5. Стеження ВІС за політичними колами

ВІС активно слідкували за політичними колами, перш за все за правими політиками. Незважаючи на маніпулювання ВІС архівною документацією та фальшування вмісту папок ведених оперативних справ, можна категорично ствердити, що
скрупульозно стежили за деякими правими угрупованнями. Це були кола, що формували або були симпатиками м.ін. Порозуміння центр, Руху для Речі Посполитої, Руху Третьої Речі Посполитої i Польської партії незалежності.76.
Організовано оперативні заходи спрямовані на Ярослава і Леха Качинських.
Метою цих заходів був розкол Порозуміння центр, заплямування його керівників i
дезінтеграція цієї партії77. Операція велася з 1990 по 2001 р. Уже в 1990 р.
Ґжеґожа Жемка спрямовано для розробки Я. i Л. Качинських, a особливо інтенсивні заходи проти середовища ПЦ велися у 2000-2001роках, коли громадське телебачення, яким керував Роберт Квятковський, зняло і показало фільм „Драма з трьох актів” (офіцери ВІС задіяні у стеження за ПЦ на початку 90-х рр. – м.ін. Зенон Клямецкі – постійно інформували керівництво ВІС про свої контакти з авторами фільму „Драма з трьох актів”)78.
Продовження практики часів ПНР
Заходи щодо тих середовищ доказують, що ВІС вели себе так само як комуністична ВВС, яка, будучи т.зв. „політичною поліцією” в армії, контролювала політичні погляди
Військовослужбовців і начальницького складу, а також займалася боротьбою з „ідеологічними ворогами”. Діяльності цієї структури оцінку було дано вже на початку 90-х рр. Надзвичайною підкомісією депутата Януша Окшесіка з питань вивчення діяльності колишньої Військової внутрішньої служби. Після закінчення роботи у квітні 1991 р. Ця комісія опрацювала спеціальний Рапорт, в якому вказувалося м.ін. на ведення ВВС діяльності проти політичної опозиції. У всіх інструкціях цієї служби був запис про боротьбу з ворожою політичною діяльністю. До завдань ВВС було , зокрема, віднесено контроль за участю військовослужбовців
76 Верифікаційна Комісія докопалася до інформації, що велося багато оперативних заходів проти політичної опозиції.
Про це свідчать докази, зібрані у таких справах: „АПЕЛЬ”, „ВИДАВЦА”, „ШПАК”, „ПАЧКА” i „ГИДРА”.
77 Інформація була отримана під час прослуховування у Верифікаційній комісії.
78 Папка військовослужбовця ВІС – Зенон Клямецкі.
Сторінка 64 з 374
у релігійних практиках та слуханні західних радіо станцій, а також викриття в армії злочинів політичного характеру79. ВІС діяли як ВВС в часи ПНР80.
Стеження за військовослужбовцями
Хаходи ВІС проти військових товариств, які виступали за проведення змін в армії, були скоординовані з діями проти цивільних осіб; тут проявляється принципова подібність оперативних заходів. Заходи щодо військовослужбовців можна було б визнати обґрунтованими настільки, наскільки вони містилися в законодавчих рамках.
Однак, те що було характерне для обговорюваних справ, це факт, що заходи щодо військовослужбовців становили лише претекст для розробки політичних партій. Активно збираючи інформацію на тему товариств, що існували серед офіцерів ВП (наприклад, Товариства офіцерів за зміни у війську, Товариства Facta, Non Verba,
Товариства ”VIRITIM”) ВІС взяли за операційну основу тезу, що „VIRITIM” – це організація, інспірована політичними колами, що об'єднувалися навколо політиків з уряду Яна Ольшевського. Це приводить до висновку, що описувані тут заходи ВІС мали на меті боротьбу з політичними противниками угруповання, репрезентованого ВІС.
Заходи ВІС у цій сфері велися поза міністерствами. Після 4 червня 1992
р. тодішній керівник ВІС Болеслав Ізидорчик у поточному режимі надсилав іншим органам держави дані (в т.ч. оперативні), що стосувалися військових товариств, їх симпатиків, i колишнього керівництва МНО. Заходи ВІС були координовані з Управлінням контррозвідки УОД, а керівник цього підрозділу Константи Мйодовіч звернувся до ВІС про допомогу у виявленні неформальних політичних груп, що діяли в армії та їх зв’язків з підрозділами, що були у підпорядкуванні МВС81.
У записаній від руки декларації від 1 липня 1992 р. рекомендувалося не всупати по цій справі у контакти з УОД до моменту офіційного врегулювання співпраці ВК ВІС з УОД”. Але співпраця ВІС з структурою Константи Мйодовіча, без сумніву, все-таки мала місце. Вказував на це керівник ВІС у листах до керівника Бюро національної безпеки Єжи Мілєвського від
79 Повний текст Рапорту депутата Януша Окшесіка був розміщений у Додатку № 1
80 У 90-х рр. багаторічним керівником контррозвідки ВІС був полковник Люцян Яворскі, який впродовж багатьох років був військовослужбовцем ВВС. У 90-х рр. полковник Яворський погоджував оперативні справи спрямовані проти тодішньої опозиції. Згідно з поясненнями, які дав полковник Л. Яворський Верифікаційній комісії, „міністр Коморовський згодився на те, щоб я міг підбирати собі людей у контррозвідку”. Інформація з прослуховування в Верифікаційній комісії.
81 Директор Управління контррозвідки УОД Константи Мйодовіч у листі від 24 червня 1992 р. до керівника III Управління ВІС полковника Люцяна Яв орського зазначив: „У рамках контр розвідницького забезпечення Надвіслянських військових підрозділів МВС ми отримали сигнальну інформацію про можливість діяльності Товариства молодих офіцерів. Ця організація, що об’єднує молодший командний склад, повинна діяти на засадах конспірації, що утруднює виявлення інспіраторів, керівництво та цілі. Факт існування неформальних груп в армії можу підтвердити – на нашу думку – посиленням останнім часом контактів молодших офіцерів НВП МВС з колегами з 10 автомобільного полку МНО. Прошу Вас, пане полковнику, інформувати нас про наявні дані розробок по неформальних групах, що діють у війську. Особливо ми зацікавлені можливими зв’язками з військами, підпорядкованими МВС”. Папка № 41 „Товариство молодших офіцерів”, арк. 18.
Сторінка 65 з 374
8 липня 1992 р. i до міністра внутрішніх справ Анджея Мільчановського від 17 липня
1992 р.82. ВІС інформували також головного військового прокурора про необхідність враховувати те, що преса і радіо інформували, що листівки Товариства „виготовляються і висилаються щонайменше з відома Я. ПАРИСА, Р. ШЕРЄМЄТЬЄВА i Р. СІКОРСЬКОГО”83.
Доктрина політичного противника
Проявляється тут величезна подібність заходів т.зв. Групи полковника Яна Лєсяка (УОД) з операціями ВІС, при чому військові спецслужби точніше окреслили оперативні заходи i прямо вказали, кого вважають головним противником державних структур. Цим противником мали бути кола із чітко окресленою антикомуністичною програмою, як військові, так і цивільні. За даними ВІС всі кола, які критикували інститути влади або військові спецслужби повинні бути строго контрольовані84. Ці заходи велися від початку системних змін у Польщі, ВІС розробили своєрідну доктрину політичного противника, з яким слід боротися, оскільки
він загрожує структурам держави. Під виглядом збирання інформації на тему публікованих у пресі статей, інтерв’ю на радіо i критичних листівок щодо МНО, ВП i ВІС, збиралась інформація про журналістів і політиків. Стежили перш за все за угрупованнями, групами, політичними партіями та особами, які вимагали проведення декомунізації i люстрації в армії, ліквідації Варшавського договору, вступу в НАТО i т.д. Виступаючи проти осіб, які викривали порушення або залишки номенклатури ПНР в армії, ВІС діяли на користь збереження комуністичних впливів у збройних силах.
Було визнано, що стежити слід за середовищами і особами, метою яких є, зокрема, :
. подача ВІС як скомпрометованої організації,
. показання, що ВІС пов’язані із спецслужбами держав колишнього СРСР,
. звинувачення ВІС про надання послуг Президентові і виступи проти уряду,
. інспірування кадрових і організаційних змін в ВІС85.
82 Розробку ВІС на тему Товариства молодших офіцерів за зміни у війську 29 червня 1992 р. отримав також головний військовий прокурор полковник Ришард Міхаловський. Факт переказу цього документу та деякі формулювання, що містяться у записці на тему Товариства вказують на те, що планувалось провести рішучі кримінальні дії щодо організаторів i інспіраторів змін у війську. В документі вказано, що, не дивлячись на швидке (тобто 29 квітня 1992
р.) визначення „капітана Дамяна Якубовського, як підозрюваного в участі або в організації Товариства молодших офіцерів, щодо нього не було проведено жодних слідчих дій, з огляду на його перехід до МВС. Не маємо на нього жодних матеріалів, які б дозволили на даному етапі підтвердити або заперечити ці підозри”. Папка № 41
„Товариство молодших офіцерів”, арк. 28-33. Див.: Додаток № 14.
83 Папка № 41 „Товариство молодших офіцерів”, арк. 33.
84 Свідчать про це оперативні справи „АПЕЛЬ”, „ПАЧКА”, „ШПАК”, „ВИДАВЦА”.
85 Дивись: „СЛУЖБОВА ЗАПИСКА щодо оприлюднення інформації про Військові інформаційні служби в засобах масової інформації” авторства підполковника Ришарда Льонци, вміщена у Додатку № 15.
Сторінка 66 з 374
На початку 90-х рр. ВІС вели розробку середовищ офіцерів, які домагалися здійснення змін в Збройних силах, верифікації вищого командного складу,
усунення скомпрометованих осіб i наказати відповідальних за політичні чистки періоду воєнного стану86. До цього часу не знайдено всіх документів, а знайдені документи „Товариства молодших офіцерів. Контррозвідницька профілактика” свідчать про маніпулювання вмістом папки87.
29 березня 1991 р. начальник Відділу контррозвідки центральних установ МНО у записці на ім'я заступника керівника II Управління Генштабу описав діяльність Товариства за зміни у війську у Варшавському гарнізоні. Там констатувалося, зокрема: „Не зважаючи на декларовані високі цілі, для реалізації яких було покликане товариство, наприклад, формування патріотизму, офіцерської честі, спосіб набору членів має ознаки конспірації”.
Впродовж наступних місяців ВІС провели глибокі оперативні заходи щодо цього середовища, зокрема, вияснено питання автора листів з листівками, які висилали у всі військові підрозділи. ВІС також провели аналіз листівки, яку видавали у липні 1991 р. на території ВТА, підписаної Товариством Facta, Non Verba88.
Стеження за правими
ВІС здійснювали також оперативні заходи проти цивільних середовищ. З матеріалів, які має Верифікаційна комісія, випливає, що на 1990 р. полковник
Генрик Дуналь з II Управління Генштабу видав Ґжеґожеві Жемкові розпорядження увійти у середовище братів Качинських i почав їх розробку. За тими ж матеріалами, заходи, які згодом здійснював Жемек щодо братів Качинських та їх співробітників носили оперативний характер і були спробою поставленого йому
86 Щодо членів Товариства молодших офіцерів за зміни в Війську велась справа під кодовою назвою „ГИДРА”. За її провадження відповідав підполковник Р. П. із столичного Відділу контррозвідки ВІС. Не слід виключати, що в результаті цих заходів дійшло до ситуації, за якої ВІС могли – власне через деяких членів VIRITIM – здійснювати заходи, метою яких була розробка правих середовищ.
87 Папка „Товариство молодших офіцерів. Контр розвідницька профілактика”, архів ВІС 717/03/2. Справа розпочата 24 грудня 1991 р., a завершена 8 квітня 1993 р. Натомість папка була зшита і опечатана щойно 16 жовтня 2003 р. Крім того, з аркушів документів, що знаходяться в папці, намагалися усунути попередню нумерацію сторінок, але, зроблено це було невміло, на деяких документах видно її сліди (наприклад, аркуш з папки № 1 раніше мав номер 17, аркуш № 2-51, аркуш № 3-53, аркуш № 27-99, аркуш № 45-120). Це означає, що велика частина оригінальних документів (припускаємо, що близько 80 аркушів) усунуто з папки. Офіційно розробка по справі Товариства молодших офіцерів була розпочата в грудні 1991 р., а в папці знаходимо документ датований 29 березня 1991 р., який містить оперативну інформацію, тобто стеження за цією групою велося ще до офіційного відкриття справи.
88 В листівці вказувалося, що зміни, здійснені у Війську Польському є ілюзорними: „Ми переконані, що ключові особи в МНО, які відмовились від партійних зборів на користь польових літургій, не є і не будуть гідними довіри молодих офіцерів. Такі люди не є достойними називатися офіцерами ВП i ми не бачимо у них гарантів безпеки держави”. В листівці вимагалося також усунути з армії випускників радянських академій, творців військової доктрини Організації Варшавського договору i розбудови Війська Польського, спираючись на молоді кадри з чистими руками i новими поглядами, освічені і такі, що не мають старих навичок.
Сторінка 67 з 374
завдання. Офіцерами, зв’язаними з Жемкою були Лада, Жиловський i Клямецький89. Ця інформація є настільки важливою, що прізвища цих самих офіцерів появляються на початку 90-х рр. при нагоді розробки ВІС-ом Порозуміння центр. Це означає, що зустрічі групи офіцерів II Управління Генштабу, які вели справу Ґжеґожa Жемка з Мацєєм Залєвським, були частиною значно більшої операції ВІС у зв’язку із стеженням за ПЦ. Влітку 1991 р. Полковник Зенон Клямецький ініціював зустріч підполковника Єжи Клумби з М. Залєскім. Зустріч відбулася у кафе на вулиці Груєцькій. Підполковник Клумба твердив, що M. Залєвський мав намір підібрати офіцерів з військових спецслужб, які мали б працювати у Бюро національної безпеки. Незабаром відбулися чергові дві зустрічі з M. Залєвським – перша відбулася у приміщенні БНБ, друга на фірмі „Klif” неподалік від вул. Марса. Після відходу М. Залєвського з БНБ ці контакти припинилися. Один із учасників цих зустрічей, полковник Єжи Задора про зустріч із М. Залєвським поінформував полковника Жиловського.
Полковник Задора ствердив також, що інформацію про ці розмови мали інші вищі офіцери військових спецслужб: „Інформація про ці зустрічі не була відома не лише вузькому грону офіцерів II Управління. Співрозмовник ствердив, що всі керівники знали про них”.
Як випливає з пояснень полковника Задори „контакти офіцерів II Управління з особами з міністерств, a такою особою був п. Залєвський, були тоді досить частими і природними”. Із розповіді полковника Клямецького випливає,
що він ніколи особисто не познайомився з Ярославом Качинським та Адамом Ґлапінським з ПЦ90.
Варто згадати, що полковник Клумба з середини 80-х рр. вів жваву економічну діяльність. У керованому ним відділі виконувались ремонтні послуги електронного обладнання, в т.ч. радіоприймачів, там також збирали телевізори „Юпітер”, а їх ціна була вдвічі нижчою за магазинні ціни - i більшість цієї продукції потрапляла в приватні помешкання керівників II Управління. В той час полковник Клємба почав будувати будинок і з цією метою брав чергові кредити. Для покриття витрат він створив торговельне товариство, що займалося імпортом товарів із зон вільного мита. Після відходу зі служби „почав крутитися в колах тодішньої фінансових еліт, зв’язаної з ФОЗЗ”. Один із його знайомих доповідав на початку 90-х рр., що Клємба „працює на прем’єра Мазовецького i буде в групі тих, хто займатиметься польським боргом”91.
Більш-менш у той самий час двоє молодих офіцерів ВІС – поручник Пйотр
Полящик92 i капітан-лейтенант К.[прізвище у матеріалах Верифікаційної комісії] – встановили контакти з середовищем цивільних політиків. У другій половині 1991 р. вони встановили
89 Інформація походить з прослуховування на Верифікаційній комісії.
90 Папка військовослужбовця ВІС – Зенон Клямецький, арк. 104, 198-200.
91 Папка під кодовою назвою „ J”, арк. 18.
92 Пйотр Полящик – у 1991-1996 рр. офіцер Контррозвідки ВІС, у 1992-1995 рр. займався т.зв. об’єктним прикриттям ВТА, розроблений згодом у рамках справи „ПАЧКА”.
Сторінка 68 з 374
контакти з політиками правих угруповань (м.ін. з Яном Парисом i Яном
Ольевським). Ці контакти могли виконувати роль зондування, маючи на меті визначення ставлення цих політиків до можливих змін у армії та ВІС. Знання на тему цих зустрічей мали керівники обох офіцерів. К. повідомляв про зустрічі з правими політиками своєму шефові, полковникові М. Чаплінському.
К. вперше сконтактувався з правими політиками восени 1991 р., коли поручник Полящик запропонував йому взяти участь у товариській зустрічі з юристом Яном Ольшевським i
Доктором Войцєхом Влодарчиком. Ця зустріч започаткувала багато інших – з особами правої політичної орієнтації i достойниками Костелу. Офіцери зустрічалися з Я.
Парисом в приватному помешканні, але, щоб порозмовляти виходили на прогулянку в парк.
Крім Я. Париса в зустрічах брали участь, зокрема: Юзеф Шанявський, єпископ Славой Лєшек Ґлудзь, полковник Францішек Шнайдер (на думку К., це він міг бути посередником при встановленні контактів з Я. Парисом), полковник Юзеф Павелєц (депутат Сейму РП у 1991-1993 рр. й один із засновників товариства „Viritim”), а також Лєшек Мочульський (зустріч з ним була організована після виборів 1991 р., коли його називали одним із кандидатів на посаду міністра НО;
ініціатором зустрічі був полковник Павелєц, a відбулась вона у його помешканні в Надажині).
Розмовляли про зміни, що мали відбутися в країні та у збройних силах (так само і у ВІС), про ставлення молодших офіцерських кадрів до цих змін та про настрої серед офіцерських кадрів.
К. оцінив, що контакти пор. Полящика з правими політиками у 1991-1993 рр. могли бути інспіровані високого рангу колишніми офіцерами керівництва ВВС: полковником Александром Ліхоцьким (останній начальник I Управління ВВС) та полковником Марком Вольним (останнім начальником II Відділу III Управління, a раніше начальника III Відділу I
Управління керівництва ВВС)93. На думку К. Поручник Полянчик підтримував у цей час часті контакти з цими офіцерами.
У вересні 1992 р. К. викликали на розмову до офіцера тодішнього Відділу
безпеки – полковника Кшиштофа Кухарського, якому детально описав i пояснив
історію своєї участі у зустрічах з політиками.
Відстежування політичного життя у 1992 р.
ВІС реєстрували випадки надсилання до військових частин листів з листівками на тему закріплення комуністичної номенклатури в армії та нездарність
93 Відділ III в I Управлінні Керівництва ВВС наприкінці існування цієї служби займався боротьбою з ідеологічними диверсіями.
Сторінка 69 з 374
керівників МНО (Я. Онишкевича i Б. Коморовського)94. Прагнули до точного виявлення авторів листівок і організаторів товариств, представлених як такі, що діяли в армії.
ВІС провели, зокрема, аналіз поштових степлів, провели криміналістичні біологічні дослідження поштових марок на наявність слини відправників листів, було також порівняно зразки письма друкарських машинок. Отримано копії документів, створених військовими, яких вважали за таких, що можуть брати участь у розсиланні листів. Було проведено графологічну експертизу зразків їх почерків (прийнято рішення отримати від цих осіб, без їхнього відома, їх почерків). Застосовано прослуховування телефонних розмов вибраних абонентів. Натомість, не було здійснено заходів, що мали на меті вияснення вміщеної у листівках інформації на тему економічних зловживань.
В записці від 3 червня 1992 р. начальник Відділу контррозвідки ВАіППО полковник Анджей Фіревіч написав, що авторами листівок були радше незадоволені розвитком своєї професійної кар'єри старші офіцери із Генерального штабу або Департаменту виховання МНО. Інформатори Військової контррозвідки вказували, що автори могли походити з Поморського військового округу.
Тиждень пізніше полковник Фіревіч ствердив, що лист Товариства молодших офіцерів за зміни у війську міг „бути спробою втручання у військове середовище деяких політичних угруповань”. Співрозмовник полковника Фіревіча вказав, що це міг би зробити КНП, ПНП, ПЦ, але „не дав жодної конкретики, застерігши, що це його приватна оцінка, на користь якої свідчить все-таки вміщена у листі декларація підтримки Париса i невдоволення Коморовським і Онишкевичем”.
Більш детальну інформацію мав варшавський підрозділ ВІС. Начальник Столичного Відділу ВІС підполковник Єжи Дронг інформував, що оперативно визначено інспіраторів акції розсилки листів, яких було перевірено оперативним шляхом95. Черговий фрагмент цієї записки
94 ВІС були занепокоєні, наприклад, виданням і розповсюдженням у травні 1992 р. листівки Товариства молодших офіцерів, в якій, зокрема, підкреслювалося, що: „Військова комуністична номенклатура почувається дуже добре. У зв’язку з цим пан Президент Валенса повинен перестати захищати номенклатуру i не чинити перешкод у проведенні реформування армії. Пан прем'єр Ольшевський і пан міністр Парис повинні негайно провести необхідну реорганізацію Центральних Установ [МНО] i привести їх до необхідного мінімуму. При цьому слід якомога швидше змінити працівників Департаменту виховання ВП. Вимагаємо, щоб Головний військовий прокурор порушив кримінальні справи щодо будівництва за безцінь вілл для високопоставлених осіб та продажі по занижених цінах 284 легкових автомобілів генералам і полковникам. Колишній заступник міністра НО Б. Коморовський повинен відповісти за зниження дисципліни у війську, а також за друкування і розвезення військовими автомобілями виборчих матеріалів для Унії Демократичної. Вимагаємо усунення з армії всіх неперевірених військових прокурорів, які зайняли високі посади i незважаючи на попередньо вчинені зловживання своїм службовим становищем [так у тексті – прим. ВК] очуваються дуже добре. Януш Онишкевич, з огляду на свою короткозорість i бездарність (не зумів навіть організувати собі секретаріату, працевлаштувавши у ньому офіцерів із спецпропаганди „найчервоніших з червоних”, в той час, коли звільняли багато молодих i добре освічених, причому тих, які у 1989 році підтримали на виборах „Солідарність”) не повинен займати жодної посади (…).” Автори листівки домагалися усунення з армії м.ін. генерала Францішка Пухали, Едварда Рогалі, Маряна Робелка, Збігнєва Левандовського, Кшиштофа Овчарка i Чеслава Лящовського.
95 Інспіраторами акції з листівками були капітан Томаш Сєміон, капітан Дамян Якубовський, підполковник Ян Груднєвський, полковник Станіслав Кровіцький і полковник Анджей Кубіцький. За даними підполковника Дронга „згадані особи не мають авторитету у своєму службовому середовищі, а їх погляди на ситуацію в армії оцінюються як мало об’єктивні”. За оцінками ВІС існувала „обґрунтована підозра”, що заходи, здійснені цим Товариством „могли бути інспіровані особами, які займали керівні посади в МНО”. За даними ВІС, автором листа міг бути капітан Т. Сєміон, натомість, у випадку решти
Сторінка 70 з 374
доказує, що слідкували за керівництвом МНО з часів керівництва Я. Ольшевського: „На підставі наявних оперативних даних, інспіраторами політичних заходів у цій справі називаються м.ін. Ян Парис, Ромуальд Шерємєтьєв, Радослав Сікорський,
ген. Марян Соболевський та інші офіцери ВП, які були або безпосередньо зв’язані, або були сим патиками головним чином Товариства „VIRITIM”, КНП, ПНП”96.
Прийнято рішення про застосування спеціальних заходів щодо визначених осіб, організовано також їх „контроль ПДІ”. Однак, в папці нема рапортів інформаторів ВІС. Звертає на себе увагу факт, що встановлення організаторів велося різними групами ВІС, які не передавали собі встановлених фактів97.
У той час ВІС моніторували також діяльність інших цивільних середовищ. В
„Місячному повідомленні про аспекти, що впливають на формування контррозвідницької ситуації ” за травень 1992 р. Відділ 4 ВІС звернув увагу на віче
Національно-визвольного малопольського союзу, Федерації молоді, яка бореться, „Солідарності `80” i Партії Свободи, з нагоди річниці ухвалення Конституції 3 Травня, що відбувалося у Кракові. В ході зборів проголошено створення т.зв. Національної гвардії, „незалежної військової організації, що складалась би з молодих людей, які не мали зв’язків з колишньою ПОРП”. Ініціатором цього заходу був Кшиштоф Копєц з КНП. ВІС отримали інформацію на тему організаційних зустрічей цього утворення, які відбулися 15 i 18 травня у приміщенні ФМБ. ВІС підозрювали, що організатори ведуть набір добровольців на війну в Югославії (згідно даних ВІС у квітні 1992 р. Кшиштоф Копець i Войцєх Полячек розмістили у Кракові плакати, на яких інформували про боротьбу т.зв. „Польського Легіону” у колишній Югославії i проголошували боротьбу із „залишками комунізму у Польщі”), але обидва діячі заперечували ведення пункту вербування98.
У червні ВІС не приховували занепокоєння з приводу публікації у „Краківській Газеті”
статті, яка була інструктажем для осіб, які відмовлялися від проходження військової служби. Допомогу в написанні
офіцерів існували „обґрунтовані підозри про ведення позаслужбової діяльності у війську”, наприклад, капітан Д. Якубовський наразився ВІС контактами з КНП i „VIRITIM” та даванням критичних інтерв'ю про армію (в серпні 1991 р. для тижневика „Зустрічі”, в січні 1992 р. для I Програми польського радіо).
96 Папка № 41 „Товариство молодших офіцерів”, арк. 9.
97 Згідно з „Запискою із поясненнями щодо Товариства молодших офіцерів за зміни у війську” (від 29
червня 1992 р.) вже під кінець квітня 1992 р. виявлено, що „значущу роль у цих товариствах відігравав капітан дамян Якубовський (ніс службу у колишньому Командуванні військової авіації у Познані, був кандидатом у депутати Сейму XII скликання [так у тексті! – це помилка офіцера ВІС, який готував записку; не було Сейму XII скликання, у 1991-93 рр. працював Сейм І скликання – примітка ВК] за підтримки Польського західного союзу, який блокувався з КНП, під кінець квітня 1992 р. з ініціативи Антоні Мацєревіча перейшов на роботу в МВС i з цього часу не зафіксовано випадку розповсюдження листівок). Тимчасом, наприклад, у донесенні начальника Відділу військової контррозвідки ВАіПО полковника A. Фіревіча від 24 червня 1992 р. вказувалось лише на неформальні зустрічі офіцерів (також з ВАіПО), які працювали над реструктуризацією Війська польського: „З розмови випливало, що таку групу організовують офіцери Департаменту виховання i діють безпосередньо при міністрові Парисі. Зустрічалися кожного четверга у будинку МНО на вул. Кленовій”.
98 Місячна інформація Управління контррозвідки, арк. 57-58.
Сторінка 71 з 374
заяв про альтернативну службу надавали костели у Новій Гуті та відділення краківських анархістських організацій. Місяцем пізніше у Варшаві зареєстровано видання і розповсюдження листівок організації „Свобода і мир”99.
Стеження за ЗМІ
Більшість оперативних справ, зв’язаних з політиками опозиції, вела постійно та сама група офіцерів ВІС. Іншими словами, у структурах військових спецслужб діяла спеціалізована група офіцерів, завданням яких було збирання інформації на тему контактів військовослужбовців ВІС із середовищем журналістів, суб'єктів, що займалися видавничою діяльністю і політиків. За цими справами особистий контроль здійснював тодішній начальник III Управління ВІС, полковник Люцян Яворський. Серед осіб, які вели або затверджували здійснення, в рамках справ, заходів були м.ін. підполковник Ришард Льонца, полковник Януш Богуш, полковник Р. Боцяновський, полковник Кшиштоф Кухарський i майор Нєдзялковський. У найбільшій мірі задіяним у ведення справ, що стосувалися політиків (або безпосередньо керував цими справами), був підполковник Ришард Льонца100. Рішення про відкриття розпочатих тоді справ приймав керівник ВІС, генерал дивізії Болеслав Ізидорчик.
Під виглядом прикриття визначених установ або осіб збиралась інформація, яка мала їм нашкодити і скомпрометувати. Вже 11 серпня 1992 р. було відкрито справу під кодовою назвою „ВИДАВЦА” 101. І тут офіцером, який вів справу, був підполковник Ришард Льонца.
Головною метою було виявлення справжніх авторів статей у пресі за 1992 р., у яких появилися критичні інформації про ВІС. Йшлося також про встановлення джерел інформації цих авторів. Особливо зверталось увагу на матеріали „Телепатія у військовій дипломатії” („Новий світ” від 24 квітня 1992 р.), „Офіцери двійки залишають роботу” („Вечірній експрес”
від 20 червня 1992 р.) i „Військова розвідка ПНР” (часопис „Честь і Вітчизна”).102
99 Папка № 139/I – Місячні інформації Управління контррозвідки 254/99/1
100 Ришард Льонца розпочав службу у ВВС у 1978 р. Після закінчення курсів у Мінську Мазовецькому був направлений у Відділ охорони Генерального штабу. З 1986 р. Ніс службу в підрозділі контррозвідки при Генеральному штабі (серед цих осіб був м.ін. полковник Суміньський, який втік до Великобританії). Згодом опинився в охороні міністра національної оборони генерала Фльоріана Сівіцкого, брав участь у справі аташе США у Варшаві, полковника Меєра. У 1989-1990 рр. займався контррозвідницькою охороною Войцєха Ярузельського. У 1992 р. опинився у відділі 4 Внутрішньої охорони, де займався м.ін. справою „ШПАК”, по якій проходив Радослав Сікорський.
101 Справа з кодовою назвою „ВИДАВЦА” – № 06/1992.
102 У „Службовій записці про висвітлення інформації про Військові інформаційні служби у засобах масової інформації” від 18 серпня 1992 р. підполковник Р. Льонца підозрював, що головним автором текстів був Єжи [насправді: Юзеф – примітка ВК] Шанявський та (в наступні місяці) полковник запасу Станіслав Дроніч, а джерелом була особа зв’язана з ВІС.
На думку Р. Льонци найважливіші статті – з точки зору точності інформації – появляються як листи або анонімні опрацювання розвідки, контррозвідки або Генерального штабу.
Сторінка 72 з 374
За оцінкою полковника Льонци ці матеріали давали оцінку ВІС i доводили, що їх автори можуть мати джерела інформації у ВІС.
Привертає увагу висновок полковника Р. Льонци, який вважав, що малюючи чорну картину ВІС автори „домагаються здійснення змін під лозунгом декомунізації цих служб”. Оцінив, що слід обрізати інформацію для „крайньоправих угруповань”. Рекомендував проведення оперативних заходів з метою м.ін. виявлення „редакції часописів i політичних угрупувань, які прагнуть до отримання таємної інформації про ВІС з метою компрометації цих служб”.
Свій оперативний інтерес спрямував головним чином на середовище Фонду „МИСЛЬ” i видаваний нею часопис „Честь і Вітчизна” та на середовище, що згуртувалося „VIRITIM”.
Серед осіб щодо яких ВІС активно збирали інформацію, були м.ін. Януш
Шпотаньский та Яніна Лукасік-Міклаш i Павел Міклаш з Фонду „Мисль”, Юзеф [у матеріалах помилково називають також Єжи] Шанявский та підполковник запасу Станіслав Дроніч. В сфері інтересів ВІС опинились також прихильники i члени „VIRITIM” (м.ін. Чеслав Бєлєцкий, Войцєх Богачик, Генрик Чарнецький, полковник запасу Ришард Дорф, капітан Дамян Якубовський, Ромуальд Шереметьєв і Пйотр Войцєховський)103. Ця заінтересованість перевищувала звичайні рамки контррозвідницького прикриття Збройних сил РП. У випадку Павла Міклаша i Януша Шпотаньского в матеріалах справи збереглися запитання Відділу 4 ВІС
(т.зв. E-15) скеровані до II Відділу Бюро реєстрації і архіву УОД. Як привід до запиту було записано „перед розробкою”. У здійснених в ході справи заходах йшлося про оперативне виявлення тих людей.
У результаті подальших заходів вибрано особу полковн. Яна Бонка XV Управління Генерального штабу ВП як особи, котра, будучи зв’язаною з командою міністра Я. Париса могла постачати інформацію про ВІС. За даними тих, хто вів справу, полковн. Бонк, який у минулому служив у В/Ч. (радіоелектронна розвідка) в Пшаснишу, знав про участь цього підрозділу у розробці середовищ політичної опозиції до 1989 р. i як особа зв’язана з редакцією часопису „Честь і Вітчизна” міг бути зацікавлений у передачі такої інформації цьому середовищу. Однак, в ході справи, ця інформація не підтвердилася. Згодом авторство статей на тему ВІС приписувалося ред. Єжи [правильно: Юзефові] Шанявському, який, за даними тих, хто вів справу, був зв’язаний з Я. Парисом i
мав контакти з військовим середовищем згуртованим у „VIRITIM” (м.iн. з головним редактором „Честь і Вітчизна” підполковн. С. Дронічем, підполковн. Груднєвскім i полковн. Манькою).
Бажаючи це перевірити, було піддано активній розробці редакцію часопису „Честь і
103 Папка № 06 під кодовою назвою „ВИДАВЦА”, арк.4.
Сторінка 73 з 374
Вітчизна”. У матеріалах справи „ВИДАВЦА” збереглися записи на тему Фонду „Мисль” – визначено його економічний профіль, організаційну структуру, місцеві відділення i офісні умови, є також згадки про фінансові клопоти, інформація про плани розвитку і обладнання редакції телефонами, сигналізацією i комп’ютерним обладнанням, про наявність і секретарки записника (підкреслено, що це важлива інформація) i фінансування ветеранськими середовищами з Великобританії.
Крім явного маніпулювання вмістом папки „ВИДАВЦА” збереглися докази проведення ВІС-ом інспіруючи заходів104. На одній із записок підполковн. Я. Богуш дописав від руки: „03.10.1992 р. Інформував керівника ВІС про інтерес ред. Кшемєня до аташе. Полковн. Ізидорчик дав згоду на запропоновану концепцію щодо підсадження редакторові „K” офіцера з ВІС. Деталі до обговорення”105.
Справа з кодовою назкою „ШПАК”
У 1992 р. розпочалася також - в рамках Справи оперативної розробки під кодовою назвою „ШПАК” – детальна розробка заступника міністра національної оборони Радка Сікорського106. Точна дата початку СОР „ШПАК” невідома.107 Приводом до початку СОР „ШПАК” став факт, що Р. Сікорський „задіяний у політичну діяльність угруповань, що ставлять собі за мету послаблення структури і компактності армії,
послабити авторитет Командувача Збройних Сил i керівництва МНО. У перспективі
підпорядкування Збройних Сил визначеним політичним цілям „Шпак” [тобто Р. Сікорський] особливо запекло атакує Військові інформаційні служби, ставлячи під сумнів їх цілі і завдання, хоче паралізувати діяльність ВІС”.
104 Навіть поверхневе ознайомлення із папкою справи „ВИДАВЕЦЬ” вказує, що маніпулювали також її вмістом. Більше половини папки містить вирізки з преси. Остання службова записка датована 2 листопада 1992 р. Згідно примітки на обкладинці справу закінчено 28 грудня 1993 р., папку прошито (згідно з печаткою на обкладинці) 28 грудня 1993 р.
У той же час у папці вміщено копію статті із „Штандару молодих” від 27 травня 1994 р. Більше того, зовнішні сліди цієї маніпуляції пробували невміло приховати – наприклад, прошито і опечатано папку іншою печаткою для пакету, ніж останню сторінку з печаткою, що інформує про нумерування і прошивання справи. Остання сторінка містить печатку: „Печатка для пакету III”, натомість в місці прошивання відтиск такий „Печатка для пакету II”, так, як обкладинки папки.
105 Справа під кодовою назвою „ВИДАВЕЦЬ” – № 06/1992, Службова записка від 01.10.1992 р., арк. 36.
106 Папка № 021/92 під кодовою назвою „ШПАК”.
107 „План оперативних дій під кодовою назвою ШПАК” було складено 2 жовтня 1992 р. На особливу увагу заслуговує факт, що формально справу розпочали 1 жовтня 1992 р., але одна з перших записок була підготовлена вже у першій половині травня 1992 р. У цій записці міститься інформація – отримана від „персональних джерел” – про професійні заняття і товариські контакти Р. Сікорського. Крім того, навіть суму рахунку за телефонні дзвінки від початку травня 1992 р., а автор цього документу (правдоподібно полковн. Р. Льонцa) навіть підкреслив, що це „оперативні дані”. У кінцевому фрагменті записки вмістив навіть інформацію, що заходи спрямовані на вияснення (стосовно статті в „Globie”) вів за завданням полковн. Яворського і капітана першого рангу Гловацького, i, що отримав на це відповідну записку. Отже, початок СОР „Шпак” міг мати місце значно раніше, а дата початку, записана на обкладинці папки (1 жовтня 1992 р.) не відповідає дійсності. Сам полковн. Ришард Льонцa під час прослуховування на Верифікаційній комісії заявив: „Папка справи „ШПАК” була грубша, частину її матеріалів знищили або витягнули із справи”.
Сторінка 74 з 374
Ведення СОР „ШПАК” було доручено також полковн. Р. Льонцу, а контроль за ним здійснювали полковн. Люцян Яворський Люцян Яворський i полковн. Януш Богуш. За поясненнями полковн. Льонци ведення СОР „ШПАК” йому доручив сам керівник ВІС, ген. Ізидорчик, a він був лише продовжувачем справи, яку вже вели.
В ході справи було здійснено заходи, що мали на меті інспірування статей у пресі, які б негативно показували особу Сікорського, зокрема як заступника міністра національної оборони в уряді Яна Ольшевського. Однією з інспірованих ВІС-ом осіб був журналіст „Газети виборчої”, Едвард Кшемєнь108. Не виключено, що у період ведення СОР „ШПАК” ВІС самі могли формувати негативний образ особи (тобто
заступника міністра Сікорського) шляхом оприлюднення і розголошення дискредитуючих випадків з його участю109.
Справа під кодовою назвою „ПАЧКА”
На початку березня 1993 р. Розпочалося ведення справи під кодовою назвою „ПАЧКА”,
Головною дійовою особою якої був капітан Пйотр Полящик (той самий, який у 1991 р. встановив контакти з правими політиками)110. На рубежі 1992/93 р. він розпочав діяльність в автомобільній галузі, де м.ін. співпрацював з фірмою Polmot Trading.
В ході цієї справи ВІС займалася також Фондом „Pro Civili” (створеним м.ін. за співучастю громадян Австрії, Манфреда Голлестшека i Антона Каско), що мала допомагати колишнім державним службовцям. З фондом був також зв’язаний капітан P. Полящик, жінка якого виконувала обов’язки генерального директора Фонду. Членами Ради Фонду були також м.ін. Януш Максимюк111. В кінцевому підсумку Фонд повністю
108 Раніше було здійснено оперативне вивчення особи E. Кшемєня, за посередництвом прес-секретаря МНО
Ришарда Табора – який був ПДІ, обслуговуваним полковником Р. Льонца. Через Р. Табора ВІС отримали інформацію про негативне ставлення E. Кшемєня до проголошуваних правими колами змін у ВП i до особи заступника міністра Р. Сікорського. В ході подальших заходів встановлено, що E. Кшемєнь зацікавлений у написанні критичної статті про Р. Сікорського i скомпрометувати його. Завдяки цьому було отримано ситуацію, яку оцінили, як надзвичайно „вигідну” для ВІС у розумінні проведення інспіруючих заходів. Ті, хто вів тоді справу, вирішилит підставити E. Кшемєньові офіцера ВІС, який мав підкидати йому джерельні матеріали для планованих Кшеменєм статей.
E. Кшемєнь у своїх статтях, що стосувалися ситуації в міністерстві національної оборони дуже негативно представляв особу заступника міністра Р. Сікорського.
109 Викликає сумніви подія, що мала місце 6-7 травня 1992 р. в будинку МНО, коли волій заступника міністра Р. Сікорського, рядовий Й.Б. був нібито затриманий на винесенні з будинку міністерства принтера і таємних документів з метою їх розмноження, за наказом особи, яка проходила по справі (тобто Р. Сікорського). Внасідок втручання одного із офіцерів ця спроба провалилася. Потенційний виконавець цього діяння мав діяти у повній таємниці за чітким наказом Р. Сікорського. У фіктивній коробці мали знаходитись документи (без грифу таємно), які за оцінкою тих, хто вів справу, містили державну таємницю (м.ін. там мав знаходитись документ на кількох десятках сторінок з характеристиками вищого кадрового складу ВП). Формування такого типу ситуацій могло й насправді дискредитувати Р. Сікорського, однак, з перспективи ВІС, могло також дати підстави для того, щоб зацікавитись його особою.
110 Папка під кодовою назвою „ПАЧКА” реєстраційний № 012/1993
111 Обставини створення Фонду„Pro Civili” до кінця невідомі. Наприкінці 1999 р. Слідство по цій справі відкрила військова прокуратура, однак, аж до нині жодній особі, зв’язаній з Фондом „Pro Civili” не представлено обвинувачень. Ширше ця тема була описана у розділі „Діяльність офіцерів ВІС у ВТА”. В Раді Фонду засідали такі особи: Пйотр Полящик, Кшиштоф Вереліх, Марек Оліферчук, Станіслав Сьвітаньский,
Даріуш Чапський, Януш Максимюк, Томаш Ліс (Комісія не встановила цієї особи). Правління Фонду складали:
Сторінка 75 з 374
перейняли офіцери ВІС (в т.ч., зокрема, полковн. Марек Вольни) i Фонд став співзасновником мережі фірм, які використовували Військову технічну академію.
З плином часу розробка „економічної активності” капітана P. Полящикa
Перестала бути головною метою цієї справи. Ті, хто її вів, зацікавилися перш за все контактами особи, яка проходила по справі, з політичними колами, зокрема з політиками з уряду Я. Ольшевського. М.ін. проведено оперативне вивчення контактів капітана Полящикa з колишнім міністром Я. Парисом, який у той час був керівником готелю „Merkury” у Варшаві і згуртував навколо себе групу правих політиків, організовуючи у себе політичні зустрічі. Зустрічі політиків в готелі „Merkury” були оперативно моні торовані (стаціонарне спостереження). Крім того, активно збиралась інформація про E. Маленького (колишнього бургомістра мікрорайону Варшава-Прага, а згодом голову Фонду „Pro Civili”), депутата Маріуша Мараска, Вітольда Нєдушиньского (співзасновник Християнсько-суспільного руху), ред. Юзефа Шанявського i ред. Павла Рабєя. В ході подальших заходів, зв’язки капітана Полящикa із правими колами вивчалися за допомогою ПДІ („ПАЧКА-2” i „ПАЧКА-3”). На завершальному етапі ведення справи аспект, пов’язаний з контактами капітана Полящикaіз правими колами і вивчення цього середовища були домінуючим напрямком. Документація справи „ПАЧКА” є однак, неповна, оскільки у ній знаходяться майже виключно документи, що були створені у 1995 році, хоча – як згадувалося – справа велася до лютого 2000 р.
Спостереження за критиками посткомуністів і Росії
ВІС займалися вивченням журналістських кіл також у зв’язку із „Відозвою” від 31 січня 1995 р., в якій автори тривожили громадську думку, пишучи про політичне використання Війська польського i військових спецслужб діючим Президентом Лехом Валенсою для нібито планованого ним державного перевороту112. З метою встановлення авторів „Відозви” порівнювалась стилістика статей про ВІС, публікованих у пресі та розповсюджуваної у травні 1992 р. листівки Товариства молодших офіцерів за зміни у війську. Підполковн. Льонцa оцінив, що стиль „Відозви” свідчить про:
- ворожість щодо Бельведеру,
- те, що автори зв’язані з правими групами, вороже настроєними щодо УОД, яке веде за ними спостереження,
Тадеуш Доуша i Ельжбєта Полящик.
112 Папка № 012/1995 під кодовою назвою „АПЕЛЬ”. За безпосереднє ведення цієї справи знову був відповідальний підполковн. Льонцa, a контроль за нею здійснював полковн. Януш Богуш.
Сторінка 76 з 374
- негативне ставлення до посткомуністичних угруповань, вороже ставлення до Росії,
- негативне ставлення до духовенства, що індоктринує вірних,
- автори вказують, що представляють ВІС113.
На цій підставі Р. Льонцa визначив, що авторів згадуваної „Відозви” слід шукати у середовищі, зв’язаному з колишнім міністром Яном Парисом. У записці Льонцa вказав також групу конкретних осіб („відому нам групу цього унруповання становлять”), до якої, окрім Я. Париса відніс також полковн. Владислава [справжнє імя Францішек – примітка ВК] Шнайдера з ЦУП, редактора Юзефа Шанявського, редактора Павла Рабєя та капітана Пйотрa Полящикa, якого охарактеризував словами: „наш офіцер” (тут слід згадати, що на початку 1991 р. П. Полящик встановив контакт з Я. Парисом, Я. Ольшевським i Л. Качинським).
Передбачувані автори „відозви” мали пройти оперативну перевірку (також у контексті
Контактів з капітаном Полящиком –записка підполковн. Льонци).Справі було надано пріоритет „швидкої реалізації” – таке розпорядження підписав Р. Боцяновський, а передбачувані автори були охоплені оперативними заходами. Крім активного збирання інформації про них, велося активне спостереження за їх середовищами, з використанням ПДІ, серед яких м.ін. було джерело під псевдонімом „РЕДАКТОР”, що мало безпосередні контакти з редактором Юзефом [у документах ВІС його також помилково називають Єжи] Шанявським.
Розробка Броніслава Коморовського
ВІС розробляли також політичне середовище Броніслава Коморовського Броніслава Коморовського .
Претекстом до цього типу втручання були його контакти з Янушeм Палюхом. Однак, військові служби зібрали інформацію, яка достатньо виходила за межі їх компетенцій. Претекстом до таких заходів була боротьба з втручанням іноземних служб, але здобута інформація могла служити для здійснення тиску на згадуваних осіб.
У 1993 р. контррозвідка ВІС отримала, через співпрацівника , що діяв під псевдонімом
„ТОМАШЕВСКІ”, інформацію, що громадянин Франції Жюльєн Демоль пробував встановити контакт із особами з державної адміністрації (віце-міністр Броніслав Коморовський , Мацєй Райзахер, Єжи Мілєвський) та високопоставлених офіцерів ВП (ген. Лєон Коморніцький, ген. Залєвський, ген. Роман Пусяк, ген. Зенон Брик)114. ВІС i УОД оцінили, що існують передумови, що вказують на зв’язки Ж. Демоля із спецслужбами. З документів не випливає, що представників адміністрації і армії попереджено про можливість роботи Ж. Демоля на закордонну розвідку. Ця
113 Папка в/ч під кодовою назвою „AПЕЛЬ”, арк. 4.
114 Ж. Демоль представлявся як представник закордонних фірм, пропонував здійснення спільних економічних заходів (наприклад, продаж горючих матеріалів i шмирів для армії, будівництво житла для військових Варшавського війькового округу, утворення товариства joint venture з аеродромом у Бидгощі).
Сторінка 77 з 374
ситуація послужила ВІС за претекст для початку розробки Броніслава Коморовського
i Мацєя Райзахера. В ході оперативних заходів ВІС зібрали, зокрема, характеристику Райзахера та інформацію про перебування Коморовського в таборі для інтернованих в Олешні115. В ході цієї розробки капітан Пйотр Лєнарт розпитував співпрацівника „ТОМАШЕВСКІ”, зокрема, про обставини знайомства з Коморовським і події періоду інтернування116.
Ці заходи були здійснювані, не дивлячись на те, що співпрацівник „ТОМАШЕВСКІ” підкреслював, що не хоче брати участі у розробці політиків117. Служби цікавились також фінансовими контактами Коморовського і Райзахера з Янушeм Палюхом, який займався т.зв. „парабанківською діяльністю”. Коморовський, Райзахер і Бенедикт за інвестували в підприємство Палюха 260 тис. DEM. Полковн. Януш Палюх діяв серед офіцерів, а його посередником у прийомі вкладів був м.ін. підполковн. Януш Рудзіньский118. Після банкрутства Палюха (весна 1992 р.) співпрацівник „ТОМАШЕВСКІ”, Броніслав Коморовський i Мацай Райзахер хотіли отримати вкладені гроші за допомогою детективних агентств, які незабаром відмовились від угод, побоюючись політичних зв’язків Палюха. Коморовському пропонувалося, що гроші може відшкодувати контррозвідка ВІС, яка допомогла іншим обманутим таким чином високопоставленим офіцерам ВП119.
„ТОМАШEВСKI” твердив, що фонди, зібрані неофіційно Палехом, могли
115 У справі розробки „M” вказувалось: „Після оголошення воєнного стану, в Олешні створено центр для інтернованих діячів „Солідарності”, серед яких опинилися Броніслав Коморовський i Мацай Райзахер. Завданням ВВС у той час була ізоляція інтернованих від впливів ззовні, у зв’язку з чим їм було забезпечено військову лікарську опіку. У галузі лікування стоматологічних проблем діяв співпрацівник „Томашeвський”, який мав постійний контакт із вищезгаданими дисидентами, у зв'язку з їх лікуванням, а згодом і особистого характеру. Такі контакти було легко встановити, маючи веселу вдачу i будучи відкритим, охочим до надання допомоги. Цю ситуацію неодноразово використовував поручник Генрик Гут, який був у цей час офіцером військової контррозвідки в Лешні. Його прохання до співпрацівника „Томашeвського” стосувалися відтворення висловлювань,
Поведінки інтернованих – виконувались джерелом. Наприклад, підкидав західну пресу інтернованим і інформував про їхню реакцію на це, і т.п. Поручник Гут, однак, не намагався формалізувати, фактично існуючий оперативний контакт”.
116 Питання задавав співпрацівникові „Томашeвському” під час поліграфічного контролю, що мав засвідчити його вірогідність i придатність до служби: „під час зустрічі – пише Лєнарт – я вернувся до питання контактів „Томашeвського” з членами політичної еліти та обставин знайомства з ними у 1981/82 рр. Співпрацівник „Томашeвський” розповів мені більш детально свою роль у підтриманні контактів інтернованих з їх сім’ями й зі світом взагалі (...). Таким шляхом дійшов лист Папи до інтернованих. Тоді він не розумів, що брав участь у діяльності, яка могла б для нього дуже погано закінчитись (...)”.
117 „Співпрацівник Томашевський організував зустріч, в ході якої представив свої сумніви щодо використання його контактів у ході виконання складних контр розвідницьких завдань. Підкреслив, що тепер має лише обмежений контакт з Коморовським і Райзахером, отже йому буде важко відрекомендувати свою особу наявними контактами у політичних і господарчих колах”.
118 Згідно „Службової записки” від 14.04.1995 р., підготовленої капітаном Пйотром Лєнартом з Відділу 2 Відділу військової контррозвідки ПВО, Броніслав Коморовський i Мацай Райзахер у період 1991-92 рр. довірили співпрацівникові „Томашeвському” великі суми грошей, щоб він вніс їх у т.зв. „банк Палюха” за посередництвом полковника Янушa Рудзінського. Вся сума становила 260 тис. DM. Із знайдених документів не випливає, що ВІС цікавились джерелом походження зібраного капіталу.
За даними військової контррозвідки, гроші вносили також інші високопоставлені офіцери ВП.
119 У записці ВІС підкреслено, що Райзахер і Коморовський не мали „ можливості вимагати повернення грошей правовим шляхом”. Співпрацівник Томашевський довідався, що „генералам вдалося відшкодувати гроші за допомогою військової контррозвідки”. Спробою відшкодування грошей від імені Коморовського i Райзахера зайнявся співпрацівник „Томашeвський”. Він взявся спостерігати за Демолем, взамін за допомогу у поверненні грошей від Палюха. В матеріалах немає інформації, чи спроби повернення вкладених Коморовським i Райзахером через співпрацівника Томашевського в „Банк Палюха” грошей, увінчалися успіхом. Немає також інформації, звідки таку велику суму грошей взяли вищезгадані. Невідомо також, як завершилася розробка Коморовського, Райзахера та високопоставлених офіцерів ВП.
Сторінка 78 з 374
бути використані для фінансування виборчого бюро Леха Валенси або підтримуваного ним кандидата.120 Коли мав проблеми з поліцією, Палюх переховувався у помешканні сестри Ваховського у Бидгощі, а у листопаді 1994 р. запропонував
„ТОМАШEВСЬКОМУ” спільно вести інтереси121.
Щойно 22 травня 1995 р. керівник ВІС ген. Константи Малєйчик проінформував начальника Генерального штабу ген. Тадеуша Вілєцького про те, що Ж. Демоль веде діяльність, що становить загрозу для обороноздатності і фонду державного майна РП. Услід за цим було вирішено проінформувати вищий командний склад про діяльність Ж. Демоля i застерегти від утримання з ним контактів. Нічого не відомо про долю злочинної діяльності Я. Палюха і зв’язаних з ним офіцерів ВП, яких встановили ВІС122.
„Прослуховування дравського обіду”
ВІС до такої міри контролювали діяльність високих представників адміністрації,
що прослуховували їхні розмови. Переконливим прикладом є т.зв. дравський обід.
30 вересня 1994 р. Військовослужбовці Радіоелектронного Відділу ВІС зареєстрували розмови, що велися ген. Тадецушем Вілецьким i ген. Константи Малєйчик з
Керівником УОД ген. Громославом Чемпінським, а також розмову віце-міністра національної оборони Яна Куряти з ген. Генриком Мікою. Розмови стосувалися реалізованого контракту продажу в Анголу 62 бронетранспортерів БВП-2. Ті, хто вів прослуховування, негайно повідомили своїх керівників про хід цих розмов. За їх вказівкою плівку із записом заховано, з неї зроблено стенограму, але не забезпечено належного рівня таємності. Начальник Радіоелектронного Відділу ВІС передав касету із записом Заступникові начальника управління контррозвідки, який переказав їх своєму керівникові, капітанові першого рангу Казімєжові Гловацькому. Цей представив матеріали тодішньому керівникові МНО Пйотрoві
Колодзєйчикові. Міністр повернув документ капітанові першого рангу Гловацькому, який – за невстановлених обставин – загубив його.
120 Створенням такого бюро мав зайнятися Мечислав Ваховський. Натомість Палюх – після банкрутства свого банку – через певний час переховувався у сестри Мєчислава Ваховського.
121 Від імені Палюха її мав вести підполковн. запасу Ляндовський, колишній начальник відділу відпочинку ВП. Гроші мали бути вкладені у західні банки. За даними співпрацівника „Томашeвського” вони походили з нелегальних трансакцій: торгівлі зброєю, наркотиками. Палюх твердив, що має контакти з мафією зі Сходу i пропонував співпрацівникові „Томашeвському” спільний захід, що полягав би у торгівлі зброєю, наркотиками i радіоактивними матеріалами. Фірма мала служити відмиванню отриманих таким чином грошей.
122 26 листопада 2001 р. підготовлено заяву про завершення справи під кодовою назвою „M”, з якої випливає, що за поданням УОД Ж. Демоль був видворений з Польщі. До відповідальності не була притягнута жодна із осіб, яких розпрацьовували.
Сторінка 79 з 374
16 червня 1995 р. Начальник Бюро національної безпеки Генрик Гори шевський звернувся до міністра юстиції із поданням про порушення кримінальної справи
проти осіб, відповідальних за прослуховування телефонних розмов високих державних чиновників, які велися на полігоні у Дравську Поморському. У серпні 1995 р. Прокуратура Варшавського військового округу відмовилась розпочати попереднє слідство у цій справі. В обґрунтуванні Прокуратури наголошувалося, що
ВІС не порушили закону, оскільки велося відкрите „прослуховування”, a не „підслуховування”123.
Справа контактів з тижневиком „NIE” („НЄ”).
У порівнянні з широкомасштабними оперативними заходами проти правих політиків i офіцерів, які домагалися змін в армії, реакція керівництва ВІС на інформації про просочування до тижневика „NIE” була скромною. На початку 1992 р. Управління контррозвідки УОД проінформувало начальника Управління контррозвідки ВІС полковн. Л. Яворського про контакти кількох військовослужбовців з часописом „NIE”. Це були полковн. Й.Ч., хор. З.Г., підполковн. З.К. з
керівництва військових служб зв’язку, підполковник M.С., полковн. В.Р. (працівник редакції військових програм Польського радіо), майор запасу Ц.Р. i підполковн. Л.З.
Здійснені ВІС заходи свідчать про те, що ці військовослужбовці опинилися під прикриттям своїх керівників. Не дивлячись на отримання інформації, що свідчила про можливість просочення, не здійснено рутинних операцій. Удавано лише здійснення заходів, щоб остаточно не допустити навіть до цих обмежених дій.
Із зроблених від руки приміток на документах випливає, що полковн. Л. Яворський доручив встановити джерела просочування інформації до „NIE”. На рапорті заступник начальника ВІС капітан першого рангу Казімєж Гловацький попросив перевірити юридичний стан (чи описаний УОД контакт військовослужбовця з „НЄ” є заборонений?), підтвердження переданих фактів i рапорт у справі висновків. В матеріалах зберігся також підписаний начальником ВІС Чеславом Вавжиняком рапорт на ім’я міністра Яна Париса, на тему контактів військовослужбовців з тижневиком „NIE”. Зроблена від руки примітка наприкінці документу свідчить про те, що екземпляр № 1 було знищено, a сам рапорт підготовлено всупереч позиції III Управління. Правдоподібно він не був представлений керівникові МНО. В матеріалах не вистачає подання про порушення оперативної справи, є лише аркуші із запитанням до картотеки III Управління ВІС124.
123 Бюро національної безпеки, Папка № 39, арк. 113-118.
124 Папка Головного спеціаліста III Управління за 1993 рік, арк. 8-18.
Сторінка 80 з 374
На відміну від оперативних справ, що велися проти військових, які проголошували необхідність проведення декомунізації, до військовослужбовців, які контактували з тижневиком Єжи Урбана ВІС поставились поблажливо і толерантно, що свідчить про створення видимості заходів у цій справі.
Заходи ВІС щодо лівих політиків
Подібно легковажно ВІС трактували сигнали про вчинення можливих злочинів посткомуністами. Насправді таку інформацію про політиків з цього середовища збирали, однак, у тих випадках військові служби поводились дуже стримано. Цю інформацію ВІС не використала для порушення оперативних справ. Не збереглися також документи, які б свідчили про те, що сигнали про потенційні злочини або передавались керівництву цих осіб, або в прокуратуру, у цивільні спецслужби або міністрам, відповідальним за дану сферу діяльності. На відміну від справ що стосувалися правих політиків, як правило реєструвалось лише поява якогось факту. Це може означати, що або військові служби були спрямовані на розробку і збирання інформації лише про одну політичну групу, яка становила суттєву загрозу для дотеперішньої посткомуністичної системи, або ж, що ВІС були по-суті
автономним суб’єктом, що прагнув контролювати суспільні, економічні та політичні реалії без огляду на ідеологічне забарвлення.
На користь цієї другої можливості свідчить факт, що ВІС здійснювали також заходи оперативного вивчення щодо політиків СДЛС. З інформації, що міститься у записці за результатами зустрічі з ТС Войцєхом M., у нелегальному обороті зброєю і матеріалами, що розщеплюються, спочатку брали участь також численні політики лівого спектра125.
ВІС намагалась зібрати матеріали на Президента РП Александра Кваснєвського.
Верифікаційна Комісія натрапила на документи, які описують справу мнимого отримання чеку на мільйон доларів для Фонду Іоланти Квасневської126. Заходи ВІС щодо Президента Кваснєвського випливали із задіяності деяких офіцерів ВІС у
суперництво закордонних фірм на польському алкогольному ринку. Підполковн. M. Трилінський підтримував інтереси французької фірми EURO-AGRO (був братом співвласника цієї фірми), яка намагалась перебрати на себе зиски від виробництва і продажу виробів комбінату POLMOS у Жирардові127. Конкурентом французької фірми була американська фірма Philips Millenium
125 В записці названі прізвища політиків, але з огляду на одне джерело у даному рапорті вони не представлені. Папка оперативні матеріали Відділу військової контррозвідки, арк. 131-132.
126 Інформація на цю тему має характер т.зв. інформації отриманої на слух, а тому важко надавати їй суттєве доказове значення.
127 У документі ВІС записано: „Під час останньої телефонної розмови з братом, майор Трилінський дізнався, що Тадеуш Дорда, який зараз перебуває у Польщі, правдоподібно має організувати зустріч свого американського
Сторінка 81 з 374
Beverage, що належить Д. Філіпсу, представник якої був зв’язаний з УОД. У 1996 р.
американська фірма перебрала на себе дистрибуцію виробів жирардівського POLMOSU на світовому ринку алкогольних виробів і у зв’язку з цим могла отримувати величезні зиски. Природно, що дійшло до конфлікту між ВІС і УОД, на ґрунті підтримки конкуруючих за отримання жирардівського POLMOSU фірм: EURO-AGRO i Philips Millenium Beverage. Конфлікт інтересів УОД i ВІС представники польських ЗМІ назвали „алкогольною війною”128.
Справа Єжи Шмайдзінського
Асиметрія у підходах до оцінки розвідницьких загроз, зв’язаних з діяльністю політичного світу ілюструє ще один приклад.
Дo ВІС дійшла інформація про перебування у Польщі росіянина Валерія Топалова та про його контакти з міністром національної оборони Єжи Шмайдзінським129. У 80-х рр.
Топалов був керівником комсомолу ПГВ РА та (за даними джерел ВІС) співробітником спецслужб, правдоподібно ГРУ. Перебував, зокрема у Сьвідниці, де офіційно займався молодіжними справами. Після повернення в СРСР нібито керував охороною ЧАЕС. Після виходу у запас встановив контакт з молодіжним діячем ННА, Манфредом Марко, випускником академії в СРСР, пізніше працівником ГПУ ННА та військових спецслужб. Обоє створили фірму, яка займалась посередництвом у торгівлі ліками. При нагоді ВІС зібрали інформацію про інших росіян, зокрема якогось А. Оскіна. Панувала думка, що Топалов і Оскін були працівниками радянських спецслужб. Обоє росіян часто відвідували ГПУ НВП, де могли ознайомитись з документами, що стосувалися ситуації та настроїв у ВП. Отримували їх у окремому приміщенні, яке закривали на період роботи. Їх опікуном був полковн. Taдеуш Жепецький, який
господаря – Філіпса з Александром Кваснєвським. Кшиштоф Трилінський дізнався від своїх спільників, з якими вів справи у США, що Філіпс вже раз зустрівся з Президентом Кваснєвським під час його перебування на олімпійських іграх в Атланті. Правдоподібною темою розмови були можливості інвестицій Філіпа у Польщі, К.
Трилінський твердить також, що під час цієї зустрічі дружина Президента отримала чек на 1 мільйон доларів США на свою доброчинну діяльність. Не дивлячись на те, що у ЗМІ не було інформації про цю зустріч, майор Трилінський показав мені (як доказ, що до нього дійшов) слайд, на якому НН мужчина вручає декоративну коробочку Александрові Кваснєвському. Майор Трилінський твердить, що брат сказав йому, що цей мужчина – це його американський партнер – Філіпс. (У додатку комп’ютерна роздруківка зі сканованого слайду). Майор Трилінський підкреслив також, що сказав йому, що шкодує з приводу інформування його про цю справу. Тут йтиметься про такі великі гроші, що не виключена спроба тиску на А. Кваснєвського з боку Філіпа і Дорди, тому не хоче втягувати брата у брудні політичні ігри. К. Трилінськийсказав, що справу вирішить сам, спільно із своїми партнерами. Папка військовослужбовця ВІС – Мечислав Трилінський. Під фотографією офіцер ВІС записав: „Комп’ютерна роздруківка із слайду, на якому нібито зображений Президент Кваснєвський з з американським підприємцем ФІЛІПСОМ, в ході зустрічі під час Олімпійських ігор в Атланті. ФІЛІПС є власником фірми PHILLIPS BEVERAGE COMP. у США, торговельним партнером Кшиштофa ТРИЛІНСЬКОГО і Теда ДОРДИ”.
128 Папка військовослужбовця ВІС – Мечислав Трилінський.
129 Папка „K”, т. VII.
Сторінка 82 з 374
організовував також подібні візити до ген. Ярузельського130. ВІСотримали також інформацію, що будучи в Польщі Тополов приблизно 2000/2001 р. перебував і Сеймі, де вів з депутатами переговори на тему економічних заходів. Оскін також кілька разів перебував у Польщі і мав у той час контакт з „людьми” Лєшка Міллера. Серед відомих контакті Оскіна, зокрема, були: Ярослав Паховський – керівник Полькомтель i Вальдемар Сьвідронь – колишній секретар ЦК ПОРП.
На підставі зібраних інформацій офіцер ВІС ствердив:
„1. Росіяни використовують свої контакти в РП для реалізації економічних заходів.
2. Економічна діяльність є лише легендою для їхньої розвідницької діяльності, яка на даному етапі може полягати у відтворенні `старих контактів` з особами, які нині займають відповідальні політичні і адміністративні посади”.
Після чергової інформації про польські контакти Топалова офіцер ВІС знову вказав на наявність реальної розвідницької загрози: „З дотеперішнього вивчення випливає, що росіяни, ідентифіковані у минулому як кадрові співробітники КДБ, використовують встановлені контакти у середовищі молодіжних діячів для здійснення господарської діяльності. Враховуючи висновки за результатами вивчення російської розвідницької активності не слід виключати, що вона становить лише ширму для російських спецслужб”.
Ці висновки є важливими у світлі інших документів. ВІС отримали, зокрема, інформацію, що Топалов приїжджає до Польщі на запрошення Яна Халадая, віце-директора фірми Kolmex. Однією з цілей приїзду росіянина до Польщі була підготовка
Контрактів на поставку залізничних вагонів до Афганістану, яку мала реалізувати фірма Kolmex. Росіянин розпитував у Польщі про офіцерів, з якими познайомився пвд час перебування у Польщі, м.iн. прo полковника Тадеуша Жепецького. За інформацією, отриманою ВІС, Топалов був гостем міністра Шмайдзінського під час урочистостей з нагоди його 50-річчя. Під час прийому відбулася кільканадцяти хвилинна розмова міністра Шмайдзінського з Топаловим „один на один”. До Сейму Топалова завів Халадай, потім по будинку пересувався сам. ВІС отримували також детальну інформацію щодо господарських намірів Топалова. До них доходила інформація про планований візит до Польщі делегації фірми Машиноекспорт. Росіяни мали правдоподібно зустрітися з депутатом Янасом131: „Предметом переговорів буде проблема економічної діяльності на території РП, в
130 В одному з документів ВІС ствердили: „Натомість полковн. Taдеуш Жепецький може бути замішаний у справу перевезення доларової позики для ПОРП із СРСР”. Полковн. T. Жепецький мав економічні інтереси на території Росії, зокрема у рамках Фонду Схід-Захід, Співпраця, Наука, Культура. Папка справи „K” т. VII, арк. 169.
131 У той час єдиним депутатом з таким прізвищем був Станіслав Янас (СДЛС), голова парламентської комісії з питань національної оборони.
Сторінка 83 з 374
т.ч. по лінії війська. Актуальний проект стосується закупівлі РЦЗТ у Єлєній Гурі та виробництва залізничних цистерн (бл. 6 тис. штук на східний ринок, в т.ч. також до Афганістану). Вищезгаданий починання має бути реалізоване за участю: Kolmexu,
Манфреда Марко, фірми ZASTA із Слупська – за її впровадження виступає депутат СДЛС Сєнько, заступник голови парламентської комісії з питань оборони, – Машинекспорт”. ВІС отримали інформацію, що „організатори починання (Пертек, Цєрешко i депутат Сєнько) мають отримати бл. 5 % провізії від вартості укладеної угоди”.
З наступного документу „починання має згоду Міністра НО,
який має особисті контакти з Валерієм Топаловим (зустріч під час урочистостей з нагоди 50-річчя Є. Шмайдзінського)”. Факт, що поряд написано „інф. 100%” свідчить про те, що ВІС визнали цю інформацію дуже правдоподібною. На додаток, вони розуміли, що контакт з Топаловим створюють „суттєву загрозу” для мін. Шмайдзінського: „Не можна виключати, що активність росіян на території Польщі неофіційно інспірована російськими спецслужбами. Про це свідчить м.ін зацікавленість Валерія Т. Військовим середовищем. Це створює суттєву загрозу як для міністра НО (можливість пропагандистського використання проти нього), так і для ЗС РП”.
Не дивлячись на те, що з наявної інформації були зроблені такі глибокі висновки, у цьому випадку не було здійснено кроків з метою ефективного контр розвідницького захисту осіб – як вказали ВІС - „котрі займають відповідальні політичні і адміністративні пости”.
Підводячи підсумок: за оцінками ВІС праві кола були визнані крайньою частиною польської політичної сцени. Служби вважали, що власне з цієї сторони слід сподіватися загрози для безпеки держави. Формування ВІС таких діагнозів випливало насправді з бажання захистити власні інтереси i не мало нічого спільного з реальною безпекою держави і Збройних Сил.
Головною метою такої дезінформації було отримання ВІС „політичного дозволу” для більш активної розробки правих середовищ, які
Раніше було визнано „ворожими”. Приводом для початку згадуваних оперативних справ („АПЕЛЬ”, „ПАЧКА”, „ШПАК”, „ВИДАВЦА”) називалося м.ін. критичне ставлення середовищ тодішньої опозиції щодо ВІС, їх негативне ставлення до посткомуністичних угруповань i до Росії, а також невдоволення політикою Бельведеру. У той же час у службі без якихось значних перешкод могли діяти офіцери ВІС, які
Пройшли навчання в ГРУ чи КДБ, a навіть – це власне вони керували службою i визначали напрямок її діяльності. У цьому контексті вражаючою є поблажливість ВІС щодо посткомуністичних середовища військовослужбовців, які контактували з ними. Насправді
Сторінка 84 з 374
таку інформацію збирали, але загалом це не схиляло ВІС до відкриття оперативних справ. Не передавалась також інформація про злочини в інші державні органи. Отже, можна з значною дозою впевненості можна висунути тезу, що військові служби були
спрямовані на розробку середовищ національно-визвольного правого спектра.
У світлі наведених фактів діяльність нижченаведених осіб підпадає під дію ст. 70a абз. 1 i 2 пункт 2 закону від 9 червня 2006 р. Положення про введення закону про Службу військової контррозвідки та Службу військової розвідки, а також закону про службу співробітників Служби військової контррозвідки та Служби військової розвідки: ген.бриг. Болєслав Ізидорчик, полковн. Зенон Клямецький, полковн. Люцян Яворський, полковн. Ришард Льонцa, полковн. Генрик Дуналь, полковн. Здзіслав Жиловський, полковн. Єжи Задора, полковн. Марек Чаплінський, полковн. Александр Ліхоцький, полковн. Марек Вольни, полковн. Кшиштоф Кухарський, полковн. Анджей Фіревіч, полковн. Януш Богуш, полковн. Ришард Боцяновський, капітан першого рангу Казімєж Гловацький, підполковн. Єжи Клємба, підполковн. Мєчислав Трилінський, майор Нєдзялковський, поручник Пйотр Полящик.
В описаний період керівниками ВІС були: контр-адмірал Чеслав Вавжиняк, ген. бриг.
Болєслав Ізидорчик, ген. бриг. Константи Малєйчик.
В ст. 5 абз. 1 Закону від 14 грудня 1995 року про посаду міністра національної оборони міститься положення, що Військові інформаційні служби підпорядковувалися безпосередньо вищезгаданому міністрові. Деталізацією цього положення був §1 пункт 16 розпорядження Ради міністрів від 9 липня 1996 року щодо деталізації компетенції міністра національної оборони. Цим на міністра національної оборони покладався обов’язок здійснення нагляду за діяльністю Військових інформаційних служб, зокрема за їх оперативно-розвідницькою діяльністю. Згідно закону від 9 липня 2003 року про Військові інформаційні служби нагляд за діяльністю цих служб здійснював міністр національної оборони, який призначав на службову посаду і знімав з неї керівника ВІС.
На підставі ст. 9 абз. 1 цього закону керівник ВІС підпорядковувався безпосередньо міністрові національної оборони. Міністрами НО в описуваний період були: Януш Онишкевич, Пйотр Колодзєйчик, Збігнев Оконьскі, Станіслав Добжаньскі.
Наведені у даному розділі факти викликають сумніви щодо законності діяльності військовослужбовців ВІС. У зв’язку з вищесказаним Верифікаційна Комісія направила до Головної військової прокуратури повідомлення про підозру у скоєнні злочину відповідно до ст. 304 § 2 Кримінально-процесуального кодексу.
Сторінка 85 з 374