС шпигуна – лише з метою обґрунтування оперативного зацікавлення Анджеєм Форнальським, головою ПЗТ Pertron. Зацікавлення цією фірмою мало запевнити свого роду захист від діяльності інших служб (зокрема, УОД) в реалізації злочинного процесу, що полягав у корумпуванні офіцерів ВМС i виведенні грошей з бюджету МНО.
У 2002-2003 рр. група Департаменту контролю МНО під керівництвом ген.
Юзефа Фліса контролював у ВМС всі тендери. Результатом такого контролю був Рапорт, який містив ряд спостережень, що стосувалися порушень у сфері проведених тендерів. Рапорт засекретили, a за згодою і схваленням Міністра національної оборони
Єжи Шмайдзінського його не було передано у правоохоронні органи.
Сторінка 111 з 374
Задіяність офіцерів ВІС у діяльності фірм, що займалися спецоборотом могла допомогти у трансферті отриманих фінансових засобів на рахунки партій, фондів або
за межі країни.203
При аналізі вищезгаданої справи відкрито інформацію щодо перевищення повноважень i недотримання службових обов'язків у зв'язку з охороною державної таємниці командувачем ВМС РП, адміралом Ришардом Лукасіком. Він не сприймав виданих ВІС відмов підтвердження безпеки для контр-адмірала Попка i капітана 1-го рангу Кашубовського.
Адмірал Лукасік впродовж довгого часу зволікав з передачею контр-адміралові Попкові документу підтвердження безпеки i залишив його на посаді Начальника логістики ВМС.
Виконання цих функцій без підтвердження безпеки неможливе і контр-адмірал Попек повинен був бути негайно звільнений з цієї посади. Однак, його було звільнено щойно через три роки, після гучної справи крадіжки гранат i боєприпасів із складів військового порту в Гдині.
На порушення права власником фірми Pertron, Анджеєм Форнальськимo204,
що полягало у багаторазовому врученні хабарів контр-адміралові Попкові (близько 200 тис. зл.) не реагував ген. бриг. M. Дукачевський. про факт хабарів його проінформували листом 00-45 від 18 лютого 2002 р., якого він до травня 2005 р. не зареєстрував у таємній канцелярії, a також не розпочав службового розслідування, до якого був зобов’язаний як державний слубовець.205
Рішення, що приймалися офіцерами ВМС, ВІС206 i ВЖ та прокурорами з Військових прокуратур вели до блокування інформації про діяння, що суперечили діючим нормам права207. Джерелом порушень пов'язаних з торгівлею зброєю, яку вело ВІС можна пов'язувати з фактом, що концепція організації т.зв.
контррозвідницького прикриття виробництва зброї i Моніторингу спецобороту не давала оперативних результатів. Розвідка відігравала тут ініціативну і провідну роль, a
контррозвідка прикривала її так, щоб цивільні служби або інші державні органи не загрожували монополії розвідки. Підводячи підсумки: більшість оперативних заходів була способом приховати участь військових служб у спецобороті в фірмах, що були ними створені (зокрема, Steo, Cenrex, Falcon). Фірми, що займалися спецоборотом, разом з
203 Оперативна справа „T”
204 Анджей Форнальський був таємним співпрацівником на псевдо „МІРОСЛАВ” (ДО „МІРОСЛАВ”), якого вів Марек Новаковський, a згодом як співпрацівник „ASTER” залишався на контакті полковн. M. Слоня.
205 Оперативна справа „T” арк. 30-42
206 Оперативні заходи щодо полковн. Новаковського неохоче схвалював полковн. Слонь. Обережність Слоня щодо здійснення будь-яких дій у справі Новаковського випливала з побоювання розкриття куліс спільно реалізованих (в період служби Слоня у Відділі 36 Управління Контррозвідки) починань у торгівлі зброєю.
207 Слідство KŚL 7/04 стосувалося порушень під час виплавляння срібла з використаних корабельних батарей. Було перерване з невстановлених причин. Офіцер, який вів його, був переведений Головного коменданта ВЖ ген. бриг.
Пацка з Головного управління у Мазовецький Відділ ВЖ.
Сторінка 112 з 374
особами, що здійснювали нагляд за ними на рівні ВІС, формували по-суті організовану злочинну групу i підтримували злочинні діяння.
У світлі наведених фактів, положенням викладеним у ст. 70a абз. 1 i 2 пункт 2 Закону від 9 червня 2006 р. Положення про введення закону про Службу військової контррозвідки та Службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників Служби військової контррозвідки та Служби військової розвідки відповідає діяльність таких: ген. бриг. Константи Малєйчик , ген. Болєслав Ізидорчик,
ген. МарекДукачевський, капітан першого рангу Казімєж Гловацький, полковн. Єжи Дембовський, полковн. МарекСлонь, полковн. Цезари Ліперт, полковн. Ян Очковський, полковн. Вітольд Вонсіковський, підполковн. Вєслав Ковальський, підполковн.
Лєшек Фєртек, адм. Ришард Лукасік, адм. Збігнєв Попек.
Діяння Едвардa Охньо, Яцека Меркля та Анджея Спісa відповідають положенням ст.
70a абз. 2 пункт. 1 вищезгаданого Закону.
В описуваний період керівниками ВІС були: ген. бриг. Болєслав Ізидорчик, ген. бриг.
Константи Малєйчик, ген. Марек Дукачевський, контрадм. Казімєж Гловацький.
До 1995 року нагляд за діяльністю Військових інформаційних служб на принципах загальної відповідальності за підпорядкований міністерство здійснював Міністр національної оборони. В описаний період цю посаду займали: Януш Онишкевич, Пйотр
Колодзєйчик, Збігнєв Оконьський.
В ст. 5 абз. 1 закону від 14 грудня 1995 року про посаду Міністра національної оборони
вміщено положення, що Військові інформаційні служби підпорядковуються безпосередньо вищезгаданому міністрові. Деталізацією цього положення є §1 пункт 16 розпорядження Ради Міністрів від 9 липня 1996 року про детальні рамки діяльності Міністра національної оборони. Він покладав на міністра національної оборони обов’язок здійснення нагляду за діяльністю Військових інформаційних служб, в т.ч., зокрема, за їх оперативно-розвідницькою діяльністю. Згідно із законом від 9 липня 2003 року про Військові інформаційні служби нагляд діяльністю цих служб ніс Міністр
національної оборони, який призначав на службову посаду i звільняв з неї начальника ВІС.
На підставі ст. 9 абз. 1 цього закону начальник ВІС підпорядковувався безпосередньо міністрові національної оборони. Міністрами НО в описуваний період були: Станіслав Добжанський, Броніслав Коморовський i Єжи Шмайдзінський.
Стосовно частини описаних проблем прокуратура веде або вела кримінальні справи, однак з огляду на нові обставини виявлені під час прослуховувань та отриману Верифікаційною Комісією документацію, може відбутися суб’єктне і предметне розширення
Сторінка 113 з 374
зацікавлення прокуратури по даних справах, або навіть порушення нових справ. У зв’язку з вищесказаним Верифікаційна Комісія направила в Головну військову прокуратуру повідомлення про підозру у скоєнні злочину
відповідно до ст. 304 § 2 Кримінально-процесуального кодексу.
Сторінка 114 з 374